Глава одинадцята: Угода з дияволом

  Хоча  і  був ранній ранок коли Арнольд приїхав до дому, він все-таки виділив пару годин на сон. Привівши себе в порядок, він спустився. На останній сходинці йому в ніс вдарив аромат домашньої їжі. Пройшовши на кухню, він побачив Машу, яка смажила щось на сковорідці.  Підійшовши до дівчини, він сказав:

- Маша не треба...

 Вереск Маші не дав йому договорити.

- Ти, Носферату не добитий, досить мене лякати. 

- Пробач, я не хотів. 

- Та нічого. Сідай, поснідай по - людськi. А то все на бігу, в сухом'ятку. 

 Цього ранку звичайна товчена картопля з котлетою, здались йму смачнішими за самі вишукані делікатеси. Арнольда буквально накрило гаммою різних почуттів. Радість, вдячність, за турботу, якої ніколи не знав, змішалися з його постійною недовірливістю, і передчуттям чогось поганого. 

- Дуже смачно, дякую. - єдине що він зумів з себе вичавити. 

 Вийшовши на двір, Арнольд вигнав авто з гаража. Уже сідаючи в середину, він повернув голову. Бiля вікна стояла Маша, і від розуміння того, що на нього чекають, тепло стало на душі. 

- Прямо зразкова господиня - пролунало ззаду. В друге за день, Маша заверещала. Обернувшись, вона побачила задоволено посміхаючогося Круга. 

- Ви що обидва, змовилися? З самого ранку, зі спини лякаєте. 

 - Ну я ж можу спокутувати провину - з хтивою посмішкою на обличчі, Круг підійшов до дівчини.

 З кожним його кроком Маша ціпеніла, буквально як кролик перед удавом. 

- Знаєш, тобі йде цей халатик - він наблизився в притул, поцілував в шийку,  оголюючи плечі прошепотів на вушко - Але без нього, ти мені подобаєшся більше. 

 Далi все трапилося миттєво. Халатик сповз на підлогу, їх губи з'єдналися в поцілунку, і вони обидва перемістилися на диванчик. Розум Маші протестував, але тіло, танучи в руках Круга, не хотіло чинити опору. Не людськими зусиллями розуму вдалося взяти контроль над тiлом, зрадницьки здавшомуся без бою. 

 Зібрав волю в кулак, вона що було сили вдарила гостя з минулого в пах. Крик пораненого звіра розірвав тишу порожнього дому. 

 Круг, корчась від болю, качався по підлозі. Його шкіряна куртка задралася, висвітив пістолет. Не витрачаючи дарма часу Маша вихопила його .Пересмикнула верхню частину пістолету, привівши його в бойову готовність. 

 Через декілька секунд, більш - менш отямившись від нищівного удару, Круг встав. Обвