РОЗДІЛ VIII. Возз’єднання

Я повернулася до генералів і наказала їм повертатися назад. Те, що відбудеться далі, їм краще не бачити. Як тільки вони зникли, я випустила Хаос на волю. Неприборканий, нестримуваний мною, він за кілька секунд вщент зруйнував Каліас. Я стояла серед руїн світу Хранителів і ні про що не шкодувала. Я помітила відблиски справа, він майже зник, але я буду не я, якщо це дозволю.

Миттєво повернувши Хаос, я змусила його проявити магічні нитки, а це були саме вони, і за мить вони вже були в моїх руках. Одна з ниток, це була сітка, яка захищала гніздо зі ще не вилупленими Каліафами, а інша нитка, обплітала весь світ і закінчувалася в руїнах палацу Аракса. Мені вона здалася якоюсь дивною, тому я вирішила взяти її з собою, щоб дослідити, сподіваюся, що вона приведе мене до Іслара, адже я не можу перенестися до нього з допомогою Хаосу. Тому взявши зразок нитки, я перенесла його до свого палацу і наказала йому облаштувати лабораторію до мого прибуття, а сама пішла до гнізда Каліафів.

Йти довелося не довго, хвилин за п’ять я вже стояла перед заваленим входом у печеру. Я зробила змах рукою і всі каміння  відлетіли геть. В середині було досить темно, тому запаливши вогонь, я спустилася в печеру. Тут була купа павутини, таке враження, ніби сюди ніхто не спускався тисячу років. Коли нарешті з’явилося світло, я видихнула з полегшенням.

Я опинилася серед галявини, на ній було багато гнізд зі ще не вилупленими Каліафами, але поруч не було жодного дорослого, який би їх охороняв. І щойно я про це подумала, переді мною з’явився дух. Це був чоловік з білим волоссям і такою ж бородою.

— Якщо ти прийшла з миром, то ласкаво прошу, якщо ж ні, то тобі тут не місце.

— Хто ви?

— Залежить від того, хто ти?

— Моє ім’я Міраяміна Мідорі алеар Шторм, перша Імператриця Емфаліон і нащадок Еліанів. – Чоловік подивився на мене здивовано, а через мить, на його вустах засяяла посмішка.

— Я Мілаяс Ріоріс реан Шторм, батько Мідорі Мілаявіса реан Шторма, і твій дідусь. Його погляд, спрямований на мене був дуже радісним.

— Що? Ви… мій дідусь?

— Саме так, – він на мить зник і знову з’явився, але вже не в образі духа, а звичайною людиною. — Більше десяти мільярдів років тому, на світ Еліанів напали, ми були змушені тікати, але не могли залишити свої світи, тому більшість залишилася. Ми думали, що це кінець, але з’явилися Хранителі, вони почали захоплювати наші світи і ми мали їх покинути, а ті хто відмовлявся це зробити гинули. Загину всі, окрім двох сімей – Штормів та Хаосів. Пройшло багато років, ми таємно від Хранителів оберігали свої світи, а потім Хранителі захопили Каліас. Щоб врятуватися ми мусили переселитися до таємних сховищ, зараз ти знаходишся в одному з них. Тут зберігаються нащадки перших Каліафів, їм уже більше ста мільярдів років, і ще жоден з них не вилупився. Незадовго після народження твого брата, стався магічний вибух, Хранителі спробували захопити це місце. Вибух був настільки потужний, що переніс вас у інший світ. Ми шукали вас але так і не знайшли, ми думали, що це кінець, і ми  надзвичайно раді, що це не так. Ваші батьки зараз на завданні, вони не залишають спроб вас знайти. Скажи, як Ваяранар?

— Він в порядку.

— Це чудова новина. Але що ти тут робиш?

— Ну… розумієш… - я повернулася і побачила, як сюди заходять чоловік і жінка. Вони зупинилися, побачивши мене, і вже через кілька секунд, вони стояли біля мене і обіймали.

— Міраяміно, це справді ти?

— Так. – Знаєте, мабуть саме в той момент я відчула себе щасливою.

— Так, давайте не задавіть її, вона ще має все нам розповісти. – Після слів дідуся, батьки випустили мене зі своїх обіймів. Вони були дуже щасливими.

— Я вам все розповім, але спершу… - я випустила Хаос, він переніс гнізда до світу драконів, куди перенеслися і ми. —  Сейм, можеш подбати про них? – дракон кивнув. — Дякую! А тепер… - я повернулася до завмерлих від здивування родичів і важко видихнула. Я клацнула пальцями і ми опинилися в моєму кабінеті в палаці. – Думаю, тепер можна поговорити.

Це зайняло більше часу, ніж я гадала, тому що як тільки я почала розповідь, до неї приєднався Ваяранар і довелося розповідати все з самісінького початку, а не тільки з моменту про створення Емфаліону.

Ми просиділи до самого вечора, попили чаю, і, вперше зібравшись всією сім’єю, чудово провели час.