ЕгоЇстка або Щоденник Марти: онуки, діти та інші гаджети

3

Коли я не бачу Ярослава бодай півдня, страшенно за ним сумую. Сьогодні ми з ним, гуляючи, дійшли до магазину, він поїздив на ескалаторі, покатався в візку-машинці, я дещо купила (а саме черговий пістолетик, який не стріляє). Потім догулювали у нас у дворі на гірках, у пісочниці. Потім Кірочка прийшла, а я пішла «пари читати», якби вони були неладні.

Як я стала викладачем ВНЗ?

Дуже просто: вчитися люблю.

Вчилася-навчалася і доучилася.

Мені б удома шкарпетки в'язати, пельмені ліпити та щоб усі мої рідні були нагодовані та напоєні та веселі.

Більше нічого не треба…

Іноді, звичайно, накочує: а чи я живу... Але рідко…

У нас, здається, насувається спека, обіцяють до 31 градуса. За нашої вологості - це вбивство. Духота... Нема чим дихати взагалі.

Але, сподіваюся, це ненадовго…

У наших краях кажуть: якщо тобі не подобається погода, почекай пів години.

І справді, погода тут дуже мінлива.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше