9 глава

Pov. Соня
--- Чай чи кава? Запропонувала я , як тільки ми опинились у моїй квартирі. 
--- Чай.  Сказала Маша. 
--- Нічого. По правді я прийшов сюди не чаї пити , а почути правду.  Виговорив він і сів на стілець. 
--- Не звертай уваги він завжди такий.  Виправдовувала його сестра. На відміно від брата вона життє радісна і весела.  Висока брюнетка із зеленими очима, такі очі і у Міши, а от волося Русяве.  Дивно, адже вони двійнята. 
--- Я уже зрозуміла.  Смішком сказала. 
--- Так ми почуємо правду? Запитав він показуючи рукою на Машу.  В Цей час закипів чайник і я прийнялась розповідати все з самого початку. 
--- Це все почалося коли мені було років 10.  Почала свою розмову я . --- Я ще тоді була мала, наївна. 
--- А зарез ти не така.  Сміючись запитав Міша. 
--- Хочеш перевірим.  Говорюючи це хрустіла пальцями я.
--- А що було далі.  Нетерпляче ледь кричала Маша. 
--- Якщо хтось мене перебивати не буде, то розкажи і жестом показала на хлопця. 
--- А шо я ? Продовжуй давай.  Говорив Міша. 
--- Слухайте. Як я казала, то мені тоді було 10. У школі я особливо не виділялася, проста дівчинка.  У мене була найкраща подруга її звали Аня, вона завжди на мене казала Соля.  Це було так мило.  Я її дуже любила і була їй за маму і тата.  У мене і в самої тата небуло і з мамою я не дуже товаришувала, тому ми були всім для одне одного.  У Ані була мати алкоголічка і вітчим теж, тому вона часто була у мене.  Того дня ми домовились зустрітися, але вона не брала трубку ( телефон я подарувала їй на 10-річчя) і я почала хвилюватись.  Пів дня я чекала її у нашому місті, а Ані все не було і не було, тому я прийняла рішення іти до неї.  Прийшовши до неї , я почала стукати у двері , але ніхто не відкривала. Штовхнувши двері вони відкрились  і це мене насторожило.  Із хотаючими колінцями я зайшла у дім, він особливо не виділявся, правда був бардак видно там давно не прибирали . Зайшовши у першу кімнату я почула схлипуваня і догадалась, що то була Аня.  Побачивши неї на підлозі побиту, у порваному одязі і заплакану.  Я перелякано підбігла до неї , а вона була ніби у транці і тут я почула постороні звуки.  Її отчим у сп'яніні накинувся на мене і почав різати на мені одяг.  Від жаху в мене почалась істерика, сльози лелись рікою.  - В цей момент Маша взяла мене за руку бачучи , як я почалась труситись і хвилюватися.  Хоч це маленька дрібниця, але мені було приємно. --- Я кричала благала у Ані допомоги, намагалась вирватися і тут коли усі надії були втрачені отчим просто впав на мене, а за його плечей стояла подруга із молотком у руках.  Незнаю де вона його узяла, але завдякі їй я жива.  Виявилося він тримав їх там цілу добу, маму Ані після чергового зґвалтування почав бити, подруга звичайно почала заступатись за рідну їй людину, але виж розумієте дівчинка проти здорового чоловіка.  Коротче з її мами він переключився на Аню і після чергових тортур знов напився.  Потім прийшла я і далі ви вже знаєте.  Чоловіка посадили, Катерина Олегівна ( мама Ані) позбавили батьківських прав, а Аня поглинула депресія.  Знаєте після    зґвалтування вона стала сама не собою . Скоро про це всі дізналися і не витримавши пліток, вона вчинила самогубство. -В мене покотилась одинока зльоза, а Міша і Маша мене обняли, цим самим здивували. --- Через неї я жива, жива ціла, а вона, я неврятувала її. Це все через мене.  Кричучи і з сльозами на лиці говорила я.
--- Ти нівчому не вина, все буде добре.  Втішала мене тепер уже подруга. 
--- З тих пір я пообіцяла собі, що ніхто і ніколи мене не буде ображати і записалася на бої.  З десяти років я билась на вулицях з хлопцями.  Не раз була побита і без зубов. 
--- А мама і друзі , як до цього ставились? Запитала Машка. 
--- Мама була зайнята своїми залицяльниками, а друзі у мене не було з тих пір. Трохи заспокоївшись почала відповідати я. --- Котра година? 
--- Без двадцяти вісім.  Відповів Міша.  Здається навіть його сколихнула моя історія, яку майже ніхто не знав. 
--- Чорт.. Чорт.  Почала кричати я. --- Маш дістань телефона з сумки поки я чашки помию. Вона бігом виконувала те, що я попросила. 
--- На . Сказала вона і простягнула телефон. 
--- Ааа. Бігом на вихіт  . Почала командувать. 
--- Ти нас виганяти? 
--- Так тобто ні . Коротче у мене сьогодні бій і мені потрібно на ринг і доречі ніхто не має знати , що то я на рингу . Зрозуміло? 
--- Так . А чому? Цікавість Міши мене дивує .
--- Довга розповідь, а ви як зрозуміли часу у мене нема. 
--- Гараз, гаразд. 
--- Ви зі мною ? Запитала. --- А і доречі , ви тепер мої друзі і вибору у вас нема. Ті лише слухняно кивнули, я пулею побігла до залу і успіла.  Дякувати Богу.  Зробивши все для того , щоб мене не впізнали  пішла на ринг.  Ця атмосфера ці люди . Вони мене підтримають? Це так класно. 
--- Леді і джентльмени.  Почав видучий--- Хочу вам претставити у лівому кутку "Залізну-леді" , зал здійнявся криками і "Лева" і зал ще сильніше почав вирищати.

Pov.Автор
Зараз на рингу стоїть абсолютна інша дівчинка. В ній ніхто не впізнає справжню Соню, хоча чого справжню, саме в цю мить вона відчуває сама себе. За нею спостерігають люди, але Соня не помічає нікого в її крові бурлить адреналін і жага крові.  Їй навіть самій здається, що краще було б родитись хлопцем. 
Бій почався і на неї захистом дивились не толпа чоловіків і не її нові друзі , а той , від кого у неї пришвутчуїться серце битя і збивається дихання, але хто виною такого її стану вона й сама не знає.

Тим часом компанія друзів спостерігала за боєм.  Їх дивує , як така тендітна дівчина змагла вирубити здорового чоловіка.  Вона реально профі і уже в друге виявляється переможницею.

Pov Соня. 
Після виграшного бою, так саме виграшного бою, змивши всю косметику направилась додому. Вирівшивши, що всі питання двійнят буду вислуховувати завтра. І мене трохи здивувало повідомлення на телефоні цікаво від кого.