8 глава

З моїм суперовим настроєм я вирушила до універу. Так у мене сьогодні особлива місія відати фудболку. Чую своєю п'ятою точкою , що недовго мені треба буде приховуватись. Ой ну і де тапер мені шукати того Марка. О піду до Дена. А якщо він знову почне діставати своїми тупими питаннями ? Буду все отріцать. 
Ну нарешті перша пара пройшла, треба найти Дена, хоча чого його шукати , він весь час мене палив поглядом, аж бісить і , як на щастя Тьоми вже не було. 
--- Привіт. Кажу мило я , намагаючись підлещитись. 
--- Ну привіт. Що тебе привело до мене? Задоволено питає він. 
--- Де я можу знайти Марка? 
--- А навіщо він тобі? Отже гімнюк, невже важко сказати. Тихо Соню, контролюй себе. 
--- Ну так ти скажеж чи ні? З ноткою надії питаю я.
--- Ну незнаю. Говорить затягнуто, спеціально, щоб позлити. 
--- Да пішов ти. Все задовбав він мене, розвертаюсь і йду. 
--- Стій . Чую у спину, але мене це не зупиняє, тоді він сам мене наздогнав і прошепотів на ухо: " Я все одно дізнаюсь хто ти." І пішов задоволеною посмішкою бісить. Аааа . Нуй не треба, сама знайду . Не пройшло і пів року , як я знайшла Марка. Він ішов із ще 4 хлопцями, двох я знала придурків, а двох перший раз бачу. 
--- Марк. Мій крик змусив обернутися усіх хто знаходився у коридорі. Він повернувся побачив мене , сказав щось друзям, похлопав когось по плечі і пішов до мене, а ті інші пішли своєю дорогою. 
--- Привіт. Сказав він мені. 
--- Я прийшла, щоб відати фудболку. Протариторила я і простягнула пакет. Ну так, я фудболку постірала і спакувала у пакет. Нє ну а шо? Треба було її у кульлчок сховать. 
--- А так. Сказав він і почухав потилецю. --- Сонь. Промовив Марк коли я уже збиралась іти. 
--- Що?? Чесно я не хотіла продовжувати розмову, бо мені хотілось залишатись у тиші. Що не зрозуміло , я хочу ТИШІ.
--- Можна твого телефона?
--- Ееее.... Так. Якось вагаючись промовила я.
Потім ми обмінялися телефонами, у переносному сенсі. 
Pov Ден. 
Ця Соня не давала мені спокою. Ні я не закохався, мені цікаво, що вона приховує. З дуже *хорошим* настроєм я пішов на пари. Скоро з'явилась і моя ціль. Цілу лекцію я спостерігав за нею . Ну нарешті ця каторга закінчилась, перерва. О хто це до мене йде? Соня .. соня...соня. А Тьоми , як на зло немає, чи на щастя. 
--- Привіт. Кажу мило вона мені , напевно намагаючись підлещитись. 
--- Ну привіт. Що тебе привело до мене? Задоволено питає я, хочу вибісити її.
--- Де я можу знайти Марка? 
--- А навіщо він тобі? Ой ,а я уже надіявся на зізнання, а вона всього лиш Марка шукає. 
--- Ну так ти скажеж чи ні? З ноткою надії питаю Соня. Ага то не я там побіг. Хоче, хай шукає. Треба побісити її трішки. 
--- Ну незнаю. Говорю затягнуто, спеціально, щоб позлити і схоже це мені вдається. 
--- Да пішов ти. Все задовбав я її розвертається і йде. Швидко здалася, думав її на набільше вистачить 
--- Стій . Кричу їй спину, але Соню це не зупиняє, тоді я сам її наздогнав і шепочю на ухо: " Я все одно дізнаюсь хто ти." І йду із задоволеною посмішкою . 
Вийшовши у коридор пішов до своїх. 
--- Тьома де ти подівся? Запитав я його. 
--- Це ми тебе хотіли запитати. Де тебе носить? Питає Артем. 
--- Була одна справа. Відмахнувся я і тут на весь коридор лунає чийсь голос. Ну нарешті вона Марка знайшла. Той різко змінився на лиці. 
--- Це тебе. Сказав Саня і показав на Соню. 
--- Напевно. Промовив Марк і повернувся до неї.--- Гаразд ідіть, я потім наздожену. Після цих слів він постукав по плечі Саню і пішов до неї. 
--- Цікаво вони будуть разом? Поцікавився Тьома 
--- Ну було б прикольна. Хуліган і сіра мишка. Як у серіалах. Виговорив свої думкі Саня. 
--- Ви як дівчата. Вирішив втрутитись я. 
--- Доречі ви йдете на сьогоднішній бій? Запитав Тьома. 
--- До теї *залізної-леді* ? Поцікавився Бодя. 
--- Ага. Просто відповів друг. 
--- Ти шо? Я від минулого бою ще невідійшов. Сказав Саня. 
--- Що ви тут обговорюєте? Різко в розмову втрутився Марк. 
--- О. Ти швидко. Ідеш на бій? Запитав Саня. 
--- До нашої так би мовити *одногрупниці*? З сміхом сказав він. 
--- Да. Цікаво чи переможе вона сьогодні? Сказав Артем.
--- То йди да подивись. Промовив я , не розумію у чому проблема. 
--- Да самому не цікаво. Поскаржився той. 
--- Значить вирішено. Йдем на бій . Повідомив нас Марк. Бодя весь час сидів мовчкі, понурив у свої роздуми. 
Pov Соня. 
Остальні пари пройшли без пригод, але не день. Я влипла конкретно. Ну одним словом не буду вас мурдувати і розповім у чому справа. Коротче після пар я пішла додому, заді за мною ще хтось ішов, в принципі це не заставило мене панікувати, адже я не сама живу на вулиці. Зайшовши у перевлок, знаєте, як у кіно. На мене йде якійсь чоловік ,я запікувала бо , що робити . Ну дурне питання людини яка з одного удару вирубає дорослого чоловіка. Та проблема була, у тому щоб мене не помітили. По дивившись посторонах я нікого не помітила. А той чоловік почав діяти, дістав ножика з кармана і наближався навіюючи страх, але тільки не на мене. 
--- Ну що кралю? Сама здасишся чи тебе силою. Процидів він своїм бридким голосом. І стоп? Він що мене зґвалтувати хоче. 
--- А тобі, що ніхто не дає? Я вже за межами універу, можу дозволи собі пойорнічати. 
--- Ахти ку***ва. Зарез ти у мене поговориш і нетількі. От ублюдок я тобі зарез покажу. Він почав підходити і облизуватись. Збоченець. Я одним ударом ноги уклала його на землю підійшла і проговорила йому на вухо, в цей же момент держачи за його достоїнство:
--- Слухай ти . Тварь, сука, якщо я ще раз побачу, чи почую тебе, то залишишся без дітей. Якщо дівчина безахисна , то тобі все можна? Отже попереджаю перший і останій раз, ти мене зрозумів? Зрозумів питаю?
--- Так . Від болю пропищав той. 
Я відпустила його і побачила нє. О Боже, чого знову я.
--- Так ви, що тут робите? Злісно прошипіла я до одногрупників, а саме до двійнят Маши і Міши. 
--- Ти ... ти . Дівчина досі не могла знайти слова. 
--- А ти не така свята. Сказав Міша. --- Може поясниш? 
--- Що саме? Вирішила косити під дурочку. 
--- Як ти його вирубила? І вказав на хлопця, а Маша і досі була у шоці. 
--- То ви бачили і не допомогли? *Кльово* подумала я , а якби я була безахисна. 
--- Я хотів, але після твого удару передумов. Пояснив хлопець. --- То , як розповіси? 
--- А у мене є вибір? Задала риторичне питання. 
--- Ні . Сказав він .
--- Тоді ходімо .
--- Куди? Недовірливо запитала Маша, яка уже оговтолась. 
--- Бити вас буду.... Да шучу, шучу. Сказала я побачивши страх у очах дівчини. --- До мене додому, тут увсіх є вуши. Пояснила я їм, а ті лиш похитали головою в знак згоди. Що ж чую важка розмова буде.