Частина 23

Коли ти насправді кохаєш, то готовий пробачити своїй половинці все. Або майже все.
Ігор не виходив у мене з голови. Неначе мара якась.
"На новому місці все забудеться. Головне потерпіти", - і починала збиратися до переїзду активніше.
Після його пропозиції в листі про переведення ми більше не спілкувалися. Навіть по робочих питаннях. Мені його страшно не вистачало.
Кілька разів я ловила себе на тому, що іду до телефону, що б зателефонувати Ігореві і облаяти його. Висказати все що накопилося. А потім сиділа і сама на себе злилася за слабину.

В день від'їзду майже всі мої речі були відправлені поштою. Мене легко можна було перепутати з дівчиною, що прямує у відпустку.

"Ну що ж, вперед до нової глави мого життя", - сумно подумала я.

Радості від переїзду я не відчувала взагалі. Я любила це місто, тут всі мої знайомі і друзі зі студентських років, улюблена робота..... Та він. "Саме тому, що ВІН! Від нього я і їду", - подумки сама себе поправила. "Ми вже не зможемо працювати один біля одного ніби нічого не сталося. Наші стосунки поділені до поцілунку та після".

- Потяг номер 4007 буде відправлятися із шостого перону. Пасажирів просимо зайняти свої місця!

Мій! Досить ностальгувати, час їхати.

Я взяла собі купе. Вирішила, що не буду починати главу свого нового життя з економії. Чисто і комфортно.

Поїзд рушив, провідник приніс мені чай. Обожнюю кружечки в поїзді. Скільки себе пам'ятаю, стільки чай завжди подавали в них. Завбачливо взяла із собою книгу. Їхати майже двадцять годин. Можливо краще було б взяти квиток на літак, але я не настільки вирішила на широку ногу починати нове життя.

Не читалося. Всі думки крутилися довкола поцілунку. "Ну чому не можна просто перестати думати про нього?".

Не знаю, що на мене в ту мить найшло. Можливо те що я вже була дуже далеко, але я дістала телефон, відкрила контакт Ігоря і написала йому:

"Я тебе люблю."- і натиснула "відправити".