6 глава

Pov Ден 
--- Нє ну ви це бачили, як вона його. Почав розмову Тьома. 
--- Ага я спочатку думав, що після того , як він її стукнув вона здасця, або взагалі заплаче ну як вона на нього накінулась. Чесно мені навіть трохи шкода його. Ділився враженнями Саня. 
--- Дауш навіть мене вона вразила. Сказав Бодя. 
--- Ну якщо вона змогла вразити Бодіка, ну тоді вона справді особлива. Включився у розмову Марк, що буває рідко. 
Я них не слухав, в мене були свої роздуми, свої проблеми. Але деж? Це питання мене не покидало. 
--- Ей Ден ти чого такий задумчевий? Запитав Саня. 
--- Ви бачили її живіт? Поцікавився я.
--- Ой братан я думав, у тебе щось серйозне, а ти . Знов сказав Саня. --- хоча визнаю фігурка у неї зачьотна. 
--- Я не про це. Ви бачили тату? Знов промовив я.
--- Непереможна. Сказав Бодя, і тут же пояснив--- Тату перекладається як не-пе-ре-мо-жна . Сказав по складах ніби ми тупі. 
--- Ти теж замітив? На що той лиш стверджувально похитав головою. 
--- І що? Вона явно вже доросла і потому як вона б'ється їй явно ніхто не заперечить. 
--- Я бачив десь те тату. Ці слова заставили усіх подивитись на мене. 
--- І хто вона? Сміхом запитав Тьома. 
--- В тому то і справа, я не пам'ятаю де бачив її. 
--- Ооо братан. Вже неповниш з ким спав. Простогав Саня.
--- Я взагалі її не повн'ю , знаю, що вона десь в універі. Сказав я.
--- Тобто ти хоч сказати, що ця машина убивця ходить спокойно і може отак просто когось вирубити? З острахом сказав Саня. 
--- Так ходить, але точно не б'ю . Поки, що не била. Заступився за неї я.
--- Так ладно, а чого вона вся у Мейкапі? Запитав Тьома. 
--- Мабуть для того, щоб ніхто не дізнався хто вона. Пояснив Марк. 
--- Нє ну це понятно, а для чого ця вся "конспірація "?Промовив знов Тьома і на останє слово показав кавичкі.
--- Це запитаєш у неї сам. Сказав Саня з сарказмом і насмішкою. 
--- Я пожити хочу. Так само сказав Тьома і ми усі засміялися. 
--- От скажіть коли ми всі разом обговорювали когось з дівчат, причому так захоплююче? Поцікавився я , а у відповідь мовчання. Це запитання їх не так збентежило, як змусило задуматись. Цей вечір ми з пацанами провели весело, ага канєшно завтра на каторгу. Тож поївши у кафе всі направились спать зповненими вражень, як діти після зоопарку.

Pov Соня
В ставши вранці з полегшенням, не знаю чому ,може через те , що зігнала всю злість у бою. Так чи інакше, але мені стало легше. Зібравшись до школи у прекрасному настрої, вирішила одягти, щось жіночніше. Тому одягла фатинову чорну спідницю і білу фудболку з написом Kiss( поцілуй). Взувши білі найкі і заплела хвостик. Думаю сірі мишкі теж одягають юпкі, доречі мій стиль інь-янь ( чорно-білий). Доречі нічого так. Тож з щасливим настроєм, якій тривав не довго пішла в універ. Спочатку усе було чудово, навіть ті придуркі недістава тілікі вітались. Так ніби ми знаєм одне-одного , але не друзі. Мені навіть трохи подобалось, відчувала себе самою звичайною, ось тільки та дівчина з їдальні мене весь час поїдає поглядом. То штовхне у плече, то речі перекине і весь день. А у їдальні знов причипилась, я навіть зрозуміла чому . Розумієте, там багато народу , а чим більше побачать мій позор тим краще. 
--- Слухай ти . Я бачу не розумієш людської мови. Розкрила рот вона, а я не збиралась мовчати , вже один раз промовчала. 
--- Що ти хоч? Я навіть не знаю як тебе звати. Вже перехожу на крикі. Ну скажіть ви стримались би? Га!!
--- Ти узагалі хто , щоб до мене говорить. Да я тебе із землею зрівняю. Ооо. Погрози пішли . Як жеж без них? Банальщіна. 
--- Слухай я тебе не чіпаю, а ти мене. Намагалась я хоч якось її утихомирити. 
--- А так звичайно буду слухатись тебе. Зайорнічала вона--- Але спочатку. Після цих слів вона бере з сусіднього столика склянку з соком і виливає її на мене. На білу фудболку, вона ж невідстірається. Дура. Їй пощастило, що я не б'ю слабших, але чорт як обідно знаю, що можу дати отпор і мовчу. Така моя доля. Тут чую , що хтось заходить у їдальню і голосно сміється. Хто небачу бо голова як і очі опущені додолу. А ця мимра ні як не угамується. 
--- Я навчу тебе, як не поважати мене. І замахуєть, а я? А що я ? Уже давно з цим змирилась. Але тут хтось зупиняє її, кидає свою джинсовку мені на плечі і каже до неї:
--- Щоб це було останій раз. Вона щось хотіла сказати на свій захист, але він її перебив. --- Лєна. Я все сказав. Я і досі ні очей, ні голови не підняла, а він взяв мене за руку і потягнув за собою. Всі хто знаходився у їдальні спостерігали за цим і проводили мене з ним поглядом до виходу. 
--- Куди ти мене тягнеш? Як умога тихіше сказала я і тільки зарез помітила якій він красивий. Чорне волося із стильною зачіскою , мускулисте тіло і очі карі, але у тіні ніби ніч, а скули гострі, здається доторкнешся і поріжешся. 
--- Ей ти чого? Після його питання я зрозуміла, що довго витріщалась на нього. 
--- Вибач. Невино сказала я , попри те , що ніколи не вибачалась. 
--- За що ? І знов він нагородив мене своєю посмішкою. 
--- То куди ми? Я вирішила перевести тему і почала вже уявляти все найгірше: поб'є, зґвалтує. Ну ви поняли фантазія у мене бурна, але нашо тоді мене спас від , як там неї здається Лєни. Може пилюку в очі пускає. З моїх роздумів вивів його голос .
--- Все прийшли. Твердої і чітко сказав він.
--- Де це ми? Я реально не знала, бо вперше тут. 
--- Це чоловіча роздягалка? Без емоцій відповів він. 
--- Що? У мене очі на лоб полізли, яка наглость, ну йому я точно вмажу. Таке терпіти не буду. 
--- Не бійся, я допомогти хочу. В тебе ж запасного одягу нема після вчорашнього. Я лиш похитала головою--- І зарез в тебе нема де його взяти. Я знов кивнула і подивилась на нього не виними очима. --- Ось тоді візьми мою. Після цих слів він протягнув мені сіру фудболку. Що ж діватись нема куди. 
--- Дякую і. Не вспіла я договорити, як мене перебили. 
--- Штанів нема. Зі сміхом сказав він, від чого я теж усміхнулась.
--- Я не про це . Вийди. 
--- Ой точно. Вибач. Після цих слів він мене покинув. Хоч фудболка була велика, але на диво комфортно. 
--- Дякую ще раз за допомогу і за фудболку. Сором'язливо сказала я , вийшовши з роздягальні. Вперше , маю такі відчуття. 
--- Нема за , що. Мене Марк звати. 
--- Соня. Дуже приємно. Уже урок я піду. 
--- До зустрічі. Сказав Марк, цим самим натякаючи на нашу наступну зустріч. З щасливою посмішкою і гарним настроєм я пішла до аудиторії. Зайшовши туди, всі погляди були спрямовані на мене, а два особливо злих. Як там її Лєнка і Дена. Мені на них пофіг вибачившись перед вчителем направилась до свого місця.