Двічі

Глава XIII Проєктування Нового світу.

Нік та Аннабель опинилися в обіймах один одного знову між сотень вогнів. Друзі довго мовчки роздивлялися один одного, посміхаючись та насолоджуючись цього разу безболісним польотом, допоки Нік не почав розмову, відпустивши подругу:

- Ти така молодчина, що не розгубилася.

- Дякую, що все-таки прийшов на допомогу, білявчику. Але як ти під’єднався до Лома?

- Я значно ослаб після подорожі у Швейцарію і тут нічого додати. Щось незрозуміле відбулося з моїми силами. Я не міг докричатися до тебе, як не старався. Я був поруч кожної митті твого перебування у Королівстві Вітрів, але не міг нічим допомогти. О, сонцеока, як же я боявся за тебе.

- Я кликала тебе.

- Я чув, та ти не чула моєї відповіді. Коли Флорелія відправила сторожників-близнюків до палацу окремим човном, я помітив, що можу чути думки одного з хлопців, ним і виявився Лом. Юнак випадково підслухав, як Бетті розповідала брату про лорда та Фло. Він дружив з Верлімом і бажаючи йому добра, намагався постійно бути поруч біля Ліри, щоб захистити у разі необхідності. Коли ситуація стала критичною, я спробував транслювати свої думки у голову Лома, а натомість мене засмоктало у його тіло, мов стрімким  вихором. Так і під’єднався до нього.

- А як трапилося минулого разу? Що ми виправили своїми діями?

- Ліра затьмарена варивом помічниці одружилась з Кромом, наступного ж тижня після першого показу. Він отримав сили короля, згодом убивши його, та на радощах збезчестив королеву Айві на очах Ліри. Айва кинулась добровільно у Туманний вирій, а Ліра почала війну з Кромом. Те протистояння знищило майже повністю Королівство Вітрів зачепивши і світ людей. Стихійні лиха забрали не одну тисячу людських життів.

- А тепер?

- Ліра щасливо правитиме з Верлівом.

- Гарну справу ми зробили, білявчику.

- Фактично ти зробила, сонцеока.

- Так, я взагалі хороша, якщо забутися про знищення рідного міста, - посмішка стерлася вмить зі змореного обличчя вершниці.

- Анно, я обіцяю, що ми виправимо усе, - стиснувши холодні руки дівчини. – Ми не даремно стільки пройшли, щоб здатися. Ми обов’язково все змінимо, ти ж вершниця часу. Вір мені, люба.

- Чомусь я тобі вірю.

- Я це знаю і безмірно ціную.

Пара розтанула перед поглядом один одного.

***

Останні двісті років планета стала полем бою за право жити людству на ній. Такі природні парадокси як: літній сніг, не врожайність, чи зимове цвітіння садків - є дрібкою, у порівнянні з жертвами, якими розплачуються люди за свою зневагу до правил буття в цілому.

Намагаючись скоротити чисельність населення, половина людства, яка присвоїла собі лаври Творцеві, бактеріологічною зброєю нищила собі подібних, що на їх думку були недостойними життя. А коли втратила контроль над ситуацією просто відсторонилася, чекаючи поки все втихне.

Планета не споглядала довго без дій і відповіла на удар, у вигляді так званої «хвороби багатіїв». В організмі людей, що володіли можливостями та за чималі гроші пили спеціальну знезаражувальну воду, утворилися внутрішні виразки, що не вдалося вилікувати нікому. Паніка була вельми масштабною та обґрунтованою, особливо у «вершках» суспільства. Знадобилося століття, щоб забути про жахливі часи з чималою смертністю. І коли здалося, що боятися більше нікого, коли усі голови гідри полягли, знайшлися нові дурні, що посягнули на звання володарів всесвіту.

Наступну сотню років, людство намагалося розквітнути з новою силою,  прогрес «розірвав будні». Подорожі наземними шляхами замінили авіатранспортом, магічні зілля добряче потіснили фармакологію, роботи стали звичайними гаджетами, що облінили без того уже не роботящих людей. Мертвим не давали спокою медіуми та прилади, які діставали бідолашних і на тому світі. Наймайстерніші умільці в астрофізиці, заручившись підтримкою чаклунів, що називали себе знаючими науковцями, добралися до інших вимірів, чим спровокували тріщини у «стіні» між світами.

Іноді люди просто зникали на очах. Дуже рідко потім знаходили обвуглені, утоплені тіла, чи невеличкі купки органічного походження. Таких покійних називали розвіяними у просторі вітрів.

Людство порушувало усі просторові закони. Терпляча матінка природа дала сувору відповідь, позбавивши не лише бажання, а і у більшості випадків можливостей продовження роду людського. Родини створювалися за погодженням фахівців зі спеціально створених закладів, де знаючі, іншими словами чаклуни, обирали десять енергетично подібних людей, з усіх охочих побратися, які підходили за віком та станом ментального здоров’я. Далі науковці в області медицини проводячи чимало аналізів визначали ймовірність настання вагітності у кожній потенційні парі. У людей не було вибору кохати, бо одружували молодь саме за результатами десятків аналізів та тестів. І навіть ці бездушні заходи не гарантували народження довгоочікуваних дітей.

Найстрашнішим в усій цій історії було те, що два мільярди вцілілих з восьми не вбачали своєї провини абсолютно ні в чому. Вони азартно взялися за план втечі з місця, яке позбавили права на існування. Настав час проєктування Нового світу.

***

Анна отямилася в красивому кабінеті із величезним панорамним вікном. В повітрі панував ледь вловимий аромат сандалу, який переплівся з солодкуватим парфумом. Неординарні картини, із зображенням чорно-білих мазків, відразу прикували її погляд, ще до повного усвідомленням, що гра почалася.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше