Епохи закривавлене обличчя

Ліричний відступ

Дід Іван вдома. Дружина і внуки сплять. Поставив костур у дверях. Пішов на кухню заварити чай.

Дід Іван:

- Замерз. А, може, це мене морозить?

І лізе ж всяке в голову ото!

Немає справедливості? Виходить,

Її ніколи в світі не було!

( Намазує хліб маслом. Дістає ковбасу):

Резина. Та і масло – маргарин!

І все ж не голодуємо...

( Замислився. Говорить як до себе.)

А Сєва,

Наш депутат, привласнив магазин...

( Жує.)

Його батьки були також партійні.

Дід у тилу під час війни служив...

А батько мій...

дійшов аж до Берліна.

Сім орденів. Контузії... А втім,

Яким не був героєм й патріотом, -

Що декому далеко до заслуг, -

А коли в щасті повернувся з фронту,

Потрапив швидко КДБ до рук.

Подобається

#3784 в Різне
#1000 в Поезія
#2008 в Детектив/Трилер
#839 в Детектив

Відредаговано: 27.08.2020