Емфаліон. Всесвіт не має меж

РОЗДІЛ VI. Дуель і її наслідки

Наступного дня, як і домовлялися, рівно о дванадцятій всі зібралися на Арені Варіас.

Ми стали в центрі арени і над нею спочатку спалахнуло блакитне коло, а потім з’явився Джаркіл.

— Якщо всі учасники готові, то пропоную вважати дуель розпочатою. – Щойно він договорив, над полем увімкнувся захисний щит.

Я стала в бойову стійку, а за мною і троє Хранителів. Я відштовхнулася від землі і, підстрибнувши, перетворилася та  змахнувши крилами кинулася в атаку.

Хранителі відхилися і я пролетіла повз. Вони створили сфери і почали кидати їх в мене. Я відхилялася від їхніх атак як могла, але декілька мене все-таки зачепили.

Ми бігали по арені, нападали один на одного і відбивалися досить довго. Але я почала втомлюватися і треба було це закінчувати.

Я приземлилася на поле важко дихаючи, навпроти мене, так само важко дихали Хранителі, але ніхто не збирався здаватися, надто багато стояло на кону.  Я зібралася з силами і ледь чутно прошепотіла:

—Аківедар, діаріс романіум тавріал. – Ні Хранителі, ні смертні не почули моїх слів, але почули ті, хто мав почути – безсмертні духи трьох первинних стихій.

Із землі з’явилися чорні щупальці, вони схопили Хранителів і підняли над землею. За ними з’явилися сірі щупальця, вони пройшли крізь тіла воїнів забираючи їхні душі. І нарешті, білі, вони підлетіли до мене і… зупинилися.

Я, не вірячи своїм очам, дивилася, як щупальці відступають, а з розлому в землі вилазять три духи стихій – Вічність, Темрява та Світло. Я озирнулася і побачила, що час навколо завмер. Я знову зосередилася на духах, які прямували до мене.

Я була впевнена, що заклинання розбудить духів-хранителів і думала, що коли вони прокинуться, то знову охоронятиму свої Виміри, так би я вбила двох зайців одночасно, захистила б Емфаліон і три Виміри. Але щось не так, чому духи ідуть сюди?

— Міраяміно Мідорі алеар Шторм, - Вічність підійшла до мене. — Аресе Темряви, Світла та Вічності, Хранителько трьох душ і останній нащадок Еліанів, ти надзвичайно хоробра дівчина як на свій юний вік, у порівнянні з Всесвітом звичайно, - я відкрила і закрила рот,  так і не сказавши нічого. — Ми знаємо про тебе все, Арес Темряви весь цей час наглядав за тобою і розповідав про все нам.

— Ми прийшли для того щоб сказати, що ми не забиратимемо твоє життя, як плату за використання Аківедару, а хочемо… - Світло зробила крок вперед.

— Подякувати  тобі, за порятунок наших Вимірів. Уже вдруге, ти рятуєш їх від загибелі. Ми в боргу перед тобою. – Темрява перебив Світло і вклонився мені, я розгубилася.

— Але ми тут не тільки для цього. Як я вже й сказала, Арес Темряви наглядав за тобою. А згодом і два інші Ареси теж, вони погодилися зробити тебе носієм трьох душ, не тому, що ти помирала. Точніше не тільки через це, але й тому, що ми наказали їм знайти достойну людину для одного давнього ритуалу, який не змогла провести ще жодна жива істота у Всесвіті. Для ритуалу переміщення душі вони вибрали тебе. – Останню фразу вони промовили разом, а я так і не розуміла, що відбувається.

— Розумієш Міраяміно, ми вже не молоді, нам вже не одна сотня мільярдів років, і тому нам потрібен хтось, хто замінить нас на нашому пості Хранителів Всесвіту. – Темрява подивився на мене, чекаючи реакції, а я просто завмерла на місці і чекала, що вони скажуть далі.

— Міраяміно Мідорі алеар Шторм, ми хочемо, щоб ти стала новим одноправним Хранителем  всього Всесвіту, разом з усіма його стихіями та духами. Чи погодишся ти взяти на себе таку відповідальність?

— Я… я не знаю… -  я розгублено видихнула, це було надто несподівано. Як тільки я сказала свою відповідь, перед нами постали три Ареси.

— Погодиться. – Разом промовили вони і подивилися в очі трьом духам, ті посміхнулися і кивнули. А в мені почала закипати лють, вирішувати за мене хочуть?! Ну я їм зараз покажу!

— Я не зрозуміла, ви що страх загубили?! Так я зараз зроблю так, що ви його знову знайдете, причому зі швидкістю світла! – Ареси відступили назад, страх гігантською тіню відобразився на їхніх обличчях, і на обличчях трьох могутніх духів теж.

Вони переглянулися і перш ніж я встигла щось зробити, запалили  коло з Вогню Безодні Вічності і стали навколо. Я стояла рівно в його центрі. Я завмерла і вже через секунду впала на коліна. Я відчувала як надзвичайно могутня енергія проникає в моє тіло і по венах прямує до серця, як вона з силою заповнює кожну клітину, поки нарешті не дістається до душі і не з’єднує сім душ у нерозривному зв’язку.

Я скрикнула і ледве втрималася, щоб не впасти на спину. Три душі Аресів, три душі первинних стихій і моя душа об’єдналися, зробивши так, що я не можу від них позбутися. Я встигла додати лише іскру Хаосу, але цього було досить, щоб змінити ритуал. Тепер я могла матеріалізувати кожну з душ, коли цього захочу я, або вони. Тобто вони не стали одним цілим з моєю душею, хоча залишалися з’єднані нерушимим зв’язком.

Коли зникло коло, а душі залишилися, вони були дуже здивовані, що в них не вийшло. Я зібрала останні сили і піднялася з колін.

— Якщо ви не бігаєте зі швидкістю тисячу кілометрів у секунду, то вам не жити. А це ми можемо перевірити тільки на практиці, тому… - я запалила синій вогонь на руці, — БІЖІТЬ, – я розправила крила, і побачила, що вони змінили забарвлення. Одне крило і надалі залишалося чорним, але інше було  білим. Я подивилася на своє відображення у вогні і побачила, що моє волосся теж стало різних кольорів, з рогами сталося те саме. Я подивилася на задкуючі душі. — Ну, постривайте, за зміну зовнішності ви мені окремо поплатитеся. Ну то як, оголошую веселі ігри відкритими, правда веселими вони будуть тільки для мене. – Я зловісно посміхнулася передбачаючи  ду-уже цікаві гонки.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше