Дводушні

10

Пробудження було спокійним. Я прокинулась сама, без допомоги сусідки. Мабуть, завищене почуття відповідальності й величезне небажання в перший же день зганьбитися, роздирало мою душу протягом всієї ночі. Я майже не спала. Прокидалась по декілька разів. Потім важко засинала. І так всю ніч!

Неохоче вилізла з-під тепленької ковдри, злізла з ліжка, застелила його й направилась до ванної. До приходу сусідки вирішила привести себе до ладу. Заколола волосся, зробила легкий макіяж. Я завжди й в усьому надавала перевагу практичності й простоті. Тому легенько підкреслила тільки очі. Мені здалося, що сьогодні вони були ще яскравішими. Колір моїх очей – зелений. Але зараз, в них ніби сяяли смарагди. Аж сама замилувалась!

Поки закінчувала прибиратися  до кімнати увійшла сусідка.

- Світлого ранку, Таіро! Бачу, що ти вже й сама прокинулась. Ти що, зовсім не спала? – переживаючи запитала вона.

- Та ні, спала. Просто мій організм виявився занадто відповідальним. – я усміхнулась. – То що можна вже одягатись?

- Подивись у шафі, там повинні бути два комплекти академічної форми: повсякденної і святкової. І не хвилюйся, ми ще маємо час і на збори й на сніданок. Ще тільки сьома ранку, а заняття починаються о восьмій.

- Добре. – мовила я йдучи до шафи. Такс, подивимось, який модний вирок винесений нашій формі. Ага, ну не все так погано. У комплект повсякденної форми входила чорна мантія, з широкими довжиною до ліктя рукавами. На ній також була емблема, що являла собою, розміром з яблуко, з широкими золотистими краями круг, в центрі якого розташовувався знак вогню. Крім того, мантія не мала застібок, що в принципі радувало, адже буде утиску рухів. Так, є ще світлий гольф та широкі штани з високою посадкою, дві пари черевиків: одні мали широкий, стійкий підбор, а інші – звичайні.

Швиденько одягнулась, форма була зручною, а ще, що не є менш важливим, ідеально сіла по фігурі. Ще мить помилувалась зображенням у дзеркалі, закинула на плече рюкзак й не поспішаючи рушила до передпокою. Там мене  вже чекала сусідка.

- Ну що, ходімо? – запитала я.

- Зараз, тільки чаю вип’ємо та й підемо. Тобі сьогодні енергії як ніколи потрібно.

Швиденько попили чаю, посмакували бутербродами й помчали на заняття.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше