30 глава

*Кейт
Сьогодні я таки дороблю цей проект разом з Дереком .Ми домовились зустрітись в кафе ,бо вдома Майкл буде репетирувати на гітарі і буде шумно .Виявляється ,що Ворнер ще час від часу виступає на різних концертах. Я й про це не знала. Він дуже талановитий. Люблю слухати ,як він грає на гітарі і співає. Тому ми не стали йому заважати ,та й самі б в шумі працювати не змогли. Як же добре ,що цей проект перенесли ,через те ,що наш викладач вивихнув ногу. Я звісно бажаю йому одужання ,але сумніваюсь ,що ми б встигли його доробити вчасно ,бо в нас з Дереком ніколи не виходить зустрітись. 
І от я вже заходжу в кафе від назвою "Фалафель ".Відвідувачів майже немає ,тому я швидко знаходжу потрібний мені столик, за яким вже сидить Браян. 
—Привіт .Вибач ,що заставила тебе чекати. —сказала я,а Дерек підвів очі від своєї чашки з кавою і мило усміхнувся .
—Ні ,що ти .Я тільки прийшов. Я зробив замовлення на свій розсуд .Надіюсь ,що ти любиш капучіно і тірамісу .
—Так .Дуже тобі дякую,та не варто було ...—я відчувала себе трохи незручно .
—Кейт ,навіть не хочу чути .Ти після тренувань ,універу .Поїж.
—Гаразд .—на моєму лиці з'явилась усмішка .Цей кучерявий брюнет з круглими окулярами здавався таким милим .Аж не віриться ,що це найкращий друг Ворнера .
Дерек з першого нашого знайомства добре до мене ставиться .Його батьки одні з найвпливовіших людей в цьому штаті ,та що там в штаті ,можливо , й в цілій країні ,а його ця популярність і гроші зовсім не зіпсували і це дуже мене радувало. За цей час ми з Браяном стали хорошими друзями. Він —хлопець на якого я можу покластись і спокійно поговорити ,бо знаю ,що він ніколи не видасть моїх секретів і навіть зможе допомогти в біді.
Я почала пити своє капучіно ,а Дерек тим часом гортав щось в своєму ноутбуці. 
Коли я доїла він підняв очі і заговорив. 
—Я тут вже майже все закінчив. Залишилось обговорити лише деякі деталі і внести корективи. —він обернув до мене монітор і я глянула на презентацію. 
—Дереку ,все просто шикарно .Мені дуже подобається .Вперше бачу хлопця ,який так досконало робить проекти .—я висловила своє захоплення роботою хлопця ,від чого він аж рум'янцем залився .
—Дякую ,приємно це чути. Мій внутрішній перфекціоніст зараз задоволений. —ми обоє усміхнулись. Я пересіла на диван біля хлопця ,щоб нам було зручніше дивитись на презентацію і близько години ми ще змінювали дещо і додали ще декілька деталей і домовились як будемо все представляти. Взагалі я була дуже задоволена нашим проектом і тим ,що мені прийшлось робити його саме з Браяном.Хоч в чомусь мені справді пощастило. 
—Дякую тобі за цей день .—відповіла я .—Я вже давно так не сміялась. —ми з Дереком жартували і розказували багато смішних моментів з дитинства. 
—Кейт...тут таке діло .—зам'явся хлопець .Видно ,що він трохи соромився і не знав чи казати. 
—Так .Уважно слухаю .—сказала я і глянула прямо в його кришталеві зелені очі .
—Мені дуже потрібна твоя допомога. 
—Я з радістю .Що потрібно ?—я повернулась назад ,бо вже збиралась виходити. Дерек обернув до мене монітор свого гаджету і я завмерла від шоку ,бо побачила магазин з різними прикрасами .
—Ти ...—я не могла зібрати слів до купи .—Це ж те ,про що я подумала ?—запитала я і вказала на екран .Він схвально покивав і я не стримавши емоцій підійшла до нього і міцно обняла .—Я така за вас рада .—я щиро раділа за нього .
—Дякую .Та ще зарано щось казати .А якщо вона не погодиться ?—Браян був трохи схвильованим .Я назад присіла поруч нього. 
—Навіть про таке не думай. Ви ж так кохаєте один одного. —Дерек знову усміхнувся .
—Я хотів вибрати каблучку для Фелісії ,але для мене це завдання виявилось не з простих. Я взагалі не знаю як організувати цю пропозицію. Я так хвилююсь .Взломати систему захисту нашого універу було б легше ніж це .
—Оу.Розумію .Це такий важливий крок. Ти стільки зробив для мене Дереку і якщо хочеш я б могла тобі в цьому допомогти. 
—Блін ,Кейт ,я б був тобі мега вдячний ,а то в мене вже якась паніка почалась ,що я і тут дров наламаю .
—Гаразд .Давай я передзвоню Майклу і скажу ,що ми з тобою ще трохи затримаємось і тоді все обговоримо. 
—Ок. Тільки ще дещо ...
—Слухаю .
—Можеш поки що нічого не розказувати Ворнеру. Я б хотів ,щоб Фелісія ніяк про це не дізналась ...
—Так .Міг навіть і не питати .Цей секрет залишиться між нами .—я підмигнула Дереку і взявши свій телефон напривались в бік вбиральні. 
—Привіт. Ти вдома ?—запитую я.
—Ні ,зараз вирішив пробігтися .—чую я захеканий голос Майкл по той бік телефону. —Без тебе сумно ,мала .Ти вже їдеш ?
—Ні ,вибач .Мені ще прийдеться затриматись на годинку ,півтора. Проект виявився складним. —намагалась відбрехатись я ,а в самої вже щоки від сорому червоним залились. Важко йому брехати .
—Peach girl ,цей проект по трішки починає мене нервувати. 
—І чому б це ?—зі сміхом запитую я. 
—Бо ти приділяєш йому і Дереку більше часу ніж мені .—випалив хлопець .Від його слів я ще більше усміхнулась.—Можливо ,ви продовжите вдома його доробляти?
—Оу .Так ти значить мене ревнуєш ,Майкле ?Ще й до найкращого друга .Тобі не соромно , Ворнер ?—кажу я .Чесно мені була приємна така його увага .
—Так ,ревную .І навіть приховувати цього не стану. Бо ти тільки моя і ділитись ні з ким я тобою не буду .Навіть якщо це мій найкращий друг !—саркастично випалює Ворнер. В когось там вже гормони розбушувались .—Чим можна так довго займатись ?Давайте я за вас цей проект дороблю .—оце так заявочки. 
—Ні , дякую .Думаю ,що ми самі впораємось .—саркастично і ігриво відповідаю я .
—Що це за тон ,люба?Я ну ДУЖЕ хочу вам допомогти .
—Майкле, перестань .Ти справді ревнуєш мене до Дерека ?
—Просто я не можу бачити біля тебе когось іншого .В мене зриває дах від того ,що хтось може бути з тобою окрім мене. 
—Ворнер ,який ж ти все таки дурачок. Мені не потрібен ніхто крім тебе .Як би так ,то вже б давно знайшла когось. 
—Хм ...Але я кожен день ловлю на тобі зацікавлені погляди інших хлопців. Ти просто не помічаєш цього. А я хочу ,щоб ти була тільки моя. Як уявлю ,що хтось з них поруч з тобою ...
—Все ,досить цих сцен ревності на сьогодні.Ми з Дереком просто друзі ,а я люблю тільки тебе ,Ворнер .
—Ну добре .Тільки не затримуйся там довго. Набереш коли закінчиш ,я заберу тебе .
—Та я сама дістанусь ,або попрошу ,щоб Дерек довіз. 
—Ще чого.В тебе є хлопець ,який може тебе забрати. 
—Гаразд ,ревнивцю ти мій .Я вже іду .Бувай .
—Па .—розмова з Майклом трохи розвеселила мене .Він справді ревнує мене .Я звісно часто помічала ці підмигування і усмішки з боку протележної статі ,проте ,не думала ,що Ворнера це так задіває .Ну нічого .В нього не має приводу для ревності ,бо я люблю тільки його .
—Все добре ?—запитав Дерек. 
—Так .В нас є десь годинка ,півтори .Тож вперед до роботи .Спочатку давай оприділимось з каблучкою .
—Гаразд .
Ми почали дивись на різних сайтах і шукати якийсь підходящий варіант .Дерек хотів щось особливе .Паралельно він розказував мені про свою історію кохання з Фелісією .Це допомогло нам оприділись з місцем ,де і зробить хлопець їй пропозицію .Вони вперше поцілувались в Центральному парку і дуже часто люблять там гуляти. Для цих закоханих це місце особливе .Я сказала ,що прикрашу саме те місце де вони й зустрічаються .Замовлю квіти ,шампанське ,різний декор ,багато свічок і ліхтарів .Здається ,що Фелісія таке любить .Дерек ж має привести в це місце дівчину .Також ми домовились покликати ще декількох друзів .Дерек замовив нам ще кави і ми продовжили. Найважчим було знайти підходящу каблучку. Скільки вже варіантів ми сьогодні переглянули ?Одна краще іншої ,та всі якісь одинакові .
—Ось вона !—радісно вигукнув Дерек показуючи на на колечко з білого золота вкрите дрібними діамантами .В середині ще був надпис:"Forever ".
—Дуже красиве .—відповіла я .Воно було таким ніжним і витонченим ,що я замилувалась його красою.
—І я так думаю .—з захопленням вигукнув хлопець .Дерек оформив замовлення і промовив:—Думаю ,що Ворнер подарить тобі не гірше. —від його слів я подавилась своєю кавою і іронічно усміхнулась і покивала в знак згоди .Якби ж ти знав ,Дереку ,що цього ніколи не трапиться .Я вийду заміж за іншого ,а про Майкла я можу навіть не мріяти .Я ніколи не планувала нашого спільного майбутнього ,бо розуміла ,що розбиті мрії принесуть ще більшого болю .Єдиним що мені залишалось —жити теперішнім моментом ,який даний нам .В горлі появився неприємний комок ,коли я згадала про розставання з Майклом ,яке є неминучим .Ледь стримувала себе від сліз. 
—Кейт ,ти чого ?—моя поведінка збентежила Браяна і він поклав мені на спину свою теплу руку від чого мені стало якось спокійніше. 
—Думаю ,що цього ніколи не трапиться .—в мене покотилась одна скупа сльоза по щоці. Дерек зрозумів ,що щось не так і міцно пригорнув мене до себе .Я піддалась своїм емоціям .
—Все ,заспокойся. Він ж так тебе любить. Цей обовтус нізащо тебе не відпустить. 
—Ти справді так думаєш ?—сказала я ,схлипуючи. 
—Звісно .Він навіть до мене тебе ревнує .От дзвонив до мене і погрожував ,що цим проектом нагудує ,якщо ми його сьогодні не доробимо. —я почала сміятись крізь сльози з слів Дерека. 
—Дякую тобі ,Браян .—сказала я ,трохи заспокоївшись .
—Це тобі дякую .Велике дякую за допомогу .—солодко промовив брюнет і усміхнувся. Ми продовжили нашу роботу. Обговоривши всі деталі і замовивши все ,що потрібно ми почали збиратись вже додому. Я подзвонила Майклу ,щоб він забрав мене. З Дереком ж домовились ще завтра зустрітись з університеті і обговорити решту .
Я обняла друга на прощання і побігла до свого хлопця ,який незадоволено поглядав на мене ,спершись на свій байк .Я підійшла ближче і ніжно поцілувала його в губи. Майкл ніжно огорнув мою талію своїми руками. 
—Нарешті ,а то я думав ,що вже сьогодні тебе не побачу. 
—І я сумувала за тобою ,Ворнер. —тихо промовила я на вухо Майклу .
—Можливо ,прогуляємось .Погода сьогодні просто чудова .
—Гаразд.А як же байк ?
—Я попрошу ,щоб хтось з друзів доставив мені його додому .Нік тут недалеко живе. Я подзвоню йому .
—Тоді добре. —Ворнер подзвонив і вирішив питання з байком і тоді ми пішли. 
—Погода й справді крута .—кажу я ,вдихаючи свіжий ковток прохолодного повітря. 
—Так. Погоджуюсь . Можливо , сходимо кудись в кафе ?—запропонував Майкл .
—Якщо ти хочеш ,бо я вже повечеряла з Дереком.— ми зупинились і Ворнер обернув мене до себе лицем .
—І знову цей клятий Браян .—прошипів крізь зуби незадоволений Ворнер .Я усміхнулась і закусила губу з такої його реакції .Я провела вказівним пальцем по підборіддю хлопця,від чого його тіло вкрилось мурашками. 
—Ревнуєш ?—весело запитала я .
—Ревную .—насуплено відповів він і схрестив руки на грудях .
Я стала на п'яточки і накрила його пухкі і солодкі губи своїми .Хлопець здивовано підняв брову від несподіванки ,а тоді міцно прижав мене до себе .Наші серця бились в одному такті .Його гострий аромат парфумів заставляв кожну частинку мене просто мліти. Моя права рука опинилась в розбурханому волоссі хлопця ,а його ніжно ковзала по моїй щоці ,яка вже встигла налитись рум'янцем .Добре ,що хоч на дворі було не багато людей. Проте ,мені зараз було зовсім байдуже на них ,бо для мене був важливим лише Ворнер. Повітря бракнуло і я першою відсторонилась від Майкла .Той тихо і незадоволено застогнав ,а тоді підійшов ближче і прошепотів мені на вухо ,важко віддихуючись :
—Мала...хіба можна ось так от мене мучити ?—я відчувала на своїй шкірі його теплий подих і від цього моє тіло вкривалось сиротами. Хіба можна так зводити мене з розуму ?
—Зато тепер в тебе не залишиться ніяких ревнощів .—той єхидно усміхнувся і закусив губу. А тоді обійняв мене за талію і  ми зайшли в один з закладів.Я таки замовила собі ще чай і одне тістечко,щоб не образити Ворнера. Та й солодке я дуже любила. Воно було моєю слабкістю .Навіть в 12 ночі я могла дозволити собі з'їсти пів відерка морозива ,але моя фігура від цього не змінювалась .Я завжди була худою ,як і моя мати. В мене її фігура. І через це однокласниці і подруги часто заздрили мені,бо їм приходилось сидіти на дієтах і ходити в зал по декілька разів на тиждень. Ну одним словом з цим мені пощастило .
Повечерявши ми поїхали додому. Я ще трішки попрацювала над дизайном квартири Майкла і замовила деякі меблі ,а хлопець тим часом грав на приставці .От лінивець .Ні що б мені допомогти. Я жбурнула в нього подушкою і він незадоволено обернувся. 
—Молодець peach girl .Я програв через тебе .—незадоволено сказав Ворнер .
—А мені байдуже .Ти вже не маленька дитина ,щоб в ігри бавитись .Краще допоможи мені .Подивись які я меблі вибрала в твою кімнату і скажи свою думку .—той піднявся з дивану і підійшов ближче. Я почала все йому пояснювати і показувати що до чого .Той уважно слухав мене .
