Розділ 15

…

Вона йшла вздовж вулиці і ніяк не могла дізнатися про свій будинок.

Йти цією вулицею можна було довго, але їй у вічі кинувся величезний будинок з терасою на даху, і вона згадала, що він такий один тут. Вона не знала, що скаже батькам, коли її побачать у такому вигляді: пом'ята нічна сорочка, довгий чорний плащ і рвані туфлі. Але вона зараз не про це думала – вона просто хотіла додому.

Ніхто не думав, що скажуть у монастирі, коли виявлять, що Елли немає? Чи її шукатимуть? Нині її це не цікавило. Вона знала лише те, що монастир за багато миль звідси.

І ось вона стоїть на порозі свого будинку. Елла довго не могла наважитися постукати. Незабаром знайшла сили і постукала. Їй відчинила двері Хелен і без зайвих слів просто міцно обійняла дочку. Хелен була рада, що Елла вдома. Щодня жінку гризла совість за те, що відправила Еллу до монастиря.

Всі були щасливі і Елла теж була рада нарешті опинитися вдома. Пізніше вона поділилася з матір'ю тим, як їй мешкало в монастирі.

Хелен, щоб не засмучувати доньку ще більше, навіть не думала говорити про подальше навчання. Вона хотіла, щоб її дочка просто відпочила від пережитого.

…

На годиннику було вже сім ранку, у такий час Хелен зазвичай йшла на роботу до школи. Вона зібрала речі і сповістила про те, що йде:

Я йду на роботу, а ти відпочивай. Якщо що, то можеш забігти до мене до школи, рада тебе бачити.

Елла нічого не говорила, тільки, посміхаючись, кивала у відповідь.

Хелен пішла, і ось Елла залишилася сама вдома. Вона все продовжувала сидіти на своєму ліжку і потім вирішила заглянути до свого гардеробу. Там весело її пишне рожеве плаття, а на самому верху лежали милі фетрові капелюшки, одну з яких вона взяла.

Убравшись, їй захотілося відвідати матінку на роботі. Вона вирушила до школи, зразковий шлях Елла знала.

По дорозі до школи, вона випадково зіткнулася з хлопцем.