Глава 3

   Ще коли він вчився в школі, то дуже любив інформатику. Він найшвидше друкував в Microsoft Word, створював найкращі презентації, розумів мову комп'ютера. Йому важко вдавалась українська мова та література, і взагалі все, що пов'язано із творчістю. Коли він постав перед вибором професії, все було очевидним, але лише для нього. Батьки, особливо мати, горіли бажанням бачити на синові білий халат, але із його знаннями біології та хімії, а точніше їх відсутністю, дорога в медицину була закрита. Навіть на платну форму відмовлялися брати.  Він не вважав себе дурним, та й він і не був таким. Просто він вирішив не зраджувати власній мрії - стати відомим програмістом. Мати так і не прийняла цього, відмовивши йому у матеріальний підтримці. Тож навчання було нелегким, вдень він ходив в університет, а по ночах робив сайти на замовлення. Все почалося із звичайних лендінгів на tilda, але потім він опанув і Wordpress, тож брався і за багатосторінкові сайти. 

   Для нього хостинг - це місце перебування сайту в інтернеті. Але для матері - це місце перебування хворих людей, що чекають власної смерті. Вона ніколи не розрізняє цих два поняття - хостинг і хоспіс. Так, вони з нею, наче з різних планет.

   А згодом він взявся за розробку комп'ютерної гри. Він розробляв усе сам, тож це зайняло в нього доволі довгий період. Але воно було варте того, зараз усі говорять і грають у його віртуальну реальність "Avitarart". 

   Чи став він відомим? Ні, він все той же невдаха, яким був завжди. Все тому, що він приховує власне авторство. Його віртуальний світ ще не досконалий, ще кілька оновлень і гра стане бездоганною. Скоро всі дізнаються хто геніальний автор і, нарешті, всі знатимуть його в обличчя. 

   А поки віртуальна гра - це те, що не вистачає йому тут серед живих людей. У ній його двійник досконалий. Він заправляє всім містом і його жителями. Кожен бажав би бути ним або ж із ним.

###