Дзеркало життя

З очей тече кров і пам’ять б’є, як з рани сльози. Останнє запитання «хто я?» навіть не важливе. Просте розуміння «я є», – тут, через біль, який тече по шкірі, відчуття сумління, перемішане з втраченим вибором свободи, яка стає неважливою, як і весь час, який існував до пробудження суму, який грав відтінками поглядів чужих думок, які клялися, що розуміють і тікали в темряву, залишаючи садиста й жертву в одній особі перед дзеркалом життя, яке було як один минулий страшний п’яний день.

Йогонес де Сіленціум

Подобається

#3870 в Сучасна проза
#4136 в Різне

У тексті є: біль незабуття, дзеркало, розуміння себе

Відредаговано: 02.12.2018

Додати до бібліотеки

Поскаржитись