Двічі

Глава VII Переведіть годинники

- Батьку, що могло спричинити порушення стіни?

- Стіни? А ти бачила там стіну?

- Ти знаєш про що я.

- Хіба то були не твої слова, доню?

- Мої, але щось же стримувало його стільки часу.

- Про те і розмова, діти. За часів першого поселення Нью-Лайфа, коли правив великий король Ріко, люди були трохи інакшими, як ви уже знаєте.

- Ви зараз про «магію», Ральфе?

- Так, юний друже, про неї. Я знаю небагато, але достатньо, щоб стверджувати, що використання цієї «магії» призводить до смерті. Ми нащадки мудрого Ріко. Твоя далека ба, Аннабель, володіла дечим, як і ти. Вона теж бачила сни і розповідала твоєму дідові казки про диво птаха, який подорожував у часі.

- Про маленьку птаху Кік?

- Так, про нього. Казка була вигадкою, яка явилася старій у сні. Подібне  завжди каралося смертю, бо сновидіння можуть нести приховану небезпеку. Та Управитель не зробив того, як і я з тобою. Управитель пожалкував рідну людину й замовчав про її уміння. Коли онук підріс, ба таємно розповіла йому дещо інакшу історію про диво-птаха, ніж ту, що родина чула раніше. Хлопчик виріс і проніс обидві версії історії через усе життя. Його діти теж чули повчальну казку про Кіка, у первинній версії. Коли ж старшому онукові виповнилося двадцять три, колишній хлопчик був у досить поважному віці. Неабияк ризикуючи дідусь передав онукові уже не казкові події, а інтерпретовану форму подій, ту масу, яку таємно передала йому його ба. Це трапилося якраз на передодні делегування мені повноважень радника Управителя. Я єдиний знаю ту іншу версію.

- А Аннабель, Ви за що мали карати смертним вироком? Її здібності проявилися тільки після знайдення книги Ріко.

- Ніку, вона не розповіла як знайшла її? Що зробила у цій кімнаті перед тим?

Хлопець кинув запитальний погляд на подругу.

- Бачу, що не розповідала. А про свої сни?

- Батьку, що в них такого? – не втрималася Анна.

- А те, що ти єдина їх бачиш у такому вигляді серед нас. Тому я благав не розповідати про них.

- Тобто єдина? Я теж бачу сни з дитинства, - хлопець зробив спробу заступитися за подругу.

- Вона часто могла передбачити мілкі події, Ніку, бувши зовсім дитям. Згодом яскраві безневинні фантазії переросли у нічні жахи, що довго переслідували її. Тобі, Аннабель, постійно снилася багнюка, що залякувала тебе у себе.

- З множинними руками та бридкими пиками, мов фарш із м’ясорубки, - продовжила донька.

- Що? Ти перестала їх бачити у років сім. А з часом казала, що не пам’ятаєш їх. Брехала?

- Ні, батьку, я справді не пам’ятаю. Я розповіла те, що бачила минулої ночі. Жахіття повернулися.

- Це питання другої черги. Перше, це легенди нашої пра. Однієї ночі до нашої з Олівією спальні залетіла маленька, біла пташка, сіла на живіт ма й солодко залилася співом. Була глибока ніч, ми звичайно переполохалися крихітного гостя. Ма закричала і бешкетник прудко пурхнув у відчинене вікно. А на ранок ми й виявили, що вагітні тобою, Анно. Токсикоз дав про себе знати, - добра посмішка чоловіка супроводжувала його у подорожі своїми спогадами. – Я пригадав казку, яку мені малому розповідав дідусь. Нік не знає, але в ній розповідалося про неслухняного птаха, який робив все наперекір батькам. Веселун та бешкетник Кік дуже любив співати. Він заливався постійно у солодкому горланні, не залежно від місця чи часу доби. Коли родина змінила місце проживання неслух не покинув звички. Прилетівши до нової оселі птах відразу виліз на високу гілку свого дерева і милуючись полем вкритим мелайницями, зайшовся піснею. Почув те голодний пітон й звичайно поповз на звук. Так загинула уся родина співака. Гірко оплакував свою втрату бідолашний Кік, а через рік полетів до попереднього житла, хоч матір заборонила йому коли-небудь повертатися. Дорогою він втрапив до страшного  повітряного шторму. Вихор підхопивши його, тріпав маленьке тільце доки не жбурнув у старе гніздо, де Кік з’явився на світ. На його диво, він зустрів там ще молодих та живих батьків і себе, що солодко виспівував на гілці біля гнізда. Родина тільки готувалася до перельоту й Кік вирішив розповісти усе малому собі, щоб той не пережив того, що пережив він сам. Діватися було нікуди, дорослий птах рушив назад додому, але і цього разу потрапив во дивного вихору. Втомлений та поскубаний вітром він все-таки долетів до гнізда, де його зустріли брат, сестри і батьки, цілі та не ушкоджені. З того часу розумів Кік, що є правила яких варто дотримуватися, щоб вижити.

- Повчальна казочка, та хіба тут не про магію йдеться?

- Повчальна, та Аннабель так нічому і не навчила. Тут дійсно є дивний та незрозумілий пересічній людині момент про вітер. Подорожі у часі це наука, але тут точно не про неї. Коли я почув легенду, на якій базувалася ця казка, то був доволі здивований, бо вона була вельми інакшою. Це навіть не легенда, це як рима, але не зовсім складно написана: «Коли породять гідних, непокірних, коли настане час для вітру змін, пожертвує життям Управитель гідний і мов дозрілі кульбаби понесе рятівників вогненний вітер змін. Коли птах білий розкриє свої крила, коли дозріє, щоб посланця часу перенести, тоді усі часи єднавшись во єдино зможуть знову свої годинники перевести».

- Я не розумію про що мова, батьку. Ти хочеш щось сказати, кажи прямо.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше