Частина 22

- Привіт, - відказую я.

- Привіт!? Ну привіт! , - такої злості я від неї не очікувала. Але я не знаю, як би сама реагувала, побачивши, що мій наречений обіймає іншу.

- Юль, тут все зовсім не т

- Не те що я подумала?! Саме це хочеш мені сказати? Еля, а у тебе є гідність? Совість? Спочатку жертву із себе строїш, а потім як павучиха, свої сіті розставляєш!

- Зайдімо у квартиру, а то всіх сусідів розбудимо.

- Оооо. А виявляється тобі буває не зручно? Сусіди не в курсі, що якщо тебе впустити у свій дім, то ти накинешся на їх чоловіка!?, - Юля почала майже кричати.

- А тебе не бентежить, що я не сама на фото! Я що силою його там біля себе тримаю!? Розберися спочатку зі своїм чоловіком!,- і гримнула дверима в неї перед лицем.

Від злості мене всю трусило. Я винна. І винна дуже. Але я не спокушала її нареченого! Не лізла на нього! Ініціатива відходила виключно з його сторони. Так чому я повинна зараз слухати образи у свою сторону від його нареченої?!

Юля не здавалася. Почала кулаками бити в мої двері:

- Я тобі його так просто не віддам! Всі знатимуть яка ти! Ігорю ти не потрібна!

- Юля, якщо ти зараз же не відійдеш від моїх дверей, то я викличу поліцію! Я не жартую! , - я знала, що не зможу цього зробити, але хтось з моїх сусідів точно мав би викликати. Лишилось зачекати.

Минуло пів години. А вона далі була за дверима. Щоправда, після зауважень мого сусіда зверху, зауваження були на кшталт: " Й*п твою ****! Якщо ще хоча б раз грюкнеш, то я спущу тебе зі сходів!", стукати вона перестала.

"Я що тепер заручник у власній квартирі? Як така, на перший погляд, порядність і чесність, може ось так чатувати під дверима і лаятися? Невже я досі не навчилася розбиратися в людях."

Від нудьги я включила телефон.

ОГО! Вісім пропущених від Ігоря. І ціла гора смс.

"Читати? Або краще видалити відразу? Що може написати чоловік, який так безсовісно зраджує свою наречену з іншою? Вони з Олегом один одного варті".

Я вже була готова натиснути ВИДАЛИТИ, я телефон задзвонив. На екрані вибилося: Ігор Рурич.

- Якщо ти шукаєш свою наречену, то вона сидить у мене під дверима на сходовій клітці., - без алло і привіт відразу проговорила я.

- Наречену?,- секунда тиші, - Еля, це Ігор. Ти вчора так швидко пішла. Я не хотів тебе налякати. Я ...Ти тільки тиждень, як розійшлася з Олегом, а тут я..

- Що ти таке кажеш?!, - перебила його я, - Налякати мене!? Тебе більше нічого не бентежить у вчорашній ситуації? Ти повівся надзвичайно безчесно! Будь ласка, не телефонуй мені більше. , - натислуна клавішу і телефон погас.

Я відразу відкрила ноутбук і написала заяву на звільнення.

Через дві години Ігор відписав на робочу почту:

Тема листа: Філіал. Заяву я не підпишу.

Я повівся справді безтактно стосовно тебе. Я не правильно розтрактував все. Переступив твої особисті кордони. Порушив ділову етику. Прошу пробачити мені. Більше такого не повториться. Пропоную тобі посаду директора філіалу, якщо тебе вона досі цікавить. Обіцяю максимально зменшити наше спілкування.

З повагою, Ген.директор "Метал Холдинг"

Рурич І. В."

"Він що сміється? Мої кордони? Корпоративна етика? Його наречена, - я підійшла на пальчиках і глянула в глазок, - сидить у мене на сходах, а він пише , про корпоративну етику? Чекав, що я буду його коханкою для відряджень? Чоловіки, які зраджують, гріш їм ціна! Ще й Олега приплів... ", - я закрила очі руками та заплакала. " Я його кохаю! Мені дуже боляче і не приємно! За що він так зі мною? Коханкою вирішив зробити?"

Наступного дня я відписала, що приймаю пропозицію про переведення до філіалу.

В офісі я вирішила не з'являтися, після історії з фото. Написала секретареві зібрати всі мої особисті речі і поштою відправити на філіал. З Ігорем ми більше не контактували. Зате від Юлі погрози я отримувала регулярно, тож відправила її в чорний список. Щоправда, звинувачення не припинилася, а почали надходити до мене з чужих номерів. "Ненормальна!"- подумала я і змінила номер.

Для переїзду мені було необхідно докупити кілька речей.

Вибираючи в магазині сумку дорожню я почула за спиною:

- Ти розбила мені серце. Використала у своїх цілях., - це був Олег. Він це сказав добродушним тоном.:- Вітаю вас з перемогою. Бачив ваш переможний поцілунок на всіх форумах. Так що нема чого на мене ображатися. Ти мене швидко забула.

- Привіт. Дякую. Газети все перебільшують і виставляють, як їм зручно.
- Ваша справа, ваші перебільшення. На диво, мій братик, назначив мене головою відділу, а я то думав, що він мене викине на вулицю. - промовив Олег з сумом в очах, - Але менше з тим. Я чув, що ти попросилась до філіалу. На вечірці складалося враження, що ви не просто до тендерів готувалися? Мій брат не так класно цілується як я? І ти з горя, що не отримаєш більше моїх поцілунків втекла на край світу?- підморгнув мені й почав реготати.

- Ну дуже смішно!,- але я сама почала сміятися. А ми могли б стати класними друзями, якби не історія в шале.:- Маю іти. Бувай.

- Ігор сам не свій. , - раптом дуже серйозно сказав Олег:- Він звичайно паршивий брат, але ... Ель, вам би поговорити перед від'їздом. А хоча, це виключно ваша справа. Бувай мала! Постарайся не повбивати там всіх.

Все якось зовсім не зрозуміло складається. Але краще не думати про це. Як пластир:відірвати і забути! Завтра я їду.