Глава восьма: Привид минулого

 Після того як Маша з Арнольдом завершили прибирання по рецепту вбивці, дівчина заварила чай, щоб хоч якось заспокоїтися. 

- Коли свідомість почала повертатися - він зробив ковток з чашки - я хоч і смутно, як в туманi, але побачив що ви з ним розмовляли. 

  Дівчина зам'ялась, щось обдумуючи, а потім сказала:

- Врешті решт ти вiд мене нічого не приховував. Його звати Фiлiп. Фiлiп Круглов, більш відомий був як "Круг". Дуже вже він цього співака любив, ну там знаєш "Запахло весною". 

- У нас в дитбудинку теж окрім Круга з Шафутинским ніхто, нічого не слухав. 

- Тільки він з повної, цілком забезпеченої, нормальної сім'ї. Він до нас в школу перевiвся в випускний, одинадцятий клас. Я тоді в дев'ятому була. - зробив ковток Маша продовжила - Знаєш кого дівчата люблять в школи?

- Хуліганiв. 

- Саме так. - дівчина все глибше і глибше в думках занурювалася у своє минуле -  Він такий красунчик, в шкіряній курточці, на своєму байку, з вічною  сигаретою в зубах. Круг вже тоді мав умовний термін, що лише прибавляло йому очки в очах таких дуреп як я. 

 Віриш - тут Маша посміхнулася - я ж в школi "зубрилою", "ботаншою", "відмінницею" була, ну і виглядала відповідно. Словом як контрольна то "Маша дай списати", а як на дискотеку то подружок ведуть. І тут вiн, в ареолi своєї слави, звертає на мене увагу, і запрошує на танці. Знаєш як приємно було. 

 А далi понеслося - катання на байку, тусовки, пікніки. Знову ж таки, подруги заздрили. Але згодом все це переросло в бандитські сходки. Я сама не з чулася як вляпалась по самі вуха. 

 Спочатку ми кіоски зламували, потім магазини, а там і до складів дійшли. З'явилися шальні гроші, дорогi речi, алкоголь, травичка. Правда закінчилось все це так, як в принципи і мало закінчитися - одного разу, прямо на складi, нас охорона лицем в підлогу поклала. 

 Круг, при всіх своїх недоліках, далеко не дурний. Він в нашу компанію одного "мажора" взяв. Коли справа дійшла до поліції, вiдмазуючи свого синка, татусь обставив діло так, що ніякого пограбування не було. Мовляв, группа підлітків, перепилися по молодості літ, і чисто заради приколу полізли на той склад. А далi Круг зробив заяву, що поліз туди сам, а решта була присутня так, чисто подивитися. 

 Зараз то я розумію - Маша зробила черговий ковток чаю - що він це зробив не по доброті душевній. Йти самому на зону, це не те що йти в складi банди, і тим паче ватажком банди. Терміни зовсім різні. Але тоді мені це здавалося проявом вищого благородства. Круг  в моєму серці, був таким собі Эдмоном Дантесом. 

  Дівчина розсміялася. 

 Ось знаєш - продовжила вона - дивлячись зараз, на себе тодішню, я сама собі дивуюсь. Як я могла бути такою дурепою? Все своє життя, сама ж, під укіс пустила. 

 Я Кругу в колонію передачки слала, листи писала. Йому три роки дали, не такий вже великий термін. Звичайно з умовним терміном, я спеціально по адвокатах бігала, про умовно-дострокове звільнення й мови бути не могло. Але якби сидів тихо, то вийшов би по закінченню терміну. Але "сидів тихо" це не про нього. 

 Не минуло і пів року, як він вбив свого співкамерника. Новий суд, новий термін. Не минуло місяця після нового суду, як він в'язався в якусь бійку, і був убитий на зонi. У всілякому випадку мені так повідомили. 

 До цього всього моє з Кругом листування знайшла мачуха. Моя матір померла коли мені було вісім, через рік з'явилася мачуха. Ми відверто ненавиділи одна одну. Лютою ненавистю, але заради батька, більш менш мирилися з існуванням одна одної. Хоча і не  упускали можливостi мокнути одна одну в лайно.  Вона то знайшла ці листи, форменно обшукав мою кімнату, і віднесла їх батькові. 

 А далi - Маша одним махом осушила чашку вже давно остиглого чаю - був скандал:

-Ти досі з цим зеком ?- запитав батько, показуючи листи.

- Та вона ганьбить всю нашу сім'ї - змією шипіла мачуха. 

- А звідки в вас взагалі ці листи?- запитала я, і відразу же вчепилася мачусі в патли. Батько, ясна річ, поліз нас розбороняти. Тут то його в друге серце підвело. Після першого нападу, коли мене в поліцію замели, він більш-менш оклигав, а другого не пережив. 

 Після похорону почалось справжнє пекло. Постійні докори, придирки, а під кінець місяця обов'язковий ритуал - підрахунок витрат, який завершувався фразою "Дорого ж ти мені.,зечка малолітня, обходишся". 

  Словом закінчила дев'ять класів, забрала документи з школи, і звалила. Чому треба сказати і там, і там зрадiли. Людина з  такою плямою на біографії нікому не потрібна. 

 Вибір мій пав на один ліцей. Ну як ліцей, ПТУ колишнє. Спеціальностей було не так багато, але брали після дев'яти класів без жодних вступних іспитів. Вибравши чи не єдину престижну там - психолога, я подала туди документи. 

 І знаєш, життя почало налагоджуватися. Місце в гуртожитку, стипендію платили, та і підробіток офіціантки знайти не важко було.

 Все йшло нормально, до одного моменту. Розпочиналося все як звичайна розмова одногрупниць в коридорi. Зайшла тема грошей, а це вічно болісна тема для студентів. І тут вони мені кажуть:

- Маша чого ти за копійки горбатишся у своєму кафе. Є можливість підняти відразу багато, фактично за нічого робити. 

  І я зробила другу найбільшу дурницю у своєму житті - я погодилася. Так я й потрапила в "Солодка ніч". По закінченні ліцею думала зав'яжу, але права виявилась Карпова,  притримуючи свого зчіпного пса Вовчика:

- Сама приповзе.  

 І знаєш приповзла. Закінчивши ліцей,  і маючи певні заощадження (а знаєш при всіх недоліках Карпової вона платить добре, та і все що зверху суми, за додаткові послуги нам іде) я вирішила відкрити свою власну практику. Думала до мене відразу клієнти пачками повалять. І як можна було бути такою дурною?

 Словом клієнти якось не поспішали, заощадження танули. А одного "прекрасного" дня, як зараз пам'ятаю, темно як в ночі, за хмарами жодного промінчика не пробилося, ще й дощ стіною лив, до мене в повній мрі дійшов той факт що я сама. Одна однісінька, в цьому далеко не радужному світі.