7 розділ

Pov Ден 
У їдальню ми вирішили піти з хлопцями разом, тому пішли були там за 10 хв.  до перерви.  Зайшовши у неї з гучним сміхом ми замітили натовп і гробова тишина. Ну що сталось? Перша думка у моїй голові.  Да побачене мене приголомшило.  Соня стоїть з опущеною головою в центі уваги.  Знову ця Лєнка? Ну і , що на цей раз? Ніхто з нас не втрутився, бо подумали, що вона утихомириться побачивши нас.  Да сталось не так як гадалося. 
--- Я навчу тебе, як не поважати мене. І замахуєть, на Соню ? А що вона ? Вона уже напевно давно з цим змирилась, звичайною я не збирався дозволить їй так вчинити, бо по праді кажучи це і моя провина. Я бува направився до Соні на захист , але тут хтось зупиняє Лєнку, кидає свою джинсовку Соні на плечі.  Він не залишив це все так і каже до кривдниці 
--- Щоб це було останій раз. Вона щось хотіла сказати на свій захист, але він її перебив. --- Лєна. Я все сказав. А , та мишка і досі не підняла ні голови , ні очей , далі Марк  взяв її за руку і потягнув за собою. Всі хто знаходився у їдальні і  спостерігали за цим , в тому числі і ми ( Я, Тьома, Саня, Бодя) проводили нашу парочку поглядом до виходу. Дауш такого я не очікував. Марк мене випередив, стосовно порятунку.  Чи радий я цьому? Сам незнаю. 
--- Що ж ідем їсти? Безцеремоно сказав Бодя і направився до їжі. 
Тількі сівши за стол ми знову повернулись до цієї сутуації. 
--- Як думаєте куди він її повів? Першим порушив тишину Тьома 
--- Куди б не повів, думаю нас це не стосується.  Сказав Бодя.  Хоч він і був з нас найменшим, зате розуму у нього більше.  Шуткою ми його називаєм *стариган* або *ворчун* , та на це все ми до нього прислуховуємось, адже він часто мав рацію. 
--- Так то ти маєш рацію, але так цікаво.  Висказав свою думку Саня. 
--- Думаєте в них щось вийде? На цей раз уже запитав Я. Ну а що?
--- Все можливо.  Промовив Бодя.  Останнім часом він поводиться дивно, здається чи він , щось приховує . Ну це ми дізнаємося потім.
--- Так це не наша справа, а ти . Звернувся Бодя до мене--- поговори з Лєнкою бо це явно перебір.  Я завжди поражаюсь його стриманістю і влучністю .
--- Да тату.  Насміхнувся з його я, на що друзі пітримали мій сміх, але з нею потрібно справді поговорити. 
Ну що ж ми по їли і пішли на пари, а нашої красуні ще не було.  Так про що це я? Іде улибається, ще й у його футболці.  Обідно мене то на коридорі чуть не послала, а Тьому тактично отшила.  Ну а Марк, то як на неї діє, любо глянути.  Так збирись Ден.  Сконцентруйся на своїй гонщиці. Думаю вона знов буде у неділю і там то я її не відпущу .
Нарешті перерва і всі направились до виходу.  Знаєте це, як у маршрутці толпа народу не може пролізти у двері, тому я вирішив бути розумнішим і зачекати доки всі інші вийдуть, а тільки потім вирушили за ним слідом.  І тут сталось таке, що я точно не очікував.  Наша Соня іде  до мене. Цікаво, що вона хоче ? Ну Тьома як завжди перший, вибіг з аудиторії і залишились ми удвох .
--- Можна з тобогою поговорити? Якось невпевнено сказала вона. 
--- А я чимось зобов'язаний? Ну а , що ? Вона нехотіла зі мною розмовляти на коридорі, тому я вирішив її позлити. 
--- Ну , як хоч.  Сказала Соня, напевно думаючи, що моя цікавість візьме у гору, загалом, вона мала рацію. 
--- Ну , що ти хотіла?  Запитав я.
--- Дещо запитати.  Сказала радісно вона ,явно через те, що поманіпулювала мною. 
--- Звичайно.  Питай, но є одне *Але*. Ну я теж не промах. 
--- Кажи, що ти хоч? Невдоволено сказала Соня і склала руки на грудях. --- Ну . Я чекаю. 
--- Не спіши . Моя пропозиція така: ти мене запитуєш, а я тебе.  Питання на питання.  Згода.  Промовив я і простягнув руку. 
--- Згода.  Сказала вона і потиснула руку. А вона сильна, так і не скажиж. 
--- Питай, що хочеш.  Сказав я. 
--- Хто такий Марк? Що ??? Ну цього питання треба було очікувати. 
--- Марк. Почав я--- Мій друг, вчиться на третьому курсі і тримає пару курсів в страху. 
--- Типу хуліган.  Перепитала вона--- Гаразд твоя черга.  Дивно той факт про Марка єї геть не бентежить.
--- Я хотів запитати, чому ти переїхала? Дійсно цікаво. 
--- Мене ніхто не питав, мама нашла хахаля, а мене заперли сюди.  Задоволений? 
--- Сповна.  Відповів я.
--- Моя черга.  Чому ти вирішив мене попередити про Тьому, ну тоді в каредорі ? Вона про це не забула. 
--- Все просто.... почав розмову я , як вона мене перебила. 
----- Стоп..Стоп....Стоп.  тільки не кажи, що я тобі сподобалось?
--- Не вже я такий поганий? Питання на питання .--- І ні ти мені не подобаєшся. Вирішив заспокоїти її.
--- Тоді, чому? Ніяк невгамовувалась вона. 
--- Банально.  Стало шкода ти не перша і неостаня.
--- Ааа. Недовірливо промовила вона. 
--- Щось ще? Поцікавився я.
--- Ні . Чітко і твердо промовила вона. 
--- Тоді я можу тебе дещо запитати?
--- Звісно, ми ж домовлялись. 
--- Чому ти себе так ведеш, хочеш бути непомітною? 
--- В сенсі? *Угу будеш це миле личко комусь іншому показувати.* подумав я собі.  
--- Не придуруйся.  Ти не схожа на інших, в твої очах я небачу страху і ніколи не бачив.  Ні коли тебе Лєнка ображала, навіть зарез не бачу.  Скожним словом я ставав все ближче до неї і уже скоро вона опинилася між мною та стіною, та навіть зарез вона не видає страху. --- Хто ти Соня? Запитав я її коли вона мене відпихнула і вибігла із аудиторії.  Якраз в цей час пролунав дзвоник.  Наша розмова затягнулася на всю перерву.  Скоріш констатував факт ніж запитався сам себе.

Pov Соня 
Аааааа.  Чуть непопалася , треба поводити себе тихіше, ой щось мені не подобається цей Ден. З цими думками я і провела остаток дня.  Сьогодні четвер, навіть не можу припустити, що сьогодні станеться.  Як , що чесно, мене це все задовбало, а це наповню тільки перший тиждень.  Розкажу вкратце як я виглядаю, напевно як усі люди одягаюсь по настроєнію.  Отже слухайте в чом я і який у мене настрій.  Чорний пусір з капішоном, джини чорні , порвані на ногах, білі найкі ця річ незміна, і заплела банальну гульку.  Ну догадались, що єдине моє бажання це вбити все і всіх.  Ой що ж буде сьогодні......