РОЗДІЛ VI. Від ворога до союзника

— Давно не бачилися Аресе Темряви. – Арес Світла нахилив голову і  подивився мені за спину, де вітер уже мав принести жителів.

— Отже ти все бачив? А я думала зберегти все в секреті, але схоже не судилося. – Арес Світла пройшов вперед і став за два кроки від мене. Три Ареси, це єдині на кого не діє магія Хаосу, вони застигають на місці, проте можуть бачити і розуміти все, що відбувається.

— Так я все бачив, - Ареси завжди носять маску, тому зараз я не можу прочитати, що він про це думає, —  і в мене виникає одне запитання, відколи це Арес Темряви рятує когось? – в його голосі можна було чітко почути сарказм.

— Від тоді, від коли може сам вибирати ким йому бути, - і так, я відповіла йому тим самим, він на це тільки фиркнув. Я видихнула і взяла себе в руки, тільки посваритися з ним мені не вистачає, щоб цей день став взагалі «ідеальним». — Що ти тут робиш?

— Пролітав неподалік у пошуках нового Ареса Світла і почув заклик про допомогу, вирішив перевірити. Я прийшов, а ти вже була тут. Саме збирався допомогти тій дівчині, коли ти ринулася вперед, тож я вирішив поки що не вмішуватися.

— З тобою все ясно.

— Що збираєшся з ними далі робити?

— Ще не знаю. Але ось з ним уже є кілька ідей.

— А якщо без тортур?

— Тоді нема.

— А ти все така ж.

— Таке враження, що ти за п’ять мільярдів років змінився.

— Та ні, здається той самий, – я на це тільки хмикнула і повернулася до Хранителя. Треба буде потім придумати, що з ним робити. Я вже збиралася піти до нього, коли Арес Світла схопив мене за руку. Я повернула до нього голову, він відвів погляд і через кілька секунд набравшись духу знову подивився на мене. — Можна я піду з тобою? Можливо хоч так я знайду нового Ареса Світла.– Я завмерла на секунду, але подумала і зрозуміла, що його допомога мені не завадить. Я кивнула і він відпустив мою руку.

Ми разом підійшли до Хранителя, який завмер з розбитою склянкою у руках, а її шматки так і завмерли у повітрі, деякі простромили навіть його руку.

— Пропоную так його і залишити поки що, - Арес Світла оглянув його з ніг до голови.

— Підтримую, – я повернулася до людей. Вітер саме приніс останнього.

— І що робитимемо?

— Ну якщо ми вже працюємо разом, думаю можна тобі показати, - я простягнула руку вперед і з неї вирвалися вже знайомі піщинки, вони підлетіли до людей і закрутивши їх неначе у воронці забрали геть.

— А куди ти їх перенесла?

— Туди, куди зараз перенесемося і ми. – Я повернула голову і показала рукою на Хранителя, через кілька секунд він теж зник. Навколо нас закрутився смерч і згодом ми вже висіли у повітрі на тому місці, де нещодавно я говорила з Ісларом, який до сих пір був там. Біля нас у повітрі лежали врятовані жителі.

— Де ми? Як ми тут опинилися? Що це була за магія?

— Не спіши! Я все тобі розповів, але спершу треба подбати про них, - я жестом показала на людей, а потім і на Хранителя. — Знайомся до речі Іслар Делор тан Алькатрас, тимчасовий Хранитель цього світу і душа зірки, з допомогою сили якої і був створений цей світ, – сказала я, поклавши руку на плече Іслара.

— Стоп, я вже заплутався, він Хранитель цього світу чи Творець?

— І те і інше.

— Але ж це не можливо.

— Я теж так думала, але як бачиш, - я знизала плечами і Арес Світла схопився за голову і з таким стражданням на обличчі подивився на мене, що я б повірила йому, якби не знала його так добре. Цей  актор справді не змінився, наші битви завжди були цікаві саме через те, що в нього був змішаний характер, він по своїй натурі добрий, але  деколи буває надзвичайно жорстокий. В цьому ми з ним схожі, я теж буваю і добра, і жорстока. — Аресе Світла, я все поясню тобі, але  не тепер, зараз просто дивися.

— Гаразд, – він відійшов в бік і я випустила Хаос, той попрямував до Фаліасу і так само як і Вимір Темряви, перетворив його на планету і переніс сюди. Я подивилася на Ареса, він хотів щось сказати, але вчасно передумав, я посміхнулася і розморозила врятованих жителів. Вони здивовано оглянулися і нахмурилися, я показала на Іслара. — Всі запитання до нього, він вам все пояснить, - я  розвернулася і попрямувала до Ареса Світла. — Тепер ти. Ходімо зі мною, – він мовчки розвернувся і полетів за мною слідом. Ми підлетіли ближче до Виміру Темряви.

— Невже… це переродження Виміру Темряви?!

— Саме так. П’ять мільярдів років тому, після того, як Вимір Темряви був знищений, одна з його просторових тканин уціліла і через десять років, Вимір регенерувався. Від колись могутньої цивілізації Первородних, не залишилося нічого, тому Темрява створила схожих на них Хранителів, вони були слабшими, проте залишалися досить сильними, щоб стримувати Темну Енергію свого світу. Цей період назвали Епохою Хранителів. Але приблизно п’ять тисяч років назад, перерваний мною зв’язок між Темрявою та Світлом відновився і Творці почали нападати на Хранителів, світла енергія потрапила у темну і повільно руйнує її з середини. Хранителі більше не стримують темну енергію, вони взагалі більше не знають про її існування, гадки не маю, що сталося, але вони забули, яке покликання було у їхні предків, що вони передали  нащадкам. Якщо не стримувати Темну Енергію, вона зовсім скоро повністю вийде з-під контролю і просто зруйнує цей світ…

— І нічого не можна зробити?

— Ні… та ти й сам це знаєш, навіщо питаєш? Ти ж завжди в курсі всіх подій.

— Я прокинувся місяць тому.

— Ти про що?

— Після смерті попереднього Ареса Світла, я впав у сон і прокинувся тільки тепер. Причину такому сну, я досі не можу знайти.

— Отже ти, як і я, спав п’ять мільярдів років, і знаєш стільки ж скільки і я?

— Навіть менше…

— Схоже нам треба буде багато у чому розібратися, я сподівалася, що хоч ти знаєш, що сталося…

— На жаль, ні.

— Гаразд, оскільки в нас немає багато часу, я не переповідатиму тобі, що знаю, а ти сам все дізнаєшся. Сюди, - я полетіла до астероїду, який знаходився на відстані кількох метрів від нас. Я доторкнулася до нього і зачекала хвилину. —  Поклади на нього руку і він розповість тобі те, що знаю я. – Арес спочатку засумнівався, але все-таки  підійшов до астероїда і так само хвилину протримав на ньому руку. Коли він нарешті забрав руку і повернувся до мене, в його очах стояв жах.