40

Сонце вже схилялося за обрій, на останок торкаючись промінчиками рослин, води, будівель, облич. Територія полігону пустувала, на сьогодні заняття вже мали закінчитися, проте в цей час могли проходити тренування з бойової магії.

У самому його центрі знаходилась Таіра, все в тому ж коконі, нерухома, із застиглим жахом в очах та новим шквалом емоцій в душі. Магічна мотузка, що сковувала будь-які дівочі рухи, помалу починала тріщати. Джейд не був слабким магом, тим більш його творіння мало б витримувати максимальні магічні навантаження, і мала б дати трохи фори у часі, щоб повідомити про наявні проблеми та райдужні перспективи внаслідок несвоєчасного реагування на неї та включення до роботи щодо її якнайшвидшого та ефективного усунення. Сьогодні час був явно не на їхню користь.

- Алане, скоріше мчи до ректора, за необхідності повідом володаря, а я буду тут. Підготую все до ініціювання та прослідкую, щоб все проходило нормально. – Гримнув Джейд, відгортаючи з землі ледве припавший сніг та розшарпуючи грунт, даючи доступ до джерела стихійної магії – Землі.

Оскільки Таіра мала стати Верховною бойовою відьмою, яка в основному працювала з чотирма стихіями, завданням Джейда було зараз підготувати місце, в якому б з’єднувалисі усі чотири магії. Він клацнув пальцями, і навколо кокона з чотирьох сторін з’явились такої ж самої кількості запалені свічки. Клац, і біля однієї з них розташувався кухоль з кристально-чистою водою. Залишилось повітря. Та легкий вітерець прекрасно доповнював сакральне місце.

Все можливе, що мало послужити успішному входженню відьми в повну силу, що передбачала її нове народження та створення непорушного зв’язку з її здібностями. Тепер все залежало від дівчини. Та він до останнього знаходитиметься з нею. Просто буде поруч. Як не справедливо влаштоване життя, тільки знайшовши доньку, він може втратити її назавжди. І найгірше те, що хоч якось вплинути на ситуацію неможливо.