26 глава

*Кейт 
Цей світ повен пригод ,то чому б і мені не потрапити в одну із них. Рішення на рахунок наших стосунків з Майклом прийшло миттєво. Коли я повернулась в Нью-Йорк ,то зрозуміла ,що більше я так не можу .Кожного дня бачити своє щастя ,але не могти ним насолодитись .Залишився місяць. Це так багато і так мало водночас .Для когось вічність ,а для когось —крапля в морі .До цього моменту я ще так сильно нікого не любила ,як його .Можливо ,краще спробувати ,ніж потім кожного дня шкодувати .Хоч місяць я хочу відчути себе щасливою поруч з коханою людиною .Комусь мій вчинок здасться егоїстичним ,адже ніхто з нас не знає ,яким буде кінець ,але я теж хочу бути щасливою !
Ми заселились в номер .Майкл одразу ж влігся на двохспальне ліжко .Я навіть не була здивована ,що він одразу заснув ,бо всю дорогу він був на ногах .Я прийняла душ і присіла поруч .Він такий милий ,коли спить .Переодягнувшись в чорні джинси і боді тілесного кольору я почала будити Майкла ,бо нам вже потрібно було йти на вечерю .Він ніяк не хотів прокидатись ,то вертівся з одного боку на інший ,то накривався ковдрою і подушками .Ну от просто маленька капризна дитина. І тут я вирішила спробувати інший метод .Вилила на нього склянку води і він одразу ж прокинувся .
—Peach girl ,ти що з глузду з'їхала ?Хіба так можна ?—він аж з ліжка підстрибнув. Його розстріпане волосся було мокрим і він виглядав досить кумедно ,тому я почала з нього сміятись .—Та ви подивіться на неї .Ну все ,мала ,ти догралась .—І він почав мене лоскотати .Це був заборонений прийом .Він вже добре знав мої слабкі місця .
—Майклеее...перестань ,будь ласка .Ми вже на вечерю спізнюємось.Чи ти хочеш отримати спеціальне запрошення від містера Лорена (викладач філософії )?
—Ахах .Вважай ,що на цей раз ти врятувалась ,але на наступний раз тобі не втекти .
Майкл пішов переодягатись ,а я тим часом зробила макіяж. 
За 10 хвилин ми вже обоє були готові ,правда ,що волосся Майкла було ще не зовсім сухим .Взявши невеличку сумочку і замкнувши номер ми пішли до нашої компанії вечеряти .
Ми сіли за великий круглий стіл поруч з Бланкою , Фелісією , Ніколасом і Дереком .Я замовила собі качку з гранатовим соусом і манго ,а Майкл стейк .
—Ви підете гуляти ?—запитав Дерек .
Я знизала плечима і паралельно дивилась на Майкла .Той покивав у знак згоди .Я була трохи втомлена після довгої поїздки ,але в цьому місті я вперше і вважаю ,що немає чого в готелі сидіти .Ми ж сюди тільки на 3 дні .
—Ми пас .—втрутилась Фелісія .Дерек подивився на неї очима котика з мультфільму "Шрек",але здається це на неї не подіяло .
—Дереку ,я втомилась .Погуляємо завтра . Дівчата ,а як ви ставитесь до того ,щоб завтра сходити на шопінг ?
—Я за .—почала Бланка .Я теж схвально покивала .Ми глянули на хлопці ,але мені здається не поділяли нашої радості .
—Та я краще пристрелюсь ,ніж поїду з вами на шопінг .Фелісія ж більше 5 годин може ходити по ТЦ ,а так нічого й не купити .—дівчина ж сердито глянула на свого бойфренда і встала йому на ногу ,від чого він почав кричати ,а всі решта сміятись. 
—А тебе ніхто й не бере .—огризнулась вона ,склавши руки на поясі і вдаючи ,що зла і ображена на нього .З них вийшла дуже весела парочка ,але вони класні .
—Не дуйся ,люба .—Дерек нахилився до Фелісії і ніжно поцілував в щоку ,від чого вона здається стала добрішою і спокійнішою .—Ну не люблю я шопінг ,але ж тебе я дуже люблю .—це було так мило.
—Дівчатка ,а давайте завтра самі поїдемо ,але теж не надовго ,бо ми ще з Ніколасом хотіли на оглядовий майданчик Skydesk Chicago заглянути .
—Гаразд. —відповіла Фелісія .—Думаю ,що ми за 2 години впораємось .
—Ок .—це вже я озвалась .А от наші хлопці не були  радісні від наших планів .
—Хах .Ну тоді ми теж кудись поїдемо .—озвався Майкл ,а я здивовано глянула на нього .
—І куди це ви вже зібрались ?—почала Фелісія ,підозріло поглядаючи на хлопців. 
—А це вже секрет. —з інтригою почав Дерек ,єхидно посміхаючись .
—Браян ,якщо я знайду тебе ввечері в якому нічному клубі в стані алкогольно сп'яніння ,то твоя поїздка завершиться тут і зараз. 
—Хах ,на вечірки тільки з тобою ,люба .Хоча ...—і той усміхнувся ,а Фелісія почала махати до нього вказівним пальцем перед очима ,погрожуючи ,від чого Дерек замовк ,бо зрозумів ,що всі слова будуть використані проти нього .Хлопці почали переглядатись між собою і перешіптувались. Мене аж цікавість розпирала ,що ж вони там завтра будуть робити ,проте кожен з них мовчав .
Ось так от весело й пройшла в нас вечеря .
—Ходімо .—Майкл подав мені руку і ми покинули наших друзів. 
—І куди підемо ?—з цікавістю запитала я .
—Тут поруч знаходиться Grant Park .Ввечері в ньому дуже красиво. —я взяла за руку Майкла і ми вийшли з готелю .
Небо було вкрите зірками ,а все місто сяяло вогнями .Багато людей кудись бігли не зважаючи на пізній час .Ми зайшли на територію самого парку ,який освічувався різнобарвними ліхтарями .Тут було трохи спокійніше .Така тишина і лише інколи пробігає ,якийсь спортсмен з собакою ,або якась закохана парочка .Я знала ,що це один з найкрасивіших парків планети ,але навіть я не очікувала ,що він буде саме таким.Велика кількість різноманітних дерев і кущів ,чорні високі ліхтарі ,які освічують тобі дорогу ,а в самому серці парку знаходиться Buckingham Fountain,який переливається різноманітними кольоровими  вогниками .Від побаченого я аж застигла на місці .Майкл лише заворожено спостерігав за моєю реакцією .
—Нам з тобою дуже пощастило. Бо цей фонтан працює тільки до середини жовтня. Останні дні в цьому році вже .
—Він неймовірно красивий .
—Як і ти .—відповів Майкл .Він підійшов до мене ззаду і міцно обійняв. Мені була приємна його увага ,компліменти .Я була така щаслива. Я в одному з найкрасивіших місцю планети і поруч зі мною людина ,яку я люблю понад усе .
Я закрила очі і затамувала подих .Мої легені наповнились свіжим осіннім повітрям .
"Заради чого ми живемо ?"—подумала я .Більшість безупинно працює заради того ,щоб купити дім ,машину ,мати престижну роботу ,забезпечити своїх дітей і свою старість ,але тут в один момент ми зникаємо з цього світу і від нас залишаються тільки спогади .Ніхто з нас не знає коли настане цей момент ,НІХТО .А якщо він може настати просто зараз ?Що тоді ?Я стільки років працювала ,щоб купити собі цей клятий дім ,я відмовляла собі в подорожах ,в відпочинку ,брала ще більше роботи ,але тут моє життя просто обірвалось . Я зникла і все .Кінець .А що тоді ?Яке ж життя я прожила ?Просто працюючи ,навіть не радіючи йому .Ми завжди відкладаємо на потім .Я погуляю з тобою завтра ,поїдемо на відпочинок наступного року ,я подивлюсь цей фільм потім .А це "потім" так і не настало .І всі твої уявні мрії просто перетворились в прах .Для чого тоді взагалі я жила ?Ні ,я не кажу ,що цілі і досягнення це не важливо ,навпаки ,але серед усього цього ми забуваємо про головне :Ми живемо лише раз !1 довбаний раз !!!Так чому не прожити так як ми хочемо ,щоб потім не шкодувати .Якщо я так хотів стрибнути з парашутом ,погуляти під дощем , насолодитись світанком ...Живіть моментом ,бо він назавжди залишиться в вашій пам'яті .Мій момент —це Майкл .За місяць він зникне ,але від нього залишаться яскраві спогади ,які назавжди залишиться в моєму серці. Напевно ,що суть в тому щоб відчути хоч раз це справжнє кохання ,хоч мить насолодитись ним .Думка про те ,що це закінчиться вбиває ,але хіба краще мучитись решту життя ,знаючи ,що ти б могла мати хоч якийсь щасливий спогад. Моя вам порада :Живіть так ,як ви хочете і байдуже на те ,що скажуть інші .Це ваше життя і лише ви можете ним керувати .Живіть не шкодуючи про кожен безумний вчинок ,який би приніс вам задоволення. Бо після вас залишаться тільки спогади ,але лише вам вирішувати ,якими будуть вони .
Я обернулась до Майкла і заглянула в його глибокі блакитні оченята ,які тягнули до себе як магніт ..По щоці покотилась одинока сльоза. 
—Дякую ,що подарував мені щастя. —я піднялась на п'яточки і вп'ялась в його пухкі губи з ніжним поцілунком. Майкл здивувався ,проте ,відповів мені взаємністю.Моя рука опинилась на його гарячій ,як полум'я щоці ,а його ніжно ковзала по моїй талії. Його їдкий парфум брав мене в полон. Ми знаходились настільки близько ,що здається я чула його серцебиття ,від цих думок по моєму тілу пробігали сироти .Я першою відсторонилась ,бо мені забракло повітря .Майкл усміхнувся і закусив губу .Проте ,він все ще продовжував тримати мене за талію .Ми заворожено дивились один одному в очі не могли відвести їх. 
—Ти замерзла. —він зняв свою косуху і накинув мені на плечі .
—Ти ж сам замерзнеш .—Майкл стояв в одній футболці .Я вже почала знімати з себе  куртку ,але він мене зупинив .
—Не замерзу ,не переживай .
—Можливо ,ходімо вже в готель ?—запропонувала я .
—Ок. Тільки от в мене є до тебе прохання .
—Яке ?
—До мене мама вже десь годину пише і просить кинути фото ,бо думає ,що я вже десь по клубах "загуляв".—я усміхнулась від його слів .Почала згадувати зустріч з мамою Майкла .Вона така хороша і весела людина .А її жарти ,це як особливий вид мистецтва .
—Гаразд .Потрібно заспокоїти твою маму .—ми обоє почали сміятись. Майкл попросив якогось перехожого і той сфотографував нас на фоні фонтану. Фото вийшли такі красиві і атмосферні. 
—Давай ось це відправимо .—Майкл показав мені фото ,на якому від мене мило цілує в щоку. 
—Добре. —Майкл скинув фото і ми пішли в бік готелю .Та ми з парку не встигли вийти,як до нього хтось подзвонив. 
—Так ,мамо .Так ,я поїв .Я з Кейт .—від віддав мені свій телефон .
—Привіт ,Кейт .—по той бік я почула голос місіс Алісон .
—Доброго вечора .
—Сонечко ,ти ти теж зараз з Майклом в Чикаго ?—сказала жінка ,а я усміхнулась .
—Так ,ми зараз гуляємо .
—А то я вже почала за нього переживати .Його відпускати самого не можна ,а тим більше з хлопцями. Я ж його знаю. А як дізналась ,що ти з ним ,то аж легше на серці стало .Ти там наглянь за моїм Майкі -пайкі ,а то  від нього можна всього очікувати .
—Майкі-пайкі ?—я ледь стримувала себе від сміху .Просто не можу .
—Так я називала Майкла в дитинстві ,але він завжди злився на мене через це ,а от зараз якогось вирвалось .
—А чому саме так ?—з цікавістю запитала я ,все ще прикриваючи рот рукою ,щоб не розсміятись на весь парк. 
—З дитинства Ворнер молодший просто обожнює пироги ,а особливо з вишнями .Це його маленька слабкість ,от я й стала його так називати .
—Оу ,це так мило .Я обов'язково за ним пригляну ,можете за нього не хвилюватись. 
—Мій син в надійних руках .Гаразд ,передай ,будь ласочка ,сонечко ,ще трубку цьому ненаглядному. —її слова просто як мед ,я тану . Я передала телефон Ворнеру. 
—Гаразд ,мамо .—він закотив очі .—І я тебе люблю. —він виключив телефон .
—Майкі-пайкі ...—я навіть не встигла договорити ,бо просто залилась сміхом. Це занадто навіть для мене .Майкл Ворнер і Майкі-пайкі це точно одна і та сама людина?
—Ну мама. Я ще їй це згадаю .
—Не чіпай цю святу жінку .Вона просто чудо .
—Можливо ,це мене їй підкинули ,а ти її справжня дочка ,бо ви просто одного поля ягоди .—саркастично відповів він .Ну просто як маленька дитина.
—Уті путі мій солодкий Майкі-пайкі досить поводитись як маленький хлопчик. —його мої слова лише більше дратували .
—Peach girl ну я тобі зараз покажу. 
ООО.Пора вже втікати ,а то мені зараз мало не покажеться. Я швидко побігла в глиб парку ,а Майкл за мною .От би не попастись йому в руки .Мій біг був схожий на якесь цунамі .Я трохи відірвалась і змогла сховатись за деревом. Перевівши подих я включила свій смартфон і вирішила зробити дещо каверзне .З першої нашої зустрічі Майкл кличе мене peach girl ,хоч я тисячу разів просила мене так не називати .Ну що ж ,час помсти настав .Я почала гортати список контактів і міняти все. Але тут мій телефон хтось вихопив з рук. 
—Що ?Думала ,що він мене заховаєшся ?—це був Майкл .Я опинилась в глухому куті ,бо з одного боку було дерево ,а з іншого Ворнер ,який забрав в мене телефон .—Та камон!Не смій мене так записувати !
—Вонер ,ану віддай. —я почала тягнутись до нього ,щоб забрати телефон ,але він спеціально руку ще вище підняв ,щоб я не могла дістати .От поганець !Користується тим ,що я низенька. 
—Це не справедливо. —я нахмурилась .—Майкі-пайкі ,я все розкажу твоїй мамі .—іронічно сказала я .
—Хах .Налякала.—той лиш закотив очі. 
—Ну ,Майкі-пайкі ,будь чемним .Віддай!
—Послуга на послугу. —що це за єхидна посмішка на його лиці .
—І що ти хочеш ?
—Поцілунок і щоб ти записала мене нормально. 
—Вибач ,але це аж два бажання ,тому тобі прийдеться вибирати .
—Я завжди отримую те ,що хочу. —він нахилився і пристрасно поцілував мене ,а я просто не можу встояти перед ним. Мої щоки залились рум'янцем від сорому. Він міцно прижав мене до дерева так ,що я не могла вибратись з його обіймів. Я потягнула його за волосся ,але здається йому це лише сподобалось .В його очах грали бісики. Ну нічого ,я теж не хтось там .Я з усієї сили вкусила його в губу,від чого він відсторонився,а я переможно усміхнулась і вихопила свій телефон .
—Мала ,ну от ти завжди маєш зіпсувати такі моменти ?
—Вибач ,Майкі-пайкі ,але ти не заслужив. —я єхидно усміхнулась і розвернулась ,щоб піти ,але Майкл не дав мені цього зробити. 
—Ну все ,тобі кінець .—він підхопив мене на руки і поніс в бік готелю ,який знаходився зовсім не далеко. 
—Ворнер ,ану відпусти мене .Негайно !
—Хах . Пізно .Я ображений. 
—Я не буду тебе більше так називати ,відпусти !
—Він зупинився і обережно поставив мене на землю .
—Дякую .
—Ти розбила мені серце .—іронічно сказав той і схрестив руки на грудях. 
—Думаю ,що ти це переживеш. 
—Злюка !
—Ненормальний!
—Істеричка !
—Бовдур ...але все одно мій. —наші вуста розплились в усмішці .—Болить ?
—Ця рана крапля в морі порівняно в душевною травмою ,яку ти мені зробила. —знову з такою ж самою іронією промовив Ворнер і показово злапався за серце. 
—Хах .Великий театр плаче за тобою .
—Це ти мене довела .—насупивши брови сказав він .
—Ну добре , достатньо вже з нас на сьогодні. Ходімо в номер .—Майкл взяв мене за руку і ми пішли. 
—Ти присядь ,а я пошукаю аптечку .
—Ок. 
Я підійшла до валізи і відкрила її .В середині взяла те ,що мені потрібно і пішла до Ворнера. 
—Потрібно обробити рану .Сядь ,будь ласка. 
Майкл присів на ліжко ,а я біля нього. 
—Зараз буде трішки пекти .
—Ай.—почав стогнати Майкл як та мала дитина .
—Ну все зараз перестане .—я почала легенько дути ,а Майкл єхидно усміхатись .
—Ти винна мені поцілунок .—заявив він. 
—Ей ,ти тут мені не наглій Казанова.Хватить з тебе на сьогодні. 
—Я тобі ніколи цього не пробачу .—він точно  з якогось театру втік .
—Так ,ще одне слово і ти ночуєш на балконі !—пригрозила я,а він просто насупився. —Не твій день сьогодні , Майкі-пайкі .—я лукаво усміхнулась ,а Майкл почав мене лоскотати .Ми як ті малі дітки в садочку .Сваримось і миримось через всілякі дурниці .Після того як ми подурачились ,то пішли дивитись серіал .Навіть не пам'ятаю як я заснула ,напевно від втоми і цього яскравого дня.