Розділ 3

Григорій Іванович одразу відчував перспективних клієнтів, а тому до Саші поставився з особливою шаною. Всі справи він також вважав за краще вирішувати не в нудному сірому офісі, а в затишному невеликому ресторанчику недалеко від центру. Зустріч була призначена на вечір.

- Ну, і як вам наша Яночка? - здалеку почав шеф, а Саша мало не захлинувся, почувши це. На щастя, він вчасно зрозумів, про що той хоче дізнатися.

- Дівчинка явно в темі, і це не може не тішити. Я цілком задоволений і хочу, щоб саме вона надалі займалася моїм проєктом.

- Чудово! Думаю, вона теж не відмовиться.

Саша хотів ще щось розповісти своєму новому знайомому, але раптом осікся - в зал увійшла його колишня дружина. У червоній сукні вона виглядала приголомшливо. Темне волосся Яни було зібрано догори, оголюючи довгу шию, а в руках жінка тримала чорну сумочку-клатч.

- О, так ось же вона! - простеживши за його захопленим поглядом, вигукнув Григорій. Він миттю схопився на ноги й підбіг до своєї співробітниці. Саша залишився сидіти на місці й спостерігав за тим, як чоловік, активно жестикулюючи, почав для чогось показувати в його сторону. У цей момент до пари підійшов молодик і привітався з директором фірми. У всій його позі було щось штучне, наче він підлещувався до директора, і Саші це не сподобалося. Раптом Григорій потягнув новоприбулу парочку до їхнього столика і на ходу кинув офіціантові, що б той приніс ще два стільці. Здавалося, крім директора, ніхто не відчував себе комфортно, але він цього не помічав.

- Яка вдала зустріч. Чим не привід  дізнатися один одного трохи краще, адже нам доведеться багато співпрацювати! - радісно вигукнув директор. Саша вже зрозумів, що чоловік не особливо переймався тактом і ненав'язливим ставленням до клієнтів та колег. - До речі, познайомтеся, Саша, це мій хороший друг, Максим, підприємець, як і ви. Правда він пішов по більш сучасному шляху - займається інформаційними технологіями.

Чоловік бачив, як було ніяково його колишній дружині, але нічого вдіяти не міг, інакше всі дізналися б про їхню маленьку таємницю.

- А ви, я так розумію, той самий тезка Яни, чи не так? - З посмішкою запитав Максим.

- Так, мабуть, це я.

- Вона вже встигла нам розповісти, наскільки ретельно ви ставитеся до підбору співробітників, з якими збираєтеся працювати.

- Просто я люблю вести справи тільки з надійними людьми, і її кандидатура мене більш ніж задовольнила. - Саша зам'явся, не знаючи, як перейти на нейтральну тему, але потім вирішив, що поки розмова крутиться навколо роботи, це буде неможливо. - Григорій, ваша співробітниця справжній скарб, це точно, однак, я пропоную все ж змінити тему.

- О, ви маєте рацію. Напевно, я вам вже набрид?

- Анітрохи, але, думаю, нам усім краще трошки відпочити від неї.

- Так-так звичайно. Яночко, ну що ж ви так засмутилися? Ось, будь ласка, беріть меню, замовляйте. Якщо вже трапилася така несподівана та приємна зустріч, то, думаю, варто нею скористатися. Тим більше, що фірма все оплачує, - шеф простягнув дівчині меню і ласкаво посміхнувся - вона була одна з його улюблених співробітниць.

Саша ж зауважив, як їй було ніяково - Яна раз у раз м'яла в руках маленький носовичок і сильно почервоніла від такої пильної уваги.

- Пане Олександре, розкажіть нам трохи про свою роботу. Чому ви вибрали саме медичну клініку? Ви лікар? - поцікавився Максим, вивчаючи меню.

- Так, я хірург. Так вже склалося, що я понад десять років працював в Німеччині й мені це дуже набридло. Точніше, мені захотілося зробити все те саме, але тут, у нас. А оскільки коштів і знайомств у мене, начебто, вистачає, то я вирішив пошукати спонсорів у нашій країні та, як бачите, знайшов.
- І ви впевнені, що ваше справа не прогорить? - поцікавився Максим.

- Ну, якщо починати справу з думок про її провал, то не бачу сенсу взагалі щось починати, - розвів руками Саша. - Яна, а ви що думаєте?

- Ну, людина завжди повинна до чогось прагнути. - Стримано відповіла дівчина. Найменше їй хотілося влазити в майбутню дискусію між колишнім чоловіком і теперішнім хлопцем. Як не дивно, ситуацію врятував її шеф, який швидко перевів тему в мирне русло. Після вечері Саша перепросив і дістав пачку сигарет.

- Професійна звичка, - пояснив він і вийшов на вулицю покурити. Максим ув'язався з ним.

- Не проти, якщо ми перейдемо на «ти»? - відразу ж запитав Макс.

- Звісно ж ні.

- Отже, ти довго жив в Німеччині?

- Так. Запросили попрацювати, і сподобалося.

- А чого ж тоді повернувся? - вся манера хлопця була трохи нахабною і розв'язною, що напружувало Сашу.

- У мене тут залишилися справи - я більше не міг зволікати.

- То ти потім знову назад?

- Та ні, тепер остаточно тут залишуся.

- Сам приїхав, чи привіз когось з собою?

- Про що ти? - не відразу зрозумів Саша.

- Ну, я про коханку. Або тебе тут хтось чекав?

- Ні, у мене немає нікого, - коротко відповів чоловік.

- Зрозуміло, - між чоловіками виникла незручна пауза, яку зважився порушити Саша.