7 глава

*Майкл 
Я прокинувся від нестерпного головного болю. Вчора я забагато таки випив. Я встав і пішов на кухню, щоб знайти щось в аптечці і випивши ліки, пішов збиратись в універ. Коли вже хотів заходити в аудиторію, то мені на шию кинулась ця Ребекка. Я не очікував її тут бачити. Хоча ми вчимось в одному університеті і нічого дивного тут би не мало бути. Просто я думав, що вона навіть про мене не згадає через те, що вчора перебрала з шампанським.
— Рада тебе тут бачити. — Вона поцілувала мене в щоку і обняла. Її вуста розпливались в фальшивій усмішці.
— І я тебе теж, — збрехав я.
— Ми вчора так і не подивились на вечірній Нью-Йорк,— ага, бо когось рознесло від шампанського ще до того як ми вийшли з клубу. 
— Мг... — єдине, що я зміг пробурмотіти собі під ніс.
— Давай зустрінемось сьогодні після пар, — поправляючи своє ідеально вкладене волосся, промовила Ребекка.
— Можливо... Я тобі наберу. — Вона ще сильніше мене обняла. Ми стояли так декілька секунд і вона все не хотіла мене відпускати. Ці блогери всі такі дивні? Мені потрібно вже іти. Я важко видихнув і відсторонився.
— До зустрічі... — я лише помахав їй в слід. Ледве спекався цієї приставучої дівчини. Я вирішив подивитися її історії в Інстаграмі. О ні, вона тут так розказує все ніби ми вже з нею зустрічаємось. Не люблю я таких нав'язливих дівчат. Серйозні стосунки це не для мене, а ця Ребекка мене щось трошки лякає своєю дивакуватістю. На вигляд красива, а що в неї голові поняття не маю.
Я глянув на годинник. О ні, я запізнився на пару. Ай, ну я як завжди. Добре,що викладачі вже до цього привикли. Я постукав в двері, зайшов всередину, вибачився і присів біля Дерека, а потім пів пари слухав його нотації на тему "Майкле, ти робиш велику помилку!", "Майкле, ти нарешті по-справжньому закохався і не можеш собі в цьому признатись! " і інше бла-бла-бла. Мені негайно потрібен скотч. Я заклею ним Дереку рота і не буду чути більше його нотацій, або дайте мені хоча б беруші, бо я вже не витримую. Він ж говорить лише на одну тему. Вчепився зі своєю Кейт як та п'явка, добре, що нарешті замовк,а то від нього знову почала голова боліти.

Під час пари я помітив, що Кейт якось дивно себе поводить. Сумна якась, без настою. Можливо, з нею щось трапилось? Чи це та ситуація з ліфтом так на неї повпливала? Зазвичай вона б вже встигла докопатись до якогось мого кривого слова і добре так відповісти, а сьогодні от навіть не привіталась. Мене це трохи насторожило. Після пар я хотів її підвезти, але вона не дозволила. Так холодно зі мною говорила, що я вже подумав, що в неї хтось помер. Навіть не встиг запитати як вона почувається після пережитого вчора.

На все це я лише знизив плечима і поїхав додому. Пообідавши і передягнувшись, я поїхав на студію. Прибув туди я на декілька хвилин раніше за Кейт. Її дивна поведінка протягом усього тренування мене дивувала і ще й трохи дратувала, через те, що я не знав що з неювідбувається і чим я можу їй допомогти. Кожен рух давався їй з важкістю, а від її сумного лиця кров холола в жилах. Я намагався її про все розпитати, але вона лише говорила загальними фразами з яких я так нічого не зрозумів. Не знаю чому, але мені хотілось підняти її настрій, щоб вона знову посміхалась, кидала в мій бік свої уїдливі жарти. Краще нехай вона мене бісить, ніж просто ігнорує і дивиться своїх холодним поглядом. 
Але в моїй голові раптом з'явилась одна цікава ідея.Сама Кейт не захотіла мене послухати і піти зі мною.Ну що ж, peach girl, ти сама напросилась. Я підхопив її на руки і перекинув через своє плече. Вона була легка і тендітна. Поступово її настрій почав змінюватись. Від тої сумної і зажуреної дівчини вже майже нічого не залишилось. Кейт як могла пручалась і била своїми маленькими кулачками по моїй спині, але віц цього не було жодного результату. Я лише сміявся з її марних спроб втекти від мене. Невже вона думає, що я її так легко відпущу? Деякі з ударів і справді були трохи болючими, але це було того варте, адже, справжня peach girl повернулась. Я хотів з нею по-хорошому, але вона сама вивела мене з себе. Ляпас був дуже неочікуваним. Я відчув приплив крові в місці, де щойно відбилась її маленька долоня. Від цієї дівчини можна очікувати все, що завгодно. Я навіть не здивуюсь, якщо я відвернусь, а вона знайде щось важке під рукою і перегріє мене цим по голові. Потрібно бути з нею обережнішим. Ну що ж, я вирішив пограти в цю гру за правилами Кейт. В мене до цього було 2 досить хороших варіанти, але тут в моїй хворій голові вималювався ще 3 і він був ідеальним для мене. Я занурив руку в кишеню і дістав з нею якусь стрічку. Не знаю звідки вона тут, але зараз це не важливо. Я зав'язав нею очі Кейт і посадив її на байк. На її лиці я бачив лють і страх водночас. Сам я сів спереду, а Кейт обвила своїми руками мій торс. Вона притиснулась до мене так сильно, що я відчував її швидке серцебиття. Вона хвилювалась. Я нажав на газ і ми помчали. Свіже повітря наповнювало груди. Така враження, що світ завмер у цьому прекрасному моменті, де є тільки я і peach girl. Ця дівчина нагадувала мені магніт, який притягував до себе; зірку, якою я не міг намилуватись сповна; вогонь, який спалював мене з середини.Так, саме вогонь почуттів, яких я ще ніколи не відчував ні до кого іншого. В один момент мені хотілось і обійняти її і заставити пережити якийсь страх і невідомість. Що це? Ненависть, любов, в яку я навіть не вірю чи це наша з нею гра? Гра, в якій є тільки вона і я. Гра, в якій кожен з нас ставить свої умови і правила, а інший їх не дотримується. Гра, яка заходить все далі і далі... І яким буде кінець цієї гри не знаю ні я, ні вона.
Ми приїхали в моє особливе місце. Я зістрибнув з байка, а тоді допоміг Кейт. Обережно зняв з неї шолом, але пов'язку на очах залишив.
— Peach girl, роззуйся, — сказав їй я, знімаючи свої кроси. На її лиці я помітив обурення і здивування.
— Ти що геть збожеволів? Куди ти взагалі мене привіз? — вона почала вимахувати руками в надії, що все-таки їй вдасться мене вдарити, але я відійшов назад і в неї нічого не вийшло. Вона схрестила руки і ображено нахмурилась. Як я зрозумів, роззуватись вона не планує. Ну що ж, потрібно їй допомогти. Я підійшов ближче і потягнув за неонові шнурівки її кросів. Кейт почала переживати і в неї ледь помітно тремтіли коліна. Коли я знімав другий кросовок, вона похитнулась і не втримала рівновагу. Я обережно підхопив її за талію в останній момент. Тепер вона опинилась в моїх міцних обіймах.
— Майкле, відпусти мене, будь ласка. Куди ти мене несеш ? — говорила вона тремтячим голосом,паралельно міцно тримаючись своїми руками за мою шию. Її голова розташувалась на моїх грудях. Я не бачив її очей, але впевнений, що зараз вони повні страху і невпевненості. Невже вона думає, що я можу заподіяти їй щось погане? Невже вона настільки поганої думки про мене? Мені не подобалось те, що вона боялась. Я не хотів викликати в неї страх.
Я опустив її на землю і взяв за руку. Вона міцно стиснула її.  Крок і ще один... Я відчув цей солоний аромат океану і теплий пісок під ногами. Біля океану так красиво, особливо ввечері. Ми ступили ще крок і опинились в воді. Кейт скрикнула від того, що не знала де вона зараз знаходиться. 
— Майкле, розв'яжи мені очі негайно! Мої ноги в якійсь воді або іншій незрозумілій речовині. —Я повільно опустив пов'язку з її очей. Якийсь час ми просто стояли і насолоджувались краєвидом. Жоден з нас не знайшов потрібних слів, щоб описати власні емоції.
Я скинув з себе футболку і поставив її біля байка. Кейт ж далі стояла на тому самому місці, неначе зачарована. Я скористався моментом, підбіг швидко й незамітно, а тоді перекинув її собі на плече і поніс в воду. 
— Аааааа... Майкле, ти ненормальний! — її крик напевно було чути до сусіднього штату. Добре, що хоч на пляжі не було багато людей. Лише якась дівчина щойно пробігла з собакою, але вона була в наушниках і ніяк не відреагувала на крик Кейт. — Я ж буду вся мокра, Майкле! — та на її слова я ніяк не реагував. Ми зайшли в воду по пояс, вірніше забігли. Я почав хлюпати на неї воду, а вона на мене у відповідь. Було так весело, так по-дитячому і це приносило нам обом задоволення. Ми грались, пірнали, веселились... З не було так легко, що я й забув як швидко летить час. Настрій Кейт теж покращився і тепер вона вже усміхалась. 
— Дякую, — скромно і з маленькою усмішкою на вустах промовила до мене Кейт, коли ми вже виходили з води. Вона обережно викрутила своє волосся і сперлась на байк.
— За що? — запитав я. Вона так мило і солодко сказала це "дякую", що мені здалось, що це якась зовсім інша Кейт. Peach girl нагадує злу левицю, яка готова роздерти від одного лише необережного погляду, а ця тендітна мокра дівчинка нагадувала швидше кошенятко з очима кота в чоботях із мультика "Шрек".
— За те, що привіз сюди, навіть не зважаючи на мої погрози та удари. І вибач... — вона окинула поглядом на мою спину, на якій було декілька фіолетових синців від ударів Кейт.
— Та пусте, — з якоюсь легкістю мовив я, підійшовши до неї ближче.
— Тут так красиво. — Її погляд зупинився на яскравому сонці, яке вже відпливало десь далеко за горизонт. 
— Я дуже люблю це місце. Воно особливе. В дитинстві я часто бував тут з батьками. Ми любили тут відпочивати на вихідних. — Я почав згадувати всі поїздки з батьками в це чудове місце. Приємні спогади викликали в мене усмішку. Кейт теж усміхнулась. Я глянув на неї і побачив, що її тіло покрилось мурашками від холоду. На байку стояла моя суха футболка. Я взяв її і віддав Кейт.
— Ти вся промокла. Краще одягни мою футболку і зніми ці мокрі шорти. Футболка буде тобі як плаття.
— Якось незручно. — Я так і знав, що вона спочатку не погодиться. Це ж peach girl.
— Незручно потім лежати тиждень з високою температурою і кашляти. Бери. Вечорами тут холодно, простудишся ще. — Я ще раз тицьнув їй в руки футболку. Не знаю чому, але я хвилювався про її стан здоров'я. Не хочу щоб вона ще потім через мене лежала хвора.
— А як же ти? — вона кинула поглядом на мій голий торс, але через секунду вже опустила очі. Її щоки помітно почервоніли. Невже засоромилась?
— А зі мною нічого не буде. Тримай. — Вона таки взяла футболку і одягнула її. Я з усмішкою глянув на неї.