Уже не твоя Н.

"Ото вже ці старі балаболки... Говорять усе, що можна і не можна, що чули і що вигадали. І то все ж безсумнівно вірять тому, що наплетуть одна одній..."

А раптом це правда? Раптом над цією дівчиною доля познущалася гірше, аніж над ним... І те, що він увесь час вважав віддзеркаленням своєї душі, знедоленої і нещасної, раптом стало прихистком для ще безталаннішої....

Того ранку здійнявся вітер. У двері квартири постукали, і Надійка підійшла до дверей. 

-Хто це?

-Не хвилюйся, не вкраду...

-Гаразд, Ед... Перші кілька разів це було кумедно і навіть, у певній мірі, смішно, але зараз це дійсно ідіотизм. Чого прийшов?

-Сумував за тобою, то й прийшов.

-Мені здається, що ми про все вже домовилися.

-Не зовсім про все. Я хочу, щоб ти лишила дитину.

-А чи не забагато ти хочеш? Це моя дитина! І я робитиму все, що вважаю за потрібне, навіть якщо доведеться її позбутися.

-Не роби дурниць, Надю! Дитина не лише твоя. Не хочеш виховувати - я заберу її, але прошу, тільки не нароби дурниць. Потім ти пошкодуєш про це!

-Іди геть! Я не хочу більше про це розмовляти! Забирайся!

-Я нікуди не піду, поки не пообіцяєш лишити дитину. Зрозумій, Надю! Надюсю! Надійко! Це може стати найбільшою помилкою твого життя! Ти можеш більше ніколи не завагітніти!

-То що ж мені все життя скніти з дитям на руках,чекаючи, поки ти відпрошуватимешся вечорами, наче б то у відрядження, у своєї Лізи? 

-Я попереджав тебе, що одружений. Я казав, що не покину сім'ю!

-Я й не вимагаю! Чого ти ще хочеш?! Я позбудуся цієї дитини і ти мене більше не побачиш!

-Ні! Ти народиш її і віддаси мені! А сама роби що здумається і вали куди тобі хочеться! Це моя дитина! 

-Забирайся! Я сказала йди геть!

Надійка виштовхала його за двері і зачинила їх.

Того вечора у будинку, дежив Ед сталася пожежа. Достеменно було невідомо чому вона зайнялася і хто винний. Наче божевільний чоловік шукав у натовпі дружину і доньку, але таки не зміг знайти... Йому сказали, що пожежа почалася з його квартири, тож поліцейські встановлюватимуть причину. Кілька днів по тому Ед прожив у готелі, де намагався усвідомити і прийняти те, що відбулося, проте це йому ніяк не вдавалося... А за тиждень висновок прокурора шокував його ще більше: зумисний підпал з метою самогубства.

-Зрозумійте мене правильно. На місці пожежі не виявлено жодних пошкоджень газових прибовів. Немає слідів замикання чи обірваних проводів. Усе це свідчить про те, що вона зробила це навмисно. А от чому, це вже питання не до нас...

-Ні, такого бути не може! Це не правда! Ні!!!

Від тоді чоловік придумав собі казочку про торт, потухлий вогонь і свічки, бо незадовго після пожежі в Еда справді був день народження.

Зрозумівши, що втрачати більше нічого, він повернувся до Надійки, проте двері йому не відкрили. Він було вже хотів іти, але раптом помітив записку під килимом.

"Тобі нема чого сюди ходити. Я розповіла твоїй дружині про нас. Сподіваюся вона була щаслива... Але зараз не про це...

Вчора я зробила аборт і, як обіцяла, зараз йду з твого життя назавжди. Не шукай мене.

Уже не твоя Н."