13

Кірка гуляла з дівчатками до четвертої години ранку, Ярослав заснув з дідусем, о першій ночі я змінила його, і ми мирно спали до без п'ятнадцяти чотири. Потім він заворушився, зовсім заворушився, потім розворушився, потім став з'ясовувати зі мною стосунки, сповз із дивана, став переді мною, мовчки з розмаху дав мені лобом прямо в ніс. Причому все це ще не зовсім прокинувшись. Потім сказав: Грати! Я говорю: «Ніч, треба спатки, темно…»

Він: «Увімкни світло!»

Я зрозуміла, що веселощі ще все попереду, і тут ми почули, що у двері хтось тихенько заходить.

То була мама!

Ярослав бадьоро вибіг їй назустріч, я насолодилася її правцем, і, кинувши на ходу, побігла до туалету. А вона швидко шмигнула до синочка свого, а вранці розповіла, що Ярослав прокоментував те, що відбувається так: «мама прийшла, а бабуся сховалася»

У суботу ми всі разом гралися вдома, а в неділю поїхали на дачу вдвох із Петею. І «відпочили». Я збирала яблука, збиті ураганом. Назбирала понад 10 великих пакетів. Боліли не лише ноги, а й решта місць, які можуть боліти. Як з'ясувалося, таких у мене багато.

Перед поверненням зателефонували Кірці, спантеличили її вечерею. Так вони з Ярославом та м'ясо в духовці запекли, і картоплю фрі начистили, нарізали, насмажили, і взагалі - все. Приїхали, пива привезли та так славно поїли…

Загалом усі відпочивали, як могли.

Для сну Ярослав вибрав мене. Лежимо, я йому про Діда Мороза розповідаю, про Снігуроньку, як вони прочитають листа від Ярослава і дізнаються, що він хоче машинку в подарунок. А Дід Мороз запитає Снігуроньку, чи добрий хлопчик Ярослав, чи не розливає спеціально чашечки із соком (що було зроблено щойно), чи не рве книжечки. І вирішать вони, що ТРЕБА подарувати машинку!

Він усе це мовчки слухає, і раптом у цьому місці розплющує очі й каже, як воркує, «ой, спасибі»…

Гасіть світло…

У Кірки якісь непонятки з комунальними платежами. Петя вважає, що вона надто недбало ставиться до питання. Вчора він вручив їй оплачені квитанції, мовляв, далі розбирайся і плати сама. На мою думку, вона навіть не зрозуміла, що це було покарання з його боку. Настільки суворо, мабуть, він з нею розмовляв.

У хаті біда: балкон завалений яблуками.

А коли ти їх сам зібрав, то шкода, що вони псуються.

Надавила два літри соку, віднесла «солодкому-гармонійному».

Він пив із задоволенням.

Кірі дала яблук також і пояснила, що з ними робити.

Вона, як не дивно, відразу взялася за справу.

І ось у нас на кухні вона з яблуками порається, я ліплю фрикадельки в суп, Ярослав малює фарбами.

Усі захопилися…

Бачимо, що він уже змалював весь лист, потім його відсунув і перейшов на стіл, потім перекинув баночку і порається в фарбованій водичці.

Всі прибрали, митця помили, доліпили під його зацікавленим поглядом фрикадельки, поїли диню та «бабуська» пішла на роботу.

Сьогодні Петя має прийти до нас до інституту читати лекцію. Додому поїдемо разом.

Краса!

А вдома ще дуже багато яблучок…

Ярослав вигадав собі вже кумира: є мультик «Лентяєво», і там є Стефані - красуня, та Спортакус - добрий спортивний дядько. А є ще Робі - негідник. Ми хлопчика вчора помили у ванні, витираємо, перевертаємо і щось там говоримо, мовляв, Ярослав, а він представляється: «Я - Спортакус!». І все.

Шкідливості проявляються так: Кіра каже «на добраніч», а він - «доброго ранку!»

Вчора пішли з ним гуляти: все добре та мирно, нарвали ягід сніжноягідника білого, він їх лопає, розважаємось.

Раптом він знімає шапку і не дає вдягнути. Я його скрутила, як могла, напнула капюшон поверх шапки, та ще й на липучку застебнула - одні очі стирчать.

Він сміється. Ось такий пустун, цей Спортакус.

Ті вихідні привезли з дачі велосипед, він трохи покатався на ньому по квартирі - поки не почав лізти з ним на диван.

Я його сьогодні помила, передбачаю нову забаву.

Посмажила котлети, пропилососила, навіть ліжко застелило (це у нас буває раз на тиждень, коли чекаємо на Ярослава).

Вчора прийшла з роботи, рибу підсмажила, баклажанну ікру зробила, пива купила дорогою. Чекаю на Петю, настроїлася на банкет.

А він, бідолаха, прийшов від них весь перекошений, болить шлунок, у них випив ношпу, не допомогло.

І вже вдома випив немегезик.

Так і заснув.

Вранці, начебто, дякувати Богу, було краще.