8

Після роботи знову зайнялася ікрою з баклажанів - десять баночок по 720 мілілітрів. Потім пішла до Кіри годині о восьмій. Приходжу, а у Ярика - «свято непослуху»! Біситься, тікає.

Сховав слухавку, лупить мене, отримує у відповідь, шльопає на подушки, регоче. Для приведення до тями йому довелося прослухати казку «про хлопчика Крега та його подружку Уну». Бабуся ще й перевірила, чи все зрозумів та запам'ятав.

Потім їли суп, булочку (тепер його кохана з абрикосом), і мандарин. Потім книжечку подивилися, причому він показував картинки на замовлення то носиком, то ніжкою. Кірка нам постелила, і ми лягли засипати під звук сусідського дриля.

Почали про «мерседес», закінчили «червоною шапочкою», яка на морі годувала чайок свіжою рибою, впійманою первісним хлопчиком.

Не знаю, як він, а я чудово заснула…

Потім встала, свіжа, як троянда, донечка вручила мені чергову порцію банок, і я пішла додому - відмивати каструлі та плиту після баклажанів.

Лягла о другій годині ночі.

Петя заночував на дачі. Професор будує віконниці на вікна.

Приходив майстер із пральної машини: ремонт коштує рівно половину нової, і гарантію вони дають пів року.

Вирішили купувати нову.

Стара прослужила приблизно п'ять років і стирала дуже багато. Жаль, звичайно, а що робити? Начебто це зараз не так дорого, як було раніше.

Я хочу найпростішу з мінімумом програм, все одно, я користуюсь максимум трьома.

Пропилососила і витерла пилюку.

Сказала донечці, що після роботи поїду до себе, посиджу в чистоті. Приїхала, зробила макарони по-флотськи. Так смачно вийшло. Кофточку якусь узяла підв'язувати, чую, у двері дряпаються.

Відчиняю.

Стоїть парочка моїх коханих: красуня довгонога і шкідлива і сонечко моє руденьке.

Кірка каже «ну немає в мене вже більше сил, заберіть від мене цього «вилкопоповицького козела» (це вона, люблячи, його так називає), не слухається зовсім, через дорогу тікає, у «сміття» лізе, на слова не реагує. 

Помили ручки. Ярослав тепер ще взяв моду та волосся мочити собі. Тож і це зробили.

Наклали макарони. Собі.

Сидимо, їмо.

А Ярослав ходить довкола і то в однієї, то в іншої «микає».

Потім виплюнув помідор жований на килим, з'їв мандарин, вилив сік, сколотив бабусю, вкусив маму і почав кеглі жбурляти.

Причому, намагається вище, у повітря. Ледве, як-то кажуть, «скрутили».

Пішли книжечку дивитися.

Отут і дідусь-професор приїхав. «Помурзилися» (це типово наше сімейне слово), і забрали нашу ягідку спати.

А дідусь пару чарочок «викушали з устатку» і теж спати пішли.

Вночі дивлюся: Петя встає. Запитую «ти куди?». Говорить «на диван піду, ти хропиш»

От так завжди.

А до того сам мені спати не давав, просив перевернутися на бік. З тієї ж причини.

Вранці дивлюся: на дивані в три смерті скорчився, потім уже не помітила, як повернувся на своє місце. Коротше, ніч вийшла бурхлива…

Вранці зробила ледачі голубці. Ярослав мені вчора замовив. Віднесла їм. Хлопчик збирався з бабусею йти на роботу, але матуся не пустила. Пішла одна.

Отримала ще листа від сестрички. Вихваляється, що сама переставила холодильник. 

Ох, жінки…

Я теж люблю рухати меблі сама. Тільки мені потім полощуть мізки з приводу обдертих, нібито, полиць, хоча я вважаю, що я ще нічого ніде не обдерла.

Знову були на дачі.

Увечері ми з Яриком пішли спати, і він не відпустив мене від себе. Спали на другому поверсі удвох із «бабуською».

А Петя з Кіркою внизу до глибокої ночі розмовляли, але все не про діло, як мені здається. А справа в нас одна: як вона далі житиме, як із БМ стосунки будувати, як зробити так, щоб Ярославу було добре, і щоб цей… їм не заважав…

Але... Професор не любить говорити на слизькі теми... Краще мною, в черговий раз закрити амбразуру…

Ну, все одно гаразд.

Наступного дня я поралася з Ярославом, а Кірка - по господарству і ЧИТАЛА! Моя розумничка чарівна! З першого класу не можу привчити її до читання. Так і вийшла заміж, прочитавши «Колобка» та «Курочку Рябу», та й то, на моє прохання.

А тут - книжку взяла, гарні коліна на сонці виставила та… прямо читала…

Ненадовго її, щоправда, вистачило.

Потім пішла м'ясо маринувати. Вийшло добре.

І справді, може, навіщо собі мізки книжками сушити?