Такт 3. Соло на двох

- Справи у нашій компанії просуваються кепсько, - Вістан сидів за шкіряним кріслом, у своєму робочому кабінеті, навпроти панорамного вікна, яке заливало весь простір сонячним світлом. Він уважно роздивлявся обличчя Злати, крізь сонячні тенета, намагаючись зрозуміти що на цей раз вона змінила у собі? Підтяжка вилиць? Підкачала губи? Чи можливо  змінила контур підборіддя.  Не бачив він її давненько, а за  цей час, могло статись що завгодно. Злата була пластичним хірургом, тож такі  хірургічні жіночі радості, для неї були справою повсякденною. Інколи, Вістан ловив себе на думці, що одного разу може взагалі її не впізнати. Через три місяці в них весілля, цікаво, що вона придумала у собі змінити під це свято? Він обвів ще раз її зацікавленим поглядом, і подумав, що краще хай це буде збільшення грудей. Від такого він би точно не відмовився під час шлюбної ночі.  

- І коли добігає  термін дії патентного захисту? – Злата надула свої пухкі губи, зазвичай чоловіків збивала з пантелику її зовнішність. Адже не очікували, що ідеальна краса, хоч і трохи штучна, ховала в собі доволі живий інтелект. У своїй справі Злата була асом, і її приватна клініка тісно співпрацювала із оригінальною фармацевтичною компанією Вістана. Чому оригінальною? Бо розробляли вони власні препарати. А  не виробляли за чужими рецептами. Як роблять зараз безліч компаній. Вістан хотів, аби їхня  продукція стала інноваційною.

- Через три місяці, якраз напередодні нашого весілля. Такий собі подаруночок. Суд не дозволив нам продовжити патент. Через численні скарги клієнтів, що ми нібито їх вбиваємо. Хоча знаю що це не так. Я особисто був присутнім на клінічних дослідженнях. Я читав усі звіти. Ти розумієш що це значить? -  Злата хоч і була нареченою Вістана, але ставився він до неї скоріше, як до партнера.

- Хтось навмисно вставляє вам палки в колеса. Адже після закінчення дії патента, за вашими розробками може будь-хто випускати цю продукцію. І безкоштовно. 

- Єдине питання, хто це може бути? – Вістан енергійно потріпав себе по волоссі, ніби стимулюючи мозок, працювати краще.

- Уважно вивчи конкурентів.

- От в тому і проблема, що на нашому ринку найсильніші тільки дві компанії, одна моя, інша брата. Ти думаєш це він?

- Не роби поспішних висновків. Можуть і маленькі об’єднатися у війні проти  тебе.   

У кабінеті задзвонив стаціонарний телефон, через який чоловік спілкувався  із підлеглими:

- Пане Вістане до вас відвідувачка, з приводу роботи.

- В мене хіба сьогодні якась співбесіда? – Вістан поглянув на годинник.

- Так, на 14:30 у вас запланована зустріч.

- Добре пускай, -  він роздратовано натиснув відбій. На цих словах Злата почала збиратись.

- Ти вже йдеш?

- Так, на співбесіді я буду зайва. Жінка підійшла і пристрасно поцілувала його, закутавши у дурман солодких парфумів. У цей момент двері відчинились. І Злата автоматично зиркнула на вхід,  і на якусь  мить її  щелепа відвисла. Вістан вловив реакцію коханої, і переключився на прийдешню гостю. Прискіпливо вивчаючи її потерті джинси, кросівки, рюкзак. Анфія відчула це напруження, і від нервувань почала шматувати лямку своє сумки. Після занять їй зателефонувала Евеліна, і сказала терміново їхати на зустріч із клієнтом. Вона навіть одну пару пропустила, в неї не було часу переодягнутись. Хоча навряд чи, в неї дома було щось краще за це вбрання. Над своїм стилем вона ніколи не задумувалась, хоча розуміла для дівчини це важливо,  але для неї важливішою була музика.

- Вибачте, тут якась помилка, я прибиральницями не займаюсь, спустіться у відділ кадрів, - промовив він дівчині. Анфія відчула як її лице обпікає сором, ці багатії такі безпардоні. Невже вона аж так виглядає? І тепер їй треба були неабиякі зусилля, аби зізнатись, що вона якраз від ескорт-агентства.

- Я від Евеліни, - невпевнено видавила вона із себе.

- Що? – Злата насмішкувато фиркнула, але стримала емоції, лише на вушко Вістану прошепотіла, -Що за курча вони тобі прислали?

- Як вас звати? – Вістан намагався бути спокійним, але проговорив це фальцетом.

- Анфія.

- Приємно, я Вістан, Анфіє почекайте будь ласка, мені треба поговорити, - він поспішно вийшов із кабінету, разом зі Златою.

Вже в коридорі жінка дала волю своїм почуттям.

- Вістан ну скільки можна, ці твої експерименти, в мене вже в печінках. Ти розумієш, що мені в меншій мірі неприємно, а по більшій - мене це бісить!

- А ти згодна,  що твій чоловік може виявитись вбивцею? Я з цим сам не можу жити.

- Послухай, любий тебе виправдали, не було ніяких доказів. Це трагедія, я знаю як ти її кохав, але навіщо ятрити цю рану? Тепер ти хочеш робити це за допомогою неповнолітніх?

- Я не пробачу собі, якщо я причетний до смерті Ангеліни. Ти ж була тоді поруч, ти бачила як я страждав. Ти не розумієш що я пережив тоді, коли отямився зранку, і знайшов її мертвою, поруч з собою. А головне  нічого не пам’ятаю, що було тієї ночі.

- Вістан забудь, я тебе благаю, заради нас, забудь. Ангеліну вже не повернеш.  Подумай про нас. Мені важко коли ти проводиш  час з цими дівицями. Я ревную. – вона благально подивилась на нього.

- Але ж для мене це просто сеанси, аби повернути пам'ять. Це порадив мені психолог. Я до них нічого не відчуваю, та й зайвого не дозволяю. Я тобі ні разу давав приводів, для сумнівів! – заперечував він.

- Якщо я для тебе щось значу, відмовся від цієї затії, це моє остаточне слово, - Злата поспішно залишила його.

Вістан нервово зжав кулаки, а потім дістав мобільний.

- Доброго дня, Евеліно, - погрожуюче почав він. – Кого ви мені прислали?

- Що на цей раз, вона витворила? - знаючи вдачу Анфії, жінка готувалась до найгірших сценаріїв.