Ехолокації
2
Я не знаю, як бути, коли ти мовчиш
Якась неприродньо холодна зима цього року
Мені шкода троянди, яку викохав милий принц
Так що я розгубила свій спокій
Я не знаю де брати сили на цю війну
Ніяк не збагну, звідки родом твоя космічність
Ти покинув свій астероїд щоб мимохідь
Розказати пілоту про потойбічність?
Скільки тривог ти ховаєш у своїх зіницях
Дай мені руку,
Очі заплющ,
Ти вдома
Де твоя гавань, мій дивний маленький принце?
Я та незнайомка, з початків світів знайома.
Я не знаю, як жити,коли ти мовчиш
Перелічую зорі ,і,знаєш,збиваюсь з ліку
Я б торкнулась вустами твого чола
І так спала б.
Довіку.
Я не знаю, чи небо причетне до нас
Розкидаю волосся, дивлюсь, лежучи на підлозі
Я не знаю, чому твої дивні світи
Так завзято стоять на моїй дорозі
Де живеш ти в мені, мовчазне і безмірне світило
Натискаєш на клавіші...чорні...білі...
Щемиш
Найдивніший із дивних у сферах і моїх міжпланетних снах
Ти так часто мені за пів світу цього болиш.
Знаєш, тут у моїх містах вже зневірено марять земляни
В них троянди у глечиках, без душі
Бо душі у них зав'янули
Збожеволіють в справах своїх земних
І не так усе буде як пишеться
Я змінила сюжети щемких і покинутих книг...
Ти ідеш щожиття.
І залишишся.
Я не знаю, як бути, коли ти мовчиш
Так рішуче позбувшись найтонших струн
Давай звісимо ноги з космічного корабля
Й мовчати разОм
На Сатурн.
Відредаговано: 27.12.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