—Мала ,та тут все чудово. Мені дуже подобається .—з захватом сказав він і ніжно поцілував мене в щоку ,а я радісно усміхнулась .Мої старання таки не були марні. —Як я можу віддячити тобі за допомогу ?—запитав Майкл. 
—Заграй для мене на гітарі. —відповіла я .Не знаю чому ,але зараз мені цього дуже захотілось .Той схвально кивнув і пішов по інструмент .За хвилину він вже повернувся в кімнату і присів на диван. Я сіла навпроти нього і пильно вдивлялась як рухаються струни під його пальцями. Чарівна мелодія і його бархатний голос брали мене в полон. Я закрила очі і на мить уявила ,що ми зараз десь далеко далеко,де нас ніхто не знайде ,жодні проблеми ,біль ,розчарування. Місце ,де будемо лише ми і наше кохання. 
Я почала засинати ,тому ближче підсунулась до Майкла .Він накинув на мене плед і міцно прижав до себе і продовжив співати .На його грудях я й заснула .
Цей настирливий будильник .Де він взагалі ?Я підвелась і побачила ,що заснула разом з Майклом на дивані. Він ще солодко спав ,але його лице почало кривитись від цього назойливого звуку. Я встала і виключила будильник. Хотіла ще трішки прилягти ,але вже не було часу ,бо потрібно збиратись в універ .Я пішла готувати сніданок. Коли тости з авокадо і червоною рибою були готові я розбудила Майкла і почала нам наливати щойно завареної кави. 
Поснідавши і зібравшись ми поїхали в універ. Перша пара пройшла досить спокійно .В кінці до мене написав Дерек і запропонував на перерві зустрітись в бібліотеці. Я погодилась ,а Майклу сказала ,що йду в буфет. Той здається повірив .Добре ,що за мною не пішов. 
Я ввійшла в бібліотеку і побачила Дерека ,який махав мені рукою. Я тихо привіталась з бібліотекарем і пішла до хлопця .Ми пройшли трохи далі ,щоб нашу розмову ніхто не почув. 
—Ну що там ?—тиха запитала я ,підходячи до полиці з книгами. 
—Все добре. Флористи відзвонились ,сказали ,що все зроблять. Каблучку сьогодні маю забрати. Так що до завтра все встигаємо .
—Це добре. Я буду в парку за дві години до пропозиції і все там проконторюю.Ти вже придумав як запросиш туди Фелісію ?
—Так .Сказав ,що ми йдемо на пікнік .Вона нічого не запідозрила ,навіть обрадувалась .
—Блін .—вигукнула я побачивши знайоме мені лице. 
—Що ?—здивовано запитав Дерек і глянув в той самий бік ,що й я .—Ооу...Біжимо .—тихо сказав він ,взяв мене за руку і поволік за собою .А Майк як на зло йшов все в глиб бібліотеки . Напевно ,що йому потрібна якась давня книга ,тому й іде в самий кінець. Ну чому нам так пощастило ?Ворнер в цю бібліотеку ,мабуть ,що раз на рік заходить .Ну чому він вирішив саме зараз її відвідати ?Це що якийсь закон підлості ?
Ми з Дереком йшли все далі ,але розуміли ,що скоро опинимось в глухому куті .Якщо Ворнер нас застукає разом ,то нам буде гаплик. Або хтось постраждає ,або прийдеться розказати правду .
Ми йшли все далі ,але зрозуміли ,що вже немає куди .Далі стіна .
—Блін...—тихо прошепіла я ,а Дерек ж показав мені пальцем ,щоб я була тихо .—Сюди ...—тихо прошепотіла я і дьорнула за рукав спанеличеного Браяна. Ми опинились за однією з полиць .З одного боку дошка полиці ,а з іншого стіна. І чому тут так тісно ?Я ще встигла головою вдаритись. Місця тут явно для двох замало ,бо Дерека видно майже всього .Той перелякано глянув на мене ,не знаючи що робити .
—Бери мене на руки. —тихо прошепотіла я .Сама в шоці ще від того ,що перша це запропонувала. 
—Щоб мені їх потім Майкл відірвав ?—той глянув на мене здивованим поглядом. 
—Так він тобі ще й ноги відірве .Я ж тобі не кажу мене цілувати. Дереку нас зараз обох заб'ють ...—той трохи повагавшись таки зробив те ,що я просила. Я обвила пояс Дерека своїми ногами і трималась за його шию .Він ж міцно прижав мене до стіни. 
—Ай ...—я відчула хрускіт власних кісточок. 
—Вибач. —винувато глянув на мене брюнет,який знаходився так близько. 
—Та нічого .—тихо прошепотіла я ,та ще більше прижалась до хлопця ,щоб нас не помітив Ворнер .От ми вляпаємось ,якщо він нас в такому сталі застукає. Це ж буде світовий скандал. Ми схожі на парочку закоханих ,яка вирішила зайнятись чимось непристойним .Від цих думок мої щоки залились рум'янцем. Я побачила тінь Майкла і затамувала подих ,тоді він відійшов трішки дальше ,але все ще стояв біля тої полиці. 
—Дереку тримай міцніше ,а то я зараз впаду .—пискнула я .
—Ворнер мене вб'є ,якщо нас зараз побачить в такому стані. Я не можу лапати його дівчину .
—Блін .Та хто тобі каже мене лапати?Просто тримай міцніше ,а то точно від про все дізнається .—Дерек підняв мене трохи вище і я зустрілась з його зеленими очима .Якщо чесно ,то мені теж дуже соромно від цієї ситуації перед хлопцем ,але іншого виходу в нас немає .Я потягнула Браяна ще більше до себе ,коли побачила ,що тінь Майкла наблизилась ближче. Дерек обернув свою голову в бік ,щоб ми часом не поцілувались. Я теж зробила так само. І тут я побачила ,що Майкл почав віддалятись .Я спокійно видихнула. Але тут до нас знову хтось наблизився .О ні !Ця людина йде просто до нас. А якщо це Ворнер ?Моє серцебиття пришвидшилось і Дерека теж. І тут з-за кута вийшов бібліотекар.
—Молоді люди ,ви в бібліотеці ,а не в себе вдома .—звернувся він до нас .—Юначе ,ви не могли знайти для своїх амурних справ іншого місця крім бібліотеки ?—звернувся він до Дерека. Я ледь стирувалась від сміху .—От раніше були часи ...Хлопці дівчат на побачення запрошували ,в кіно ходили ,в гості один одного ,а цим лиш одне в голові. 
—Гаразд,ми тоді в кіно ,а тоді вже цей ...—мені здається ,що нервова система Браяна не витримала такого тиску за сьогоднішній день .—До побачення. —сказав той крізь сміх і побіг разом зі мною .Дерек відпустив мене аж біля виходу з бібліотеки. 
—Бляяяя...—Дерек заходився від сміху ,а я біля нього .
—Юначе ,ви не могли знайти для своїх амурних справ іншого місця крім бібліотеки ?—іронічно перекривила я бібліотекаря. 
—Я не можу ...—Дерек ще більше почав сміятися .Ну й ситуація. 
—Більше в цю бібліотеку ні ногою .—додала я ,а Браян похитав в знак згоди .
—Я думав ,що помру з сорому. 
—Якщо чесно ,то я теж .—сказала я крізь сміх .
—Ну добре ,проїхали. Потрібно на пари .
—Ок .—ти йди ,а я ще в буфет. Той схвально покивав і пішов ,а я направилась за своїм круасаном .Майклу теж взяла. 
—Ти чому так довго була ?—здивовано запитав Майкл. 
—Та черга довга була. —я присіла біля нього і дала йому круасан з шоколадом. —Це тобі .
—Дуже дякую.—відповів він і поцілував мене в щоку .