12

Зв'язала моєму солодкому справжню серйозну кофту на блискавці, темно-зеленого кольору з коміром. Просто справжня чоловіча куртка. Йому сподобалася. Тепер із таких же ниток в'яжу безрукавку.

Іноді почав говорити «ось такі справи» або «просто чудеса».

Із задоволенням малює фарбами - у нас вдома в основному, сидячи на стільці та на подушках. Це відбувається на кухні, тому що потім все треба мити, включаючи мене та його.

Перечитую написане і, без жалю, усвідомлюю, яка ж я домашня курка. Всі думки та турботи - що я зварила, що зв'язала та що зробила. Але, як не крути, це найзначніша частина мого життя - корм та затишок.

Тож продовжуватимемо.

Прийшла в гості до мого коханого, а він малює на своєму столику, причому давно перейшов межі паперу та продовжує на самому столі. Побачив мене і захотів продовжити на моїх штанах та сорочці.

Побігали з ним. Я тікала, він наздоганяв.

Потім серце ловила за ниточку.

Вранці вони прийшли до нас надвір. Дзвонять домофоном і кажуть «черепаха, виповзай!» І я вилітаю (це я так уявляю, а збоку, звичайно, видніше). Може, на черепаху більше схоже.

Винесла їм корм, віддала Кірці, і ми пішли з ним гуляти. Ми не любимо сидіти в пісочниці, ходимо собі скрізь, розмовляємо, як дві розумні людини. Заходимо на всі дитячі майданчики, що сподобалися. Полазимо там, де хочеться, і далі.

Сьогодні ходили до стадіону, що будується.

Там я побачила майже вивернутий кущ космеї. Залізла, нарвала Ярославу букет для матусі.  Він стояв поряд, чекав. З'їли булочку на лавці та прийшли до їхнього будинку. Тут Кірка вийшла, і вони пішли додому, бо похолоднішало.

Купила йому книгу про правила доброї поведінки. Така класна, в ній розповідається, як поводитися у лікаря, наприклад. «Не забудь взяти носову хустку, щоб не шмигати голосно носом на втіху лікарям»

І все це - у картинках.

Вивчатимемо. Нехай лежить у нас, а то мама знову йому віддасть на поталу…

Порадилася з племінником щодо того, що робити, щоб у сім'ї були теплі мирні стосунки. Він у цій справі добре розуміє.

Тепер змушена передати йому спасибі від дядька Петі за його рекомендації прибрати емоції тітці Марті (мені, тобто).

Петя тепер мені по 15 разів на день, як тільки я хочу висловитися, каже «прибери емоції».

І я що?

Забираю.

І так усе закінчується. Чинно і благородно…

Майже.

У суботу з'їздили на ринок, накупили всього. Прийшли додому, трохи поспали та прийшли наші. Прийшли години до четвертої - «сюпик» їсти.

Потім Кірка пішла вигрібати двотижневий бруд, а ми стали балдіти.

Вчора несподівано погодився купатись, навіть голову помили, правда, губки тремтіли, потім на себе намилуватися не міг.

На жаль, уже полюбив мультики.

Сьогодні бабуся, біолог-теоретик, гадала-гадала - хто це ось це? Правда не могла зрозуміти - чи то котик, чи то білочка. А Ярослав каже «так це ж скунс!»

Сьогодні, як каже Кірка, стали «відкланюватися», а він не хоче йти без бабусі. А я без нього не хочу.

Але довелося тягнутися на роботу.

Зв'язала йому ще одну кофту: зовсім по-дорослому, з коміром та кишенями. Сьогодні ґудзики пришию та подарую. А ще він дуже добре грав великими ґудзиками: ми зводили з них вежі. Довго займався. Ми вже їх і за кольорами, і за розмірами, і за дірочками сортували. Не треба жодного конструктора…

Поїхали Петя з Кірою в садок говорити із завідувачем. У садок ми ходили рівно п'ять днів по дві години. Перед цим три місяці влаштовувалися. Стали вони їй пояснювати, мовляв, він, напевно, ще маленький, і не їсть сам, і захворів і плакав весь час.

Завідувачка каже, що, мовляв, голодним він бути не може, там дуже хороші виховательки, плакав - це нічого, всі плачуть, а потім звикають, їсти навчіться.

Петя каже, дивлюся, вона вже заводиться, став вирулювати «ось же він щодня дорослішає і змінюється ... може, ми до вас звернемося пізніше, наприклад, через пів року, через рік».

Ну, начебто розлучилися мирно.

Причому, Петя мені каже, що Кірка стояла як меблі. Ні риба ні м'ясо.

А Кірка сказала, що тато «дуже прогинається».

Ну а я, як завжди, - і нашим, і вашим. Як квіточка в ополонці.

Вчора було штормове попередження. Надворі творилося жах що таке. Навіть я бачила повалене дерево прямо через тротуар. Крижаний вітер, дощ січе так, що неможливо дихати!

Про те, щоб відкрити парасольку навіть не йдеться.

І одразу з транспортом проблеми: поки що дісталася з інституту - заледеніла вся. Усю дорогу не могла зігрітися.

Заняття в інституті скасовували, тому відпустили раніше.

А сьогодні вранці встигла все прибрати, пил витерти, посуд перемити, скласти, олів'є нарізати, навіть нафарбуватися. Лише тиск не поміряла.

І це все у зв'язку з тим, що після сну прийде Ярослав - щоб у чисте прийшов. А його мати поїде на йогу. А після йоги у неї намічаються гості - одна чи дві дівчинки.

Ярослав видав: "Я - гармонійний". Лапочка моя кохана!

Тож сьогодні, коли його матуся звалить на йогу, ми будемо гратися  з «гармонічним» і робитимемо, що хочемо.