Емфаліон. Всесвіт не має меж

РОЗДІЛ VII. Ув’язнений Хранитель

— Тримайте зілля правди, але будьте обережні, вашого полоненого вже шукають. – Вона простягла пляшечку із зіллям мені.

— Дякую, – я взяла її і промовила до Ареса Світла: «Ходімо».

Ми повернулися назад і відразу попрямували до темниці у Вимірі Темряви, де ми залишили Хранителя. Я зайшла в камеру, а Світлий залишився чекати зовні. Знявши заклинання часу, я подивилася на нього і раптом помітила якийсь дивний відблиск його аури, таке враження, що…його розум контролюють. Я добре володіла ментальною магією, тому зняти заклинання контролю було не важко, крім того, його схоже ставив не надто сильний маг.

Полонений замружився і повільно відкривши очі, здивовано подивився на мене:

— Хто ти? Де я? – я присіла так, щоб дивитися йому прямо в очі.

— Запитання тут ставлю я, і раджу тобі відповідати на них чесно, а якщо ні, то в нас є зілля правди. А тобі відомо які від них наслідки, – людина починає боятися всього і стає говорити наче маленька дитина і цей ефект може тривати від одного тижня до одного місяця. Саме тому, зілля правди заборонили використовувати ще кілька мільярдів років тому. Ну то що, що вибираєш? – він гучно ковтнув.

— Задавайте питання.

— Правильний вибір. Перше питання, як тебе звати?

— Бериліон  Діонат тіар Ювенатер.

— Ювенатер?...Щось знайоме…

— Мій рід дуже древній і досі залишається одним з найсильніших.

— Тоді зрозуміло. Наступне запитання, що з тобою сталося?

— Коли до влади Аракс Зіріан теар Альдевія, він змусив всіх підкоритися йому. Світ Хранителів розділився на дві частини, тих хто служив королю і тих, хто боровся проти його влади. Я до останнього боровся, але він погрожував вбити мою дружину і я здався. Він захопив контроль над моїм розумом і в мене просто не було сил протистояти йому.

— Все навіть гірше, ніж я уявляла. Навіть я до такого не опускалася, а він…

— А хто ти до речі?

— Арес Темряви. Цього досить, щоб ти зрозумів, з ким маєш справу?

— Абсолютно. – Він втягнув голову в плечі і з острахом поглянув на мене.

— Ти поки що залишишся тут, а далі я подумаю, що з тобою робити.

— Можна одне запитання?

— Кажи.

— Що з Фаліасом, він…

— Фаліас цілий, я встигла його врятувати. – Я розвернулася і вийшла з камери, решітка за моєю спиною зачинилася.

— Що він сказав? – схвильовано поглянув на мене Арес.

— Їхній король підкоряє силою тих, хто відмовляється визнати його владу. І якщо це так, то Всесвіт треба рятувати.

— Я довго думав, проте не можу зрозуміти, чому ти так хочеш врятувати світи? Хіба ти не маєш їх знищувати?

— Будучи Нищителькою Світів, попри те, що мені казали, я знищувала небезпечні світи. Останній з них – Беріан, мав вибухнути від енергії з вулкану, всі жителі вже були евакуйовані, але вибух міг нашкодити сусідньому світу, тому я знищила той світ. Я попросила жителів Беріану тримати це в секреті, тому всі вважали, що я просто знищила світ разом з його жителями. Люди були переселені до Маріасу, спеціально створеного світу, куди я відправляла зі знищених мною світів жителів. Щоб я не робила, для Всесвіту я залишаюся лиходійкою, і буде краще, якщо так залишиться і надалі. В серці навіть найгіршого лиходія залишається хоча б одна іскра світла.

— Ти права, тому що навіть герої можуть робити поган речі, якими б добрими вони не були. Ти вчинила правильно, нас не має хвилювати, що подумають інші. Ти мала народитися Аресом Світла, а не Аресом Темряви.

— Але доля вирішила інакше, і не нам з нею сперечатися.

— Звичайно. Але що ти робитимеш коли ми спіймаємо Аракса Зіріана теар Альдевію?

— Вб’ю. В кінці-кінців, я не така вже й добра.

— Впізнаю Ареса Темряви. І наперекір всім своїм ідеалам, не зупинятиму, – я хмикнула на його слова і попрямувала по коридору. Він наздогнав мене і схопив за руку. — Я не вірю, що кажу це, але… чи погодишся ти хоча б розглянути посаду Ареса Світла?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше