5

Сьогодні, дорогою з інституту, зайшла до магазину, купила все на пироги з капустою та з яблуками, ледве притягла... А задуха така, що очі вилазять. Зробила начинку для пирогів і вирубилася на годину. Прокинулася - настав час пироги ставити.

А тут і моя родина підвалила: дивлюся зверху на них - душа радіє. Кіра з Петею вивантажують сумки, а Ярослав то тут, то там. І всюди встигає.

Брудний-забруднений! А обличчя! А ручки!

Загалом, усі - за пироги, а ми - митися.

Дідусь наш на дачі відточував досконалість туалету. Взагалі, мені здається, він за будь-якої погоди отримує задоволення від неї… Від дачі, я маю на увазі.

А туалет - це взагалі окрема історія. Він його все добудовує і добудовує, до досконалості (не знаю, якої) все доводить і доводить.

Ярик прийшов допомагати дідусеві та спритним рухом руки закинув у отвір рулетку... Дістав її дід досить довго. З допомогою граблів.

Помічник!

Після обіду для сну мій солодкий вибрав мене, засинав довго, під нескінченну розповідь про паровозик, що йде з «Ромашкіно» до «Простоквашино».

Знову йде дощ стіною.

Сидимо вдома. Ярослав потягнув мене до маленької кімнати, дорогою я зайшла в туалет, з розумними промовами: ось, мовляв, зайду «на горщик»…

Він це слухав-слухав, а потім мовчки мене поцілував. Така я гарна дівчинка... Він оцінив. А потім слухав казку про те, як люди створили найкращу машину, лексус. Хотів її купити Карабас-Барабас, а купив Ярослав. Тому що спочатку багато й добре навчався, а потім багато й добре працював.

Засинав учора погано: покусали комарі за личко та за вушка.

Намастили йодом. Кірка каже «ну, ти в мене справжній чебурашка, вуха великі та коричневі». Добра мама…

Я вдома лад навела, за ці дні долізла скрізь, де долізла. Вчора цілих півдня сиділа в чистоті. А як приїхали мої з моря, поїли, попили, вранці прокидаємося: гора брудного посуду, розгром скрізь, і ходить солодкий і каже, що він - котик.

Краса…