35

Петя поїхав на дачу в п'ятницю в обід - робити поручні до сходів з урахуванням Ярослава. У суботу Кіра дзвонить - ми їдемо з Ярославом на море - ти з нами? Я говорю - не поїду, буду до роботи готуватися. Вони поїхали, залишилися ночувати на дачі з дідусем і приїхали лише вчора увечері. Через пробки добиралися майже три години.

Ярослав ще засмаг, купався в басейні - не захотів у морі, ходив з Петею в похід зі своїм візком, їв, спав на пляжі.

Кіра його роздягає догола, укладає під парасолькою, і він спить - і її не можна переконати, що дитині нічого робити на пляжі в саму спеку.

Приїжджав до них БМ. На морі, мабуть, захотілося. Коли Петя до них під'їхав велосипедом, Ярослав спав, і той теж недалеко спав. Кірка каже, що спілкуються вони «за потребою».

Я вчора зварила грибний суп - дуже смачний, попили шампанського, покупали хлопчика та спати лягли.

Спека поки не спадає, начебто до п'ятниці обіцяли похолодання. Дай Боже... а то вже сил ніяких немає.

Петя поїхав на рибалку. Ось риби наїмося!

Впіймав чотири рибки. Одну з них - розміром із долоню - випустив у тазик. Ярослав прийшов. Ось було захоплення! Вже він цю рибку і годував, і вліз до неї у ванну, щойно не в тазик прямо до неї сягнув.

З інтернету роздрукувала, як готувати дитину до садочка. Проводимо бесіди, розповідаємо, як за інструкцією… Але... у мене таке враження, що він нам ще покаже із цим садком... Дай Боже, щоб я помилялася.

З Кірою все як і раніше. Та й зараз немає особливо ні часу, ні бажання, ні толку щось з'ясовувати. Про БМ нічого не чути. Мені тому й заводити ці розмови не хочеться.

У неї зараз, на мою думку, гаряче бажання довести всьому світу, що вона все може робити сама. Начебто, як вона вважає, сама розрулила ситуацію з БМ, і тепер скрізь сама їздить з питань садка.

Вчора вони з Ярославом були у психолога та логопеда. Я, звичайно, як божевільна бабуся, чекала, що він справить фурор. Але фурору не було. Потрапили якісь ляльки напівграмотні. Знаю я цих психологів-недоучок, два слова не зв'яже - а туди ж…

Коротше, він з усіма завданнями впорався, лише трохи помилився з пірамідкою, потім виправив. Вона б ще йому в «ладушки» запропонувала зіграти…

А логопед з ним порозмовляла і каже: «Це нічого, що він деякі літери не вимовляє, якщо до п'яти років будуть проблеми, тоді треба виправляти дефекти». А те, що хлопець каже, як горохом сипле, - це повз…

Ну ось. Вчора Ярослав уперше (у цю спробу) відвідав дитячий заклад. Під час прогулянки у нього став відбирати велосипедик якийсь хлопчик і... вкусив його за палець. Коли пішли в групу і стали там грати, Ярослав уже вкусив іншого хлопчика за щічку.

Сідають діти обідати - і перше і друге (суп та котлета), а Ярослав приходить, йде, їсти не хоче. А діти «мотають харчі». Увечері, як голодне вовченя, лопав мої котлети.

Вранці, коли ми колись з ним розмовляли, він каже «я ж сьогодні піду на роботу - у дитячий садок!» Це я йому так придумала, що, мовляв, ось і я ходжу на роботу, і дідусь, і ти підеш. Кажу: «Слухай, та це ж буде твоя робота! У дитячий садок ходити! І вже я тобі говоритиму - куди йдеш, а ти мені скажеш - та мені ж треба на роботу!»

Це йому дуже сподобалось.