Глава 13. Землетрус, мор, пожежа і... сім'я

Існує чотири біди, чотири світових зла, чотири вершники апокаліпсису. Згідно особисто мого трактування, їх звуть - Землетрус, Мор, Пожежа, Сім'я. І якщо хто зі мною не згоден, він дуже наївна і не спостережлива людина.

Уже тиждень Денис живе в одному з нами будинку. Він самовільно вибрав крайню зліва, якщо рахувати піднявшись по сходах, кімнату. Вона йому здається оптимальною по віддаленості від вітальні, якщо потрібно все почує, якщо не потрібно, фіг докличешся. Вона йому здається оптимальною з природного освітлення - він не сильно шанує сонячне світло, але і ховати себе в склепі не бажає. Вона ані холодна, ані спекотна. Так, у всякому разі, нагадуючи мені персонаж одного з популярних сітікомів, він мені заявив. Моє заперечення, що в готелі вибір більше та й годують краще, він нахабно проігнорував. 

Вже тиждень я ділю Олену з Денисом. Не те щоб я, раптом, вирішила змінити свої смаки. Але, як мені здається, будинок, не злюбив всіх моїх залицяльників чоловічої статі, та й на братика мого, по-моєму, поглядає косо. У всякому разі, я на це дуже сильно сподіваюся.

Уже тиждень якісь дивні, неприємні типи шастають туди-сюди навколо мого будинку. І я підозрюю, що вони не пошту і не пенсію розносять сусідам. 

Здатність всієї моєї родини, знаходити собі пригоди на п’яту точку, може змагатися тільки зі здатністю, з цих неприємностей виплутуватися. Але Денис, мій вічно цікавий братик, призер по спорту з граблями. І, як правило, черговий приз виглядає саме так - натовп, який нічого доброго ні йому, ні його оточенню не бажає.

Дивно, що вони ще в будинок не лізуть.

- Милуєшся? - братик з чашкою чорної, несолодкої кави, сидів перед ноутбуком і ліниво клацав клавіатурою. 

- Що ти все тягнеш всяку гидоту до мене на поріг? - я і не збиралася проявляти ввічливість і стриманість. Паршивець задурив мені голову батьком з його сирійським відрядженням, своєю вигаданою китайською поїздкою, а, по ходу, все що йому потрібно, пересидіти десь, поки не вщухне та буря, що він роздмухав.

- Я тягну? - він був сама невинність. - За мною нічого останнім часом не числиться. Може це твої? 

Якщо брати запевнення братика всерйоз... За мною теж не повинні були прийти. У всякому разі, не таким чином. 

- Це швидше за все за мною, - Олена вже якийсь час стояла біля плити, там щось шкварчало, булькало, поширюючи дивовижні запахи. Шум витяжки мабуть не заважав їй розібрати суть нашого з братом неголосного з'ясування відносин. 

- Я ж казала, - вона з щирим подивом глянула на мене, - Борис мене вигнав. Я залишилася без покровителя. Якийсь час намагалася годуватися сама, але зробила тільки гірше. Тут і згадала розмови Бориса... - вона зніяковіла. Намагалася підібрати слова, але виходило мабуть погано. 

- Розмови Бориса? - я підняла брову, всім своїм виглядом висловлюючи згоду озвучити все, що б там вона не намагалася делікатно приховати від Дениса.

- Розмови про дівчинку вампіра, яка гіпнозом виселила Бориса з його фамільного будинку.

Я так просто пирснула, але ось мій брат... Він цілих десять хвилин не міг зупинитися. Реготав так, що я вже було почала сподіватися. Але швидка не знадобилася.