Escape from love (втеча від кохання)

16 глава

*Катя 
Ми разом з Ворнером зайшли в вітальню .Він був одягнений в сірі спортивні штани і білу футболку ,яка красиво обтягнула його накачаний прес.
По середині кімнати я побачила невеличкий столик на якому була піца ,сік і ще великий букет білих троянд .Майкл підійшов до стола ,взяв букет і вручив мені його .
—Вибач мене ,будь ласка .—він мило і якось з відчуттям провини глянув мені прямо в очі .
—За що ?—мені не вірилось ,що Ворнер просить в мене пробачення без свого сарказму і без лихоманки .Можливо це сон ?Невже він використав своє останнє бажання просто щоб я прийшла ,щоб попросити пробачення ?
—За свою поведінку на вечірці ,за те ,що коли прийшов до тебе ,то не зміг нормально попросити пробачення ,за те ,що тоді в клубі накричав ,за все .В мене перед тобою  явно багато гріхів .—На цих словах ми обоє усміхнулись .—Ну ось ,ти усміхаєшся ,значить ти зможеш пробачити ?Я справді  не хотів зробити тобі  боляче. —сказати ,що я була в шоці —це нічого не сказати .
—Майкле ...—я дивилась в його красиві очі і просто тонула .Слова змішулавились в моїй голові .—і тут Ворнер похитнувся і чуть не впав .Ще коли я прийшла ,то помітила ,що його очі неприродньо блистять .Мабуть ,його самопочуття погіршилось .Я допомогла йому присісти і притулила губи до чола .Він знову горить .І як так трапилось ?Йому ж вже було краще .
—Все добре .—він намагався заспокоїти мене ,але по очах видно було ,що йому не добре .
—Майкле,як так трапилось ?—він відвів погляд в бік , явно щось приховує .—Майкл чому ти мовчиш?
—Я ходив по букет троянд для тебе і почав падати дощ  .Додому я прийшов мокрий .
—Ворнер ,Ворнер !Життя тебе так нічого й не навчило .Мені б і звичайного "Пробач "було достатньо.Навіщо ти пішов в дощ ,якщо ти ще хворий .Хіба можна так ризикувати власним здоров'ям ?—я була сердита на нього за його необдуманий вчинок і на себе саму теж .Потрібно було залишитись з ним і прослідкувати ,щоб він посидів вдома .
—А якщо ризик був виправданий ?—слова Майкла заставили мене зупинитись  і подумати .Виправданий ризик ?Майкл ти ризикував власним здоров'ям заради того ,щоб я тебе пробачила ?Мій мозок заперечував існування такої версії ,бо ...бо так не має і не може бути .Тиша почала мене напрягати ,тому я заговорила перша :
—Ось тобі градусник ,поміряй температуру ,а я принесу з кухні твої таблетки .
—Він схвально кивнув на мої слова. —Майкл приліг ,а я пішла шукати ліки .
Трохи часу я пробула на кухні . 
Чому ?Бо не могла опанувати власні емоції ?Сьогоднішній вечір здавався мені сном ,слова і поведінка Майкла здавались химерою ,яка згодом зникне .Від цього ставало страшно .Страшно від того ,що ця реальність рано чи пізно все таки зникне. Чи те ,що навіть якщо це правда ,то я не зможу її прийняти .
Взявши стакан з водою і таблетки я повернулась до Майкла .Я не знайшла його в вітальні і зайшла і спальню .Раніше я тут ніколи не була .Простора світла кімната ,меблі виготовлені з натурального дерева .Сучасно і красиво .Все як любить її власник .
На ліжку я побачила Майкла .Коли я зайшла він трохи піднявся .
—Як ти ?Є температура ?—він дістав градусник і дав мені його .—38.9 градусів .Це дуже багато .Давай я викличу швидку. 
Я підвелась з ліжка ,щоб знайти свій телефон ,але не встигла .Майкл схопив мене за руку і притягнув до себе .Я зіштовхнулась сам на сам з його бездонними блискучими очима і опинилась в напівлежачому положенні .Від цього в мене пройшли мурашки по шкірі .
Навіщо він так робить ?
—Не йди .—тихо промовив Майкл .
Я усміхнулась на його слова ,хоча насправді мені хотілось заплакати від свого становища .Ні, не тому ,що я не хотіла бути поруч ,не тому ,що хотіла піти ,а тому ,що рано чи пізно я змушена буду піти з його життя ,змушена буду зникнути раз і назавжди .А мені цього чомусь не хотілось .
—Чому ?—риторичне запитання з мого боку ,але відповідь мене привела в ступор .
—Ти потрібна мені ,peach girl .—марення чи реальність ?Я запуталась ...Але чи запутався Ворнер ?
Ворнер притягнув мене до себе ще ближче і накрив своїми пухкими губами .Його руки опинились на моїй талії .Від кожного його руху моє тіло здригалось .Ніжно і палко водночас .Солодкавий аромат його парфумів ще більше притягував мене .Моє тіло вкрилось мурашками від того ,що зараз відбувалось .Мої руки опинились на його палаючих щоках .Наш поцілунок нагадував мені дегустацію якогось рідкісного і дорогого вина ,яке рано чи пізно ти доп'єш ,але ти все намагаєшся якомога більше ним насолодитись ,розтягуєш кожен ковток лиш би воно не закінчилось .
Очі Ворнера горіли так як і мої ,хоча в мене не було гарячки .Момент в якому я хотіла залишитись ,момент ,який я хотіла запам'ятати назавжди .В моєму житті був не один поцілунок ,але такого виру почуттів я ще не відчувала ніколи .Любов ,яка не може бути реальною ,це лише наша з тобою гра Ворнер ,це лише гра.Але чому тоді і твоє серце б'ється так швидко?Чому ти зводиш мене зрозуму кожним своїм рухом ?Від цих думок мій мозок просто плавився .Я хотіла бути поруч з ним ,не хотіла відсторонятись ,але я не могла .Не могла бути з ним .По щоках почали котитись сльози від відчаю,від своєї ситуації .Я першою відсторонилась від Майкла .На серці було так гірко .Гірко ,що я не можу бути з людиною ,яка мені подобається .Я обіцяла собі більше не закохуватись ,але я порушую власну обіцянку .Не можна приказами серцю ,не можна сказати йому "Не люби " ,але я мушу,щоб потім нам обом не було боляче .Я одружусь з іншим ,а про справжні почуття потрібно забути .Все що можу мати —це момент у пам'яті .І цей момент я явно ніколи не забуду. Поцілунок закінчився ,але Ворнер все ще не відпускав мене .Він тримав мене за талію так ,що я не могла вирватись. Він обережно поправив волосся ,яке впало мені на лице і далі спалював своїм поглядом .
—Відпусти мене , прошу.—тихо промовила я .
—Твоя серце не погоджується з твоїми словами ,peach girl .
—Одна помилка в минулому поставила хрест на моєму майбутньому .Саме тоді я слухала своє серце і це було моєю головною помилкою .В мене більше не залишилось прав на помилку Ворнер ,навіть якщо б я хотіла її зробити .—ще одна гірка сльоза скотилась по моїй щоці .—Спи ,Майкле ,це всього лише твій сон .—я ніжно провела рукою по його волоссі .Ворнер по трохи почав засинати.Мабуть ,що він встиг ще випити перед цим якісь ліки .Надіюсь ,що завтра йому стане краще .Мені потрібно було піти додому ,зібратись з думками ,але в мене не вийшло це зробити .Я не можу залишити його в такому становищі .Та й чого я обманюю  себе ?Я дуже хотіла бути поруч .Нехай він завтра нічого й не згадає ,але я хочу хоча б зараз побути з ним .Хочу вдихати його аромат ,дивитись як він мило спить ...
—Ти ніколи не будеш моєю реальністю ,Ворнере ,тільки сном в якому я б хотіла залишитись .—я прошепотіла це йому на вухо ,але він вже спав і звісно ,що не почув .
А я почала ще більше плакати і гладити його по блискучому волоссю ,яке спадало йому на очі .Не знаю як ,але коли він хотів обернутись на інший бік ,то міцно зжав мою руку .Сама доля тягнула мене до нього. Зважаючи на пізну годину я почала засинати і прилягала до Майкла .Так .На його ліжко ,в його обійми .Єдине про що я можу мріяти ,це одна ніч в обнімку з тобою .Але зараз мені це здавалось найбільшою радістю .Я відчувала цей чудовий аромат його парфумів ,чула як стукає його серце і мені було цього достатньо. По серед ночі я прокидалась декілька разів ,щоб перевірити як він .Я притулилась до його лоба губами і відчувала ,що температура спадає ,від цього мені ставало трохи краще. Коли я прокинулась востаннє то в кімнаті вже було світло. Вийшло так ,що я спала з Майклом в обнімку .Він ніжно обняв мене за плечі і мені не хотілось вставати ,але потрібно було .Я обережно піднялась і присіла поруч .Він був таким милим ,коли спав .Я погладила його по голові ,від чого він легенько поворохнувся .На його обличчі появилась ледь помітна усмішка .Тоді я глянула на свій телефон .Вже було по 8.Мені потрібно було іти ,але ж так не хотілось .На останок я наблизилась до нього і тихо прошептала на вухо :
—Дякую ,за подарований сон.Короткочасне марення краще за сувору реальність .—після цього я ніжно поцілувала його в губи .Не знаю навіщо я це зробила ...Просто хотілось.
Я встала і пішла ,не дочекавшись того ,що він прокинеться .Йому вже стало краще ,а отже йому не потрібна моя допомога ,а ще я не хотіла більше залишатись ,бо не знаю чи б могла ще так довго стримувати власні почуття .Потрібно зібратись. 
Коли я прийшла додому ,то одразу ж пішла в ванну .Напустила повну ванну води ,наробила бульбашок ,кинула різнокольорову бомбочку ,налила різних аромамасел .Це трохи заспокоїло мене і допомогло розслабитись .Потім я почала дивитись якийсь фільм .Як ви зрозуміли в універ я ще не пішла. Ну нічого з понеділка вже точно піду .Мені якщо чесно було зовсім не до навчання .За останній час на мене стільки всього навалилось .Я хотіла відпочити від усіх і усього .Але в мене це не зовсім вийшло  .Коли я тільки вмостилась на зручний диван ,щоб подивитись серіал до мене прийшло якесь повідомлення. Розблокувавши телефон я прочитала його .Це було від Майкла .
—Привіт .
—Привіт .—спокійно відписала я .
—Я щойно встав і побачив квіти на столі ,які вчора купляв для тебе .Єдине ,що я пам'ятаю —це як ти прийшла .Що було далі і чому букет досі в мене?
Як я й думала Майкл нічого не згадав .Чи стало мені від цього легше —мабуть ,що так .Краще йому не знати .
—Тобі стало погано ,в тебе була дуже висока температура ,але потім ти заснув,а я пішла. 
Про те ,що я залишилась аж до ранку я теж вирішила промовчати. Між нами нічого не може бути і крапка. 
—Тепер мені ясно , дякую за допомогу .
—Та немає за що .Одужуй чим  пошвидше, Ворнер .
—Ага .А ще на рахунок квітів .Я відправив їх до тебе кур'єром .Вони ж для тебе .
—Та не варто було .
—Думаю ,що варто .
На цьому наша переписка закінчилась і мені в двері десь за хвилин 5 постукав кур'єр і віддав букет .
Я ще раз вдихнула аромат цих прекрасних квітів .Вони нагадували мені про все ,що сталось вчора. 
Я набрала в вазу води і поставила туди букет .Після цього я пішла дивитись серіал .Цілий день я зависала в Інтернеті ,щоб хоч якось відволіктись .
На вихідних я вирішила зайнятись навчанням ,а то я геть закинула універ.В понеділок я все таки пішла до нього .
—Яка ж я рада тебе бачити .—на мене з обіймами накинулась Бланка. 
—Спокійно ,ти ж мене зараз задусиш .
—Вибач ,я просто дуже скучила за тобою .
—І я за тобою .Ну що там нового в універі ,в тебе ?—я підмигнула їй бровою натякаючи на стосунки з Ніколасом .
—В універі все як зазвичай ,а в мене теж все добре. —на її обличчі одразу ж появилась усмішка. —Та що ми все про мене .Давай ,розказуй краще де ти пропадала. 
—Ой ,думаю ,що за тиждень тобі всього не розкажу .
—А давай сходимо кудись після універу .Я так сумувала за нашими розмовами .
—Гаразд .—я погодилась . Тренування й так не було,а залишатись самій мені не хотілось .
Ми зайшли в потрібну нам аудиторію ,бо пара вже от от мала початись .
В середині я не помітила Майкла .Мабуть ,що він ще не одужав .Але біля нас сидів Дерек .Тож на вході в аудиторію я махнула йому рукою і ми обоє вийшли в коридор. 
—Привіт ,Кейт .
—Привіт ,Дереку .Я цей ...хотіла запитати ...як там Ворнер?
—Іде на поправку .Я вчора заїжджав до нього. Думаю ,що до кінця тижня він одужає .А чому ти сама у нього не запитаєш ?
—Та я цей...якось не подумала ...—намагалась викрутитися я. Але Дерек лише усміхнувся .
—Думаю ,що йому б було приємно ...—Дерек обірвав на півслові ,бо в аудиторію вже направлявся викладач і ми швидко зайшли в середину .
Після пар ми як і домовлялись з Бланкою пішли у кафе .
—Ну що там ?Розказуй все ,що з тобою сталось за цей тиждень .—Бланка вже згоріла від цікавості ,а я все продовжувала мовчати .Навіть не знаючи ,що перше розказати .—Твоя відсутність і відсутність Ворнера це ж не просто співпадіння ?Ви були разом ?—Від запитань Бланки мої щоки так почервоніли .—Кейт, ну чому ти мовчиш ?Ти можеш довірити все що завгодно .—я лиш спокійно вдихнула ковток свіжого повітря і видихнула.Я вирішила розказати їй хоча б долю правди. Можливо ,коли я комусь розкажу ,то мені стане хоча б на крапельку легше .
—Мені здається ,що я закохалась. —тихо промовила я ,так ,щоб ніхто з інших відвідувачів не почув .
—Що ?!—Бланка була здивована ,так ,що чуть не пролила на себе свій апельсиновий сік .
—Так ,так .Здається я таки закохалась в Ворнера .—тут вираз обличчя Бланки знову змінився .
—Я завжди це знала.—а я лише іронічно похитала головою .Можливо ,Бланка й була права. Я була закохана в нього ще раніше ,але боялась собі в цьому зізнатись .—Кейт ,це ж добре .—я лише сумно опустила голову .—Кейт ,мила ,чому ти така сумна ?Чому ти всього не розказуєш ?І де ти пропадала цілий тиждень ?
—Ворнер захворів .В нього застуда ,через те ,що він гуляв під дощем. Потім він не брав трубки і я пішла до нього .Доглядала за ним .А в четвер ввечері він знову мені написав. Попросив прийти .Він почав просити в мене пробачення .Подарував мені букет троянд і вибачався за все ,що зробив. А потім йому знову стало погано .Він приляг в себе в кімнаті ,а коли я прийшла ,то притягнув мене до себе за руку і поцілував .
—Що ?Так ви ще й цілувались в нього вдома ?!Кейт ,ну ти даєш .Але я не бачу в цьому ніякої проблеми .Ну бачиш, він в тебе пробачення попросив,а значить ти йому дорога .Це ж він тебе поцілував ?Так ?—я схвально кивнула .—Ну так значить ти йому просто подобаєшся .
—Бланко ,він марив.Можливо ,взагалі думав ,що це Ребекка .Він ж на ранок уже нічого не пам'ятав .
—Дурненька .Він ж сам ТЕБЕ додому запросив щоб вибачитись .При чому тут Ребекка .—в словах Бланки була якась логіка .
—Та ні ,Бланко .В нього є дівчина ,а я для нього лише як іграшка .Пограється з моїми почуттями ,а потім мене навіть і не згадає .
—Хах.Ворнер не з тих хто так просто здається .Якщо б він хотів від тебе лише цього ,то ти вже давно б була його .Але він і пальцем тебе не чіпає .Думаю ,що він теж в тебе закоханий ,а цей поцілунок лише тому доказ .—я закотила очі .Та ні ,я йому не потрібна .Це все лише хвора фантазія Бланки ,тому я вирішила перевести тему. 
—А як там твої стосунки ?
—У нас з Ніколасом усе чудово .Він такий романтичний ,щодня влаштовує мені якісь сюрпризи .Ой .Стоп .—вона глянула на свій годинник .—О ,Божечки .В мене ж побачення з ним через пів години. Я ж зовсім забула .Кейт ,ти вибач мене .Мені потрібно бігти .
—Та нічого ,я все розумію .—подруга швидко допила свій сік ,чмокнула мене в щоку і побігла .
На момент я зрозуміла ,що по-доброму заздрю їй. У неї є люблячий хлопець ,а в мене ?
А винне є лише я сама і мої проблеми .
Єдине ,що мені тішило —це те ,що я хоч комусь про це розказала .Ніби камінь з душі .
Після зустрічі з Бланкою я поїхала додому .




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше