Такт 10. Сліпа октава

- Що ви тут робите? Як мене знайшли? – дівчина була наполохана її візитом.

- Я за тобою прослідкувала вчора.

- Навіщо я вам? – Анфія хотіла втекти від неї.

- Не бійся я хочу з тобою поговорити. Застерегти. Я не бажаю тобі зла. Може присядеш?  - вона показала на авто.

- Коли я тебе побачила вчора в домі Вістана, я не могла спокійно заснути. Вчора тебе підвозив Давид? У тебе з ним якісь стосунки?

- Ні, я не зобов’язана вам звітувати.

- Послухай ти ще зовсім юна і дурна. Ти не розумієш в що вплуталась. Ти на неї така схожа. Можливо свою доньку я не врятувала, то хоч тобі допоможу.

- В мене все добре, я не розумію в чому справа? Може поясните в що я таке вплуталась?

- Я Тетяна, Ангелінина мама. Тебе вчора підвозив Давид, що він хотів?

- Нічого, просто підвіз. А що?

- А він тобі розповідав що тривалий час зустрічався з моєю донькою? А ж поки не зрадив її?

- Ні, він нічого про це не розказував. – Анфія не вірила в те що чула.

- Ці Яворські закрутили голову моїй донечці. Давид був влесливим, знав як підійти до жінки. Вістан же навпаки стриманий. Біда в тім що покохали вони вдвох - одну. Ангеліна обрала Давида. Я така була щаслива тоді, моя донечка розцвіла, а тоді він зробив їй дуже боляче. Вона порвала з ним. І тоді  в нашому домі зачастив Вістан. Він просто боготворив її. Ангеліна розтала від таких залицянь. Давид вмів гарно говорити, та якихось дій від нього годі чекати. Згодом Ангеліна з Вістаном побрались, все б нічого. Але Давид постійно нагадував про себе. Вона розривалась між двома, й не знала кого вибрати. Ні, вона не зраджувала своєму чоловікові, в цьому я впевнена, але пару разів зустрічалась із колишнім на нейтральній території. Вона наважилась піти від Вістана, саме напередодні своєї смерті. Та не встигла.  Для Яворських Ангеліна стала бажаним кубком. Вони не могли її поділити. І от що трапилось. Один боляче вставив ніж в спину, інший через ревнощі – перекрив доступ повітря. Це Вістан її вбив, я в цьому впевнена. Хочеш повторити долю моєї доньки?

- Як ви можете бути впевненою що це Вістан. В суді недостатньо було доказів, я читала.

- Весь судовий процес зійшовся на тому, що у Яворських багато грошей, і були суперкласні адвокати.

Я розумію що у вас горе, і ви не можете з цим змиритись, вам потрібно зробити когось винним. Але я не вірю, що Яворські замішані в цьому. Я спілкувалась з ними. І такого щирого і дружелюбного вбивці як Вістан,  я ще не бачила.

- Що ти бачила, ти ще зовсім зелена. – з докором відповіла Тетяна.

- Мені треба йти.

- Подумай над моїми словами. – Тетяна схопила її за руку і не давала вилізти із машини.

- Я подумаю, якщо вам стане від цього легше.

Анфія вирвались з її полону і чкурнула до під’їзду. Оце так історія, у цієї жінки явно поїхав дах на фоні смерті доньки. Анфія не придала її словам уваги, лиш пожаліла. Який зараз в Тетяни сенс життя? Тільки щоб вбивця сів за грати. Але  якщо ця жінка почне її переслідувати? Їй слід не Яворських боятись, а її. Ще не відомо що Тетяна може утнути. Раз слідкувала за нею з Давидом. То що може бути наступним?