2 розділ

Прийшла, а точніш приїхала і тупо заснула. Проснулась від будильника і омайгат я не хочу в універ.  Так , що поробиш мушу.  Зробивши всі водні процедури я намірилась одягтись . Так як вибору у мене особо не було , бо на людях я сама звичайнісінька , тому одягнула я розширені джинси і сіру,  широку ( оверсайз) кофту.  Спереду запхала неї у штани, а заді вона звісала.   Взула білі кроси , а волосся зав'язала у неохайну гульку, дай мені пофіг на мій зовнішній вигляд . З звичайно ні грама мейкапу.  В універ я поїхала на метро, не вистачало, ще зайвої уваги через машину.  Ви запитаєте де вона? Її я сховала у гараш і , як ви уже зрозуміли використовувати неї буду лише у перегонах.  Що ж універ чекай мене.  Перша пара пройшла добре нам розповідали про економіку.  Ні. Нізким не познайомилась.  Друзів я не шукала, а хлопця тим більше.  Пролунав дзвінок і взявши речі у руки я направилась у іншу аудиторію . Вела себе як умога тихіше, тому іду і дивлюсь у підлогу думаючи над тим , як довго я буду себе так поводити до 4 курсу. І тут я у когось вдаряюся, воно й недивно . Все що знаходилось  у мене в руках в мить розлетілось  покаридору . Я бува хотіла кричати, но вчасно згадала про свій образ сірої мишкі.  Мовчки нагнувшись і почавши збирати речі вислуховувала його крикі, а саме в того у кого вдарилась. 
--- Дура куди ти преш? Ти хоч на дорогу дивися? Як можна бути тако ідіоткою ? Ніяк не вгамовувався він. 
--- Пробач . Я дійсно не хотіла.  Пропищала як умога невиніше я , а насправді було абсолютно пофіг аби поскоріш пішов він .
-- Ти вообще нормальна? І у очі дивись коли з тобою розмовляють.  Незнаю чим йому я так невгодила  , тож накричав і йди.  Я підняла голову і побачила його.  Так саме того хлопця який програв вчора на гонках.  В середині все похололо,  не вже  впізнав ? Чорт . Ні він не міг я була у шльомі. Слава Богу я з ним не розмовляла тоді.  І у нього був розбитий ніс, напевно від мене. 
--- Чого витріщилась? Красунчиків ніколи не бачила? Я різко сховала очі у підлогу, але не почервоніло.  Мені було байдуже на нього. 
--- Ден( так звали того хлопця) відстань від неї.  Заговорив його друг, він теж був красунчиком.  --- З неї хватить.  
Стоп він що за мене заступився? 
--- Вона проста сіра мишка.  А нє показалося.  Ден взяв своєю рукою мого підбородка і сказав:
--- Ходи і озирайся.  І чого він до мене причипився.  Після цих слів вони пішли.  І це добре бо думаю що незмоглаб себе стримувати ще.  Що ж мій настрій змогла підняти думка про те , що він навіть не знає , що то я зламала йому ніс.  Навіть трохи зловтішалася.

Бігом зайшовши у аудиторію почула звук дзвінка.  Ну , що ж наступні 75 хв. нудьги чекайте мене . Вже пройшло 10 хв. пари , як тут стук у двері. 
--- Да да.  Заходьте. Сказав викладач. 
І тут заходить Ден із своїм другом, сказать , що я охреніла, нічого не сказать.
--- Вибачте Євгеній Миколайович ( так звали вчителя)
--- Так Ярмолюк і Захаренко, знов запізнення. 
--- Вибачте , але у нас поважна причина, Ден зламали носа і я водив його у медпункт.  Заявив його друг.  
--- Раз так проходьте.  В цю мить в мене з'явилося два відчуття: 
1. Паніка, щоб вони не помітили Мене, а тим більше не підійшли до мене  . Бо зі своєю тихою ролю буде важко справитись. 
А 2. Це злість.  Як він може прикриватись мої ударом.  У них не стида ні совісті. І ну як ? Як?  можна було попасти у їхню групу? 
О ні ! Ну чому його друг іде до мене?   Так чому я боюсь? Соня ніколи нічого не боїться.  Але ж я зарез не Соня.  Ааа.    
--- Привіт.  Мене Артем звати, можна просто Тьома.  Я просто проігнорувала його , думаючи, що спілкування з таким хлопцем приверне мою увагу.


 

--- Вибач його, він злиться, що його дівчина побила. Вказав пальцем на Дена 
--- Дівчина? Зробила шокований вираз обличчя. 
--- Так ще й перегнала його на гонках. Доказав - То як тебе звати? 
--- Зроби мені ласку. Попросила я.
--- Для все що завгодно.
--- І зірку з неба.  А як жеж.  Так стоп Соня твоя іронія не вмісна до образу. 
--- То що ти хотіла? 
--- Не звертай на мене у ваги.  Ігноруй.  Роби вигляд що мене нема.  Пересядь.  Добре? 
--- Але.... 
--- Євген Миколайовичу можна вийти.  Перебила його я. 
--- Ти уже не маленька. 
--- Дуже потрібно.  
--- Швиденько.  Після цих слів я як ошпарена вилитіла із аудиторії, залишивши Тьому на одинці з усіма думками.

  далі буде цікавіше обіцяю. 

А щоб прочитати наступну главу потрібно 5 зірочок і я вам гарантую тут же виложу її.