НЕНАДІСЛАНІ ЛИСТИ.2

     У кімнату постукали, і двері відчинилися для першого відвідувача, яким стала принцеса Софі - старша дочка Роберта Байронса. Вона привітно поклонилась, і на її лиці заграли ямочки.

-Як тобі ці покої? Я старалась підібрати все, щоб ти почувала себе як у дома,- задоволено сказала Софі.

- Вони прекрасні. Безмежно вдячна вам за даний жест,- я дивилася на старшу принцесу і порівнювала її з батьком. Вони були так схожі один на одного. Ті ж глибокі блакитні очі, довгі, наче припорошені першим снігом вії і делікатний ротик, який, здавалось, тільки й був створений, що для палких поцілунків. Напевно, він її дуже любить - свою копію.

- Хотіла привітати вас з повноліттям,- хоч у мого батька і була дружина Елізабет Дарваль, яку він любив, та це не завадило йому обзавестись ще одною пасією під час війни. Корделія тоді народила близнюків, а після смерті моєї матері стала другою імператрицею наших земель.

- Спасибі, але краще прибережи ці вітання на завтра. І не говори зі мною так формально, ми ж сестри як-не-як.

- Точно, я вже й забула,- прекрасно, просто чудесно. Тепер вона подумає, що я якась недолуга, якщо не запам’ятала навіть причину свого приїзду.

- Ти з дороги напевно зголодніла, Нене накрила стіл в обідній залі, до того ж скоро до нас приєднаються брат з моїм нареченим.

- У тебе вже є наречений?- для мене це було дивно, і схоже я сказала це надто голосно.

-Так, завтра на балу він мені освідчиться,- дівчина сяяла від щастя.

- Звідки ви…тобто ти, знаєш?

- А коли ще буде більш відповідний момент?- принцеса перестала ходити по кімнаті і зупинилася біля позолоченого дзеркала.- Це буде найбільше святкування в історії нашого імперства. Я планувала його ще з твого віку. Там будуть найвправніші музиканти із заходу, сходу, півночі і півдня. Це буде не просто бал, а маскарад! Кожен має дотримуватись відповідного дрес-коду і прийти в звірячій масці. У мене, до прикладу, широколистий колібрі⁵ і плаття відповідно блакитно-фіалкового забарвлення. Проте це не основне,- вона нахилилась до мого вуха, ніби хотіла поділитись найпотаємнішим,- наприкінці будуть лунати феєрверки. Знаєш, що це означає?- я швидко помахала головою, намагаючись трохи відсунутись від новоспеченої сестри, яка майже вляглася на мене.- Це означає, що той, кому зроблять пропозицію під час них, все своє життя буде танути у взаємному коханні з обранцем,- Софі різко піднялася і пішла в сторону лазурної бархатної портьєри⁶ і накинула її на себе мов шинель⁷.- Та я його зненавиджу, якщо він при такій кількості людей не освідчиться мені,- і дівчинка-кульбабка зайшлася сміхом.

- А ти його любиш?

Та трохи почервоніла і почала перебирати в руках шовкове плаття.

- Ми змалечку росли разом. Кажуть навіть народитись під одною зорею. Ззовні може здатися, що він недоступна скеля, але й мені не притаманно так просто здаватись. Було важко заполонити його серце, але, здається, вийшло. Навіть, якщо він і не зробить завтра пропозиції, а скаже мені завітні слова там де вважатиме за потрібне, я все одно стану найщасливішою дівчинкою на світі. Тому на твоє питання: «Чи люблю я його?» відповім так: моє серце не просто його любить, воно його ко-ха-є,- старша принцеса в миті ока розчервонілася і міцно обійняла білу подушку, на якій була вишита срібними нитками жар-птиця.

       Чи зможу я колись відчути те, що й вона? Напевно, це щастя мати людину з якою можеш розділити все: щастя і горе; поразку і славу; дружбу і невідоме мені досі почуття…

- А ти вже з ним цілувалась?

Це питання застало Софі зненацька, від чого та ще більше зашарілась.

- Есфір, ну що за непристойності. Звичайно, що ні. Не гоже принцесі до заміжжя поцілунками роздаровуватись,- вона вимовляла кожне слово не перестаючи сором’язливо посміхатись. - Гадаю у нас ще буде з тобою час попліткувати, ми ж сестри як-не-як,- нагадала Софі, і її тендітні руки торкнулися моїх, які все ще були в’язнями шкіряних рукавиць.- А зараз раджу збиратися на обід, бо якщо запізнимося матінка нам голови повідрубує,- це прозвучало не як жарт, беручи до уваги те, що тітка любила розказувала про імператрицю. Проте мені не залишалося нічого іншого як просто усміхнутись їй у відповідь.

      Так дивно, ті кого я зовсім не знаю ведуть себе більш приязно ніж той, хто мене породив. Смішно, і на що я розраховувала, коли їхала сюди. Що все зміниться і переїду ближче до батька? А навіть якщо і не залишусь, то він почне приїжджати до мене? Тепер я бачу, що помилялась. Ті листи були всього лиш оманою, аби підтримати хоч якийсь зв’язок зі своїм чадом. Я підійшла до вікна і задивилася на осінній ліс, який манив мене золотими кленами і високими соснами. Треба поїхати туди на Енігмі і розвіятись.

Мої думки перервав шум голодного шлунку, який просив його нагодувати. Він ще зі вчорашнього вечора так нічого і не поїв. Треба було прислухатись до поради Софі і збиратись в обідню залу. Я стягнула дорожні рукавиці і, кинувши їх на велике ліжко, слуги прийнялись знімати з мене молочне сукно.

тулія¹- верхня частина капелюха, кашкета, шапки (без крисів, козирка і т. ін.);
сургуч²- забарвлена тверда смола, віск і т. ін., що легко плавиться й застигає; уживається для опечатування пакетів, посилок, приміщень, закупорювання пляшок тощо;
ампір³-(фр. empire — буквально «імперія», «імперський») — стильовий напрям в архітектурі й мистецтві Франції 1-ї третини 19 ст., що набув особливого розвитку в добу імперії Наполеона І Бонапарта й став завершальним етапом стилю класицизм;
балдахін⁴- (італ. baldacchino — «шовкова тканина з Багдада») — ошатний навіс над троном, парадним ложем;
широколистий колібрі⁵- маленькі пташки у яких замість крил ростуть листки дерева Життя. Народжуються вони на весні з бруньок цього ж дерева;
портьєра⁶-- завіса з важкої, щільної тканини на дверях, або на вікні;
шинель⁷- верхній формений одяг особливого крою — із складкою на спині й хлястиком (перев. для військових, певної категорії учнів, службовців і т. ін.).