Частина 24

"Я люблю тебе! Дуже і щиро! Люблю так, як ще ніколи в житті нікого не любила.", - подумки додавала я, а сама дивилась у вікно.

Краєвиди змінювалися. Ліс, маленьке село, яке не зрозуміло як загубилося між деревами, знову ліс.

Телефон лежав переді мною, екран залишався чорний.

Якби я не написала зізнання, то сиділа і мучилася: "а що?", "а якби?".

Я буду перед собою чесна.

Якщо він відпише взаємністю я поставлю питання про Юлю ребром. Спочатку я відчувала докори сумління за те, що мені сподобався хлопець у відносинах, але після її маніакального переслідування і погроз мені на неї все одно. У мене є я! Якщо не я, то хто буде боротися за моє щастя?

Якщо Ігор нічого не відповість, або скаже, що поцілунок був помилкою - я зможу це пережити.

Але найгірше для мене це невизначеність.

З-за дерев нарешті почали виднітися дахи багатоповерхівок. Телефон у моїй руці завідував.
"Я зустріну тебе з потяга."- прочитала я коротке смс від Ігоря.

Я чекала будь-якої відповіді, але не цієї. Не впевнена, що зможу тримати лице, коли він мені скаже, що поцілунок для нього нічого не означає. А раптом він скаже, що також мене кохає, але відмовиться розходитися з Юлею?

Паралельно із своїми роздумами я перекидувана всі речі в сумці. Косметичка, ти де?! Невже я не взяла із собою жодної вологої серветки? Зубна паста? Є! А де щітка?

Моя супутниця, з якою ми за всю дорогу не перекинулися і словом, старша жіночка, дивилася на мене, як на несповна розуму.

-Дорогенька, - проговорила супутниця, - У вас щось пропало?

- Ні, - коротко відказала я, - У вас випадково не знайдеться волога серветка?

- Тримайте, - простягнула мені велику пачку вологих серветок, а сама встала і покинула купе.

Поїзд стояв на пероні вже п'ять хвилин, провідник два рази заходив до мене, що б поквапити.

- Я вже іду., - усміхнулась я провіднику, який явно збирався мене силою вже штовхати в купе., - Гарного вам дня.

- І вам. Я допоможу знести сумку.

Я зійшла з поїзда. Оглянувшись довкола я не побачила Ігоря. "Може я не правильно зрозуміла смс" і вже хотіла взяти сумку.

- Якщо у тебе такі жарти, то мені абсолютно не смішно, - Ігор промовив до мене біля самого мого вуха.

- Це не жарти. Я справді закохана. І мені дуже боляче, - я повернулася до нього лице, - Я боюся, Ігорю! Боюся, що ти мене обманиш, або зробиш мені боляче.

- Ти думаєш, що я можу використати тебе, як Олег?! Ми з ним брати, але абсолютно різні люди! , - він перейшов майже на крик.

- Та при чому тут Олег!? Він мені абсолютно байдужий! Як можна вірити чоловіку, який зраджує свою наречену? Якщо ти так легко відмовився від Юлі, або ще гірше, думаєш, що зможеш бути паралельно з двома, то за що тебе кохати? Це як добровільно приректи себе на страждання!

- Що ти таке говориш? Юля тут до чого? Яка наречена?, - Ігор зробив крок назад,- Еля, я тебе не розумію?

- Тобто до чого? Юля - твоя наречена! , - побачивши шок в його очах я проговорила наступні слова тихіше: - Юля мені сказала, що вона твоя наречена, тоді коли я прокинулася у вас.

- Юлька таке сказала?!,- Ігор явно був збитий з пантелику.

- Так.

- Вау, оце так! Ми з нею давні друзі. З дитинства знайомі. Я тобі ще про неї розповідав. Ого! Що на неї найшло?

- Ти хочеш сказати, що це не правда? Ви не разом?

- Ні, звичайно! Я її тоді покликав тому що вона медсестра. Подумав, що тобі може знадобитися допомога. Ану зачекай Ель, коли я до тебе зателефонував після вечірки ти сказала, що моя наречена сидить на сходах. Я тоді подумав, що ти мене з кимось переплутала. Ти ж не хочеш сказати, що Юля.....бути такого не може., - він ошелешено взявся за голову.

- Тоді ти напевно ще більше здивуєшся, коли дізнаєшся, що вона присилала мені погрози на телефон і обзивала найгіршими словами.

- Елічка, що ж ти нічого не сказала?

- Я думала, що влізла у ваше сімейне щастя., - сказала я і на очах виступили сльози.

- Дівчинка моя дурненька, - він підійшов і міцно мене обійняв, після чого поцілував.

Ми цілувалися довго і пристрасно! Повністю розтанула у ньому!

Сонце світило прямо в очі. З силою розплющивши очі я на пальчиках побігла на кухню. Заварила пахучу каву і дістала із електронної пічки два теплі круасани.

-Ммммм, як пахне!, - промовила я із задоволенням.

Взяла тацю із сніданком і поспішила до спальні:

- Сексуальний сніданок замовляли?, - промуркала я.

- О так, - з просоння відказав Ігор, - ану швиденько до мене!

-Ігорю, а сніданок? Я так старалася!, - вдала я ображену, стоячи перед ним з тацею і до не пристойності прозорій білизні. , - Ну хоча б кусочок?

- Кохана, коли я міг тобі відмовити. Але, ти не вийдеш на терасу в цьому вигляді.

-Блін, знову сусідам не буде на що подивитися.

Ми снідали на терасі з виглядом на Центральний Парк.

Вже минуло пів року, як Ігор відмовився від обов'язків генерального директора і покликав мене з собою в Америку. Я навіть не роздумувала.

Коханий попивав каву, а я не могла повірити свому щастю.

Я кохаю і мене кохають! Я це щиро відчуваю!

- Я найщасливіша людина, тому що кожного дня прокидаюся і бачу твої закохані очі, - промурликала йому на вухо.

- Ну все. На роботу ми точно сьогодні не підемо, - від з легкістю підняв мене на руки і цього разу, якщо сусідах було цікаво, то вони мали на що подивитися.