Глава 1

– Ти майже зумів. Наступного разу в тебе точно вийде! – Весело прокоментував брат мою невдалу спробу створити вогняний щит.

– Та не вийде нічого! Вогонь це не моє! 

– Я знаю, брате, але і ти маєш знати, що кожен має вміти робити різноманітні щити. Ти маєш навчитися робити вогняний щит, якщо хочеш отримати звання магера.

– Звісно ж хочу. – Не радісно сказав я.

– Рано чи пізно у тебе вийде!

Мій брат завжді на позитиві. Його природна стихія - вогонь. Він “чистий” вогняний. “Чисті”, тобто ті, що мають лише одну природну стихію – рідкість. Найчастіше людина має здібність до декількох стихій. Як, от я. Моя мама володіє стихією вогню та повітря, а батько – Холодом та Землею. Так от й народився я , той що володіє стихією Повітря й Холоду. Навіть не знаю, як так вийшло. А ось у брата інший батько. Його батько володів Вогнем. Він, як і мій брат, був “чистим” вогняним.

Я ще кілька разів намагався зробити вогняний щит.

– Дері(ім’я брата), у мене нічого не виходить!

– Бо ти впевнений, що у тебе нічого не вийде! Будь на позитиві! Не хвилюйся. Давай ще разок.

– Ні. Ходімо додому.

– У тебе все вийде, пам’ятаєш, як ти казав, що ти не зможеш зробити повітряний щит? Зробив же! І зараз, у тебе все вийде!

– Та досить вже!

Я розвернувся, й пішов у сторону дому. Брату нічого не залишалося, як піти за мною.

Звання магера означало, що я воїн. Це звання давало багато можливостей. Звісно, що магером може стати кожен, у будь якому віці. Потрібно лише вміти ставити щити усіх стихій і мати базові вміння користування своєю стихією чи стихіями, а також володіти одним унікальним умінням. Мені залишилося лише навчитися ставити вогняний щит – і я магер.

Ми прийшли у селище. Хоча ми живемо на континенті Альтон, у світі магії, та технології добралися і сюди. Та й магія є й на Дагоні. Наш світ не такий уж і розділений.

Посеред площі стояв кобутер. Кобутер складається з коробки, що стоїть на “ніжці”. На усіх чотирьох сторонах є екрани. Ну і динаміки, звісно ж. Кобутер працює на електриці, що виробляється прямо на площі - від сонячних батарей. Сонячні батареї також виробляють електроенергію для веж. Саме через вежі передається сигнал. У столиці нашого континенту, й одночасно столиці Союзу Королівств, у місті *Мармото* є спеціальна студія. Саме так знімається усе, що ми бачимо на екранах Кобута. Також саме через ту “студію” з нами зв’язуються з Дагону. Коли сонце в зеніті, то починаються новини. Багато людей збираються на площу, щоб послухати їх. За кілька хвилин сонце буде в зеніті. Тож ми з братом попрямували до площі. Послухати новини.

Як тільки но ми дійшли, кобутер почав говорити і показувати картинку:

– Сьогодні ви побачите незвичайну людину – Дагонця. Він прибув до нас з офіційним посланням. Давайте ж послухаємо його.

На екрані з’явився чоловік. Молодий, на вигляд років 30, високий, худий, зі світлим волоссям та світлими бровами. Такі люди і у нас зустрічаються, я гадав, що дагонці сильно відрізняються від нас. Я взагалі ніколи не бачив дагонців. Цей чоловік почав говорити:

Ви знаєте, що крім людей, на Епсіліоні живуть й інші розумні створіння. Одні з них – океаниди. Раніше вони майже мирно співіснували з нами(дагонцями) на Лорських островах. Більше ніде вони не зустрічались. Але ситуація змінилась – два роки тому океаниди почали нападати на жителів Лорських островів. І не лише на людей, а й на тварин. Крім того на самих Лорських островах їх побільшало. Півроку тому стався невеликий напад на порт. Ми не звернули особливої уваги на це. Звісно ж океанид ми вигнали, та зараз ситуація кардинально змінилась. На Лорських островах майже винищена фауна. Також з 2 середніх та 6 малих міст, залишилося лише 3 міста. Майже третин населення острова загинуло від океанид. Деяких евакуювали. та крім цього були напади на порти. Усього вони напали на 6 портів та 18 прибережних міст на Дагоні. 5 портів і 14 міст визволено від океанид. Багато людей загинуло. Ми знаємо, що й на ваші прибережні міста були скоєні напади. З вашою владою було укладено угоду, про співпрацю проти океанид. Я передаю слово Виборному Королю Союзу Королівств.

Я побачив чоловіка. Мабуть то й був Виборний Король. кожен рік одного з Короля у Союзі Королівств обирають Виборним Королем. Він почав говорити:

– На жаль, усе що сказав цей дагонець – правда. Океаниди почали падати на нас і на дагонців. Дагонці колись зустрічалися з цією проблемою, ми – ні. Тож ми збираємо 

армію добровольців, що бажають захищати Альтон та Дагон.

– Це ж мій шанс! – промовив я.

– Який ще шанс? – Здивовано запитав мене брат.

– Ти ж знаєш, що у рідкісних випадках можливе посвячення у магери, без виконання деяких умов. 

– Поставити щит ти не можеш, а піти фіг знає куди значить можеш!

– Дері, ну не сидіти ж мені усе життя у цьому Богами забутому селищі!

– Нічого це місто не забуте Богами! Ми маємо храми й милість Богів. Ми маємо їжу й воду, маємо різноманітні можливості!

– Хіба тобі не цікаво пізнати світ? Взнати про Дагонців і як вони живуть? Не цікаво побачити увесь Альтон? Не цікаво побачити море… Море!

– Це мене не цікавить. Моє місце тут. А ти як знаєш. Тільки хоча б батьків попередь.

– Так. Вони, мабуть, будуть проти.

– І не сумнівайся!

Море. Вода від горизонту до горизонту. Я хотів би побувати у морі. Я хочу це побачити! Я чув про пляжі, пісочок, море, дерева.

А як же гори Альтону! Вільні території – вільні люди. Вони навіть поклоняються іншим Богам.

Я також хочу побачити й Пустелі. Один лише пісок. Від горизонту, до горизонту! Ні дерев, ні травинки, ні кущика,ні озерця. Лише пісок!

А Шаванські Озера? Велика кількість озер. Велика територія з озерами. Куди не глянь – озеро! Я завжди мріяв побачити усе це. Але це все на Альтоні. А що ж на Дагоні? Я хочу взнати, вивчати, подорожувати!

Я стояв на площі окутий мріями. Я старався уявити все це.