Емфаліон. Всесвіт не має меж

РОЗДІЛ XI. Новий Правитель

Прокинулася я о шостій годині, від крику Іслара:

— Міраяміно швидше, нам потрібна твоя допомога! – Я підстрибнула з ліжка і вже через хвилину бігла за Ісларом до виходу з палацу. Ми вибігли на площу, я зупинилася по середині і оглянула натовп, який зібрався тут.

— Що тут відбу…? – Я не закінчила, тому що мій погляд впав на коло, у якому я стояла. Воно заіскрилося і вже через секунду, з нього здійнялося полум’я, за ним вода, повітря та всі існуючі стихії. Вони стіною закрили мене від людей(і не зовсім, наскільки я встигла помітити) і клубком зібралися в мене над головою. Це продовжувалося не більше хвилини, а потім, стихії прийняли форму величної корони і повільно опустилися мені на голову. Поки все це відбувалося, я стояла не розуміючи, що діється. Проте, те що я почула далі просто шокувало мене:

— Нехай живе Емфаліонська Імператриця Міраяміна Мідорі алеар Шторм! – Іслар став на одне коліно, а за ним і всі присутні на площі.

— Нехай живе Імператриця Шторм! – Що означає Імператриця?! Ви хочете сказати, що я щойно…

Коло знову загорілося, я спробувала відступити назад, від гріха подалі, але коло мене не випустило, а Хаос я не встигла задіяти, так як магія, дуже схожа на магію Хранителів, почала проникати в мою кров, а звідти до серця. Як тільки все це закінчилося, коло запалало вогнем, і з нього постала фігура величного дракона, я відразу впізнала його, це був Мідас. Він злетів вгору і приземлився переді мною:

— Давно не бачилися Міраяміно.

— Я теж рада знову зустрітися з тобою Мідасе, - він нахилив свою голову до мене і я обійняла його за шию. — А як ти зміг повернутися до світу живих?

— Сам не знаю. – Ми разом подивилися на Іслара, чекаючи відповіді.

— Ну-у… колись давно, більше як п’ятсот мільярдів років тому, якщо вірити розповідям найдавніших зірок Всесвіту, а підстав не вірити їм у мене нема, існувала особлива раса Хранителів, вони створювали свої світи і правили ними. Їхня магія відрізнялася від магії звичайних Хранителів, вона була сильніша. Вони називали їх Еліани, я подумав, що те, що зробила ти, схоже до того, що робили вони, тому знайшов їхній ритуал і вирішив спробувати.

— Ти не розумієш, за часів існування Еліанів, Ареси Світла, Темряви та Вічності обирали одного Хранителя для своїх душ, і завжди, це були Еліани. Крім того, цю силу можуть прийняти тільки їхні нащадки і якщо у Хранителів, священні тварини каліафи, у Еліанів дракони. І тільки до їхніх нащадків з’являються уже дорослі дракони, і майже завжди мертві, з якими вони колись були знайомі або навіть дружили. А тепер згадай, все що знаєш про мене і скажи, який висновок напрошується? – Іслар завмер, про щось роздумуючи, але вже через хвилину задумливість на його обличчі змінилася здивуванням.

— Напрошується висновок, що ти нащадок Еліанів… Але як?!

— Сама не знаю, але збираюся дізнатися. А тепер поясни, що тут відбувається, і чому я Імператриця?!! – Я сердито подивилася на душу зірки, який з винуватим виразом обличчя стояв навпроти мене. Я навіть ногою притупнула, чекаючи, що він скаже на свій захист. Присутні на площі вирішили, що краще втекти, щоб не потрапити під мій гнів і правильно зробили, тому що від сили Еліанів не можна відмовитися, так само я не можу після цього відмовитися від правління, сила не дозволить.

— Ну-у, розумієш… коли ти повернулася до свого замку, я пішов до Еліароку, щоб дізнатися, кого вони хотіли б бачити Імператором, всі жителі проголосували за тебе. Та сама історія була, і в Маріасі, і в усі інших світах. Тому ми вирішили зробити для тебе сюрприз, бо я знав, що ти відмовишся, а навіть правителі світів проголосували за тебе, і було б уже зовсім негарно відмовлятися. У нас до речі, для тебе є ще один сюрприз. Дай руку, - я з підозрою подивилася на його руку. — Ходімо, більше не буде ніяких ритуальних кіл, обіцяю.

— Гаразд. – Я повільно видихнула і простягнула свою руку. Раптом він потягнув мене до себе і міцно обійняв. Буквально через секунду, ми опинилися серед невідомого міста. Іслар неохоче відпустив мене, це було видно по його обличчю, і схоже він це не надто приховував. Ось це вже дивно… і чому в мене серце почало швидше битися, коли він мене обійняв?...Так, не зараз!... Я взяла себе в руки і звернулася до Іслара, який посміхаючись дивився на місто.

— Де ми? – Я оглянула порожні вулиці, витончену архітектуру будинків і головну споруду, яка знаходилася просто перед нами – кришталевий палац. П’ятнадцять веж, які  здіймаються вгору і високий мур, ось все, що нам вдалося поки, що розгледіти. Вся будівля мала колір неба, проте переливалася різними кольорами, такими як: рожевий, фіолетовий та білий.

— Це Емфаліос, новостворена столиця Емфаліону, а просто перед нами, - він показав на замок, що здавалося діставав аж до неба. — Імператорська резиденція, і твій новий палац. Йдемо всередину? – Я кивнула. І ми пройшли до воріт замку, які відчинилися коли ми підійшли.

Ми обійшли  майже весь замок і зараз стояли перед останніми дверима, за словами Іслара, ця кімната порожня, але я все-одно хотіла подивитися. Замок навіював спокій і дарував відчуття безпеки. Це відчувала і я, і Іслар, але причину ми не розуміли. В середині палац був стратегічною фортецею, тут були, і тренувальна зала, і зала для військових нарад та звичайних. Проте атмосфера не була гнітючою, що надзвичайно підходило б фортеці, а навпаки. Найсильніша аура замку йшла саме від тієї кімнати, перед дверима якої ми стояли.

Я приклала руку до дверей і відчула розмірене серцебиття.

— Це серце замку…

— Що? Але ми не робили серце в цьому замку! Звідки воно могло взятися? Тут же порожня кімната я точно пам’ятаю! - Іслар виглядав розгубленим.

— Зараз розберемося, – я штовхнула двері і перед нами постала величезна кімната в центрі якої знаходився клубок чорних та білих ниток вони разом утворювали серце, яке рівномірно билося. Я неначе зачарована спостерігала за цим. Ступивши ближче, я доторкнулася до нього рукою і відразу поринула у Всесвіт. Я побачила чотири різні світи, які одночасно билися зі своїми Хранителями. Вони не кликали на допомогу, але вони програвали. Пройшло кілька секунд, перш ніж я повернулася назад. — Ісларе, там чотири світи, які потребують допомоги.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше