Частина 17

Гудок. Ще один. А за ним ще один.
Мені здавалося, що пройшла вічність перш ніж я почула на іншому проводі сонне:
- Алло. Ти бачила взагалі котра година?
- Я ледь не вбила твого брата. Він зараз лежить в калюжі власної крові в коридорі шале, а я на грані нервового зриву телефоную тобі, тому що не уявляю до кого ще можна зараз звернутися.,- відразу кажу я голосом, який швидше належить роботу, ніж живій людині.
На іншому проводі мовчали. Минула хвилина перш Ігор заговорив:
- Ти усвідомлюєш, що ти зараз сказала? , - голос прозвучав твердо і навіть загрозливо.
- Цілком. , - так само механічно відповіла я і розповіла все, що сталося ввечері. Про підслухану розмову, викрадений мною ноутбук і флешку, те як ховалася від його брата за ширмою у ванній кімнаті, боячись за власне здоров'я та життя і врешті решт, про те, як розбила Олегу голову, все тим же ноутбуком біля вхідних дверей. , - Допоможи мені, будь ласка.
Промовивши ці слова я відчула весь біль, який старалася стримувати, що б не впасти в паніку і не наробити ще більших дурниць.
Мені защеміло в грудях, руки почали труситися, ноги відмовлялися мене тримати. Сльози текли рікою. Хотілося кричати. Розтрощити все довкола. На одну мить я навіть забула де я і що тут роблю.
- Надішли свою локацію! Я прибуду максимально швидко, як тільки зможу! Телефон тримай весь час біля себе! Ти мене чуєш!? , - кричав Ігор в трубку.
Лише тоді я усвідомила, що не чула що він говорив до цього.
- Еля! Просто включи геолокацію і я сам тебе знайду! , - його голос привів мене до тями.
- Геолокацію. , - повторила я , — Зробила. Будь ласка...., - почала я, але сльози не дали мені закінчити речення.
- Бачу! Я відключаюся, але я вже їду! Скоро буду! , - і телефон погас.

Я проплакала ще хвилин з десять, а потім сльози скінчилися.
Встала і попрямувала до ванни, воду в яку напускала здавалося у минулому житті.
Вода була холодна, та й вся підлога у ванній в льодяній воді, але мені все одно.
Швидко зняла із себе білизну та занурилася у воду.
За хвилину, так само швидко я з неї випригнула і побігла під ковдру, у спальню що б зігрітися та обсушитися.
Навіть якщо я захворію не страшно, результат той що треба. Я знову володіла собою, своїм тілом, думками та діями.
"Треба вдягтися, а то ще Ігор застане мене голу в ліжку".
Натягнула на себе сукню в якій вечеряла та заховалася назад під ковдру.
Я моментально заснула. Спала дуже міцно. Організм вичерпав всі запаси сили.
Мене зараз нічого не могло розбудити.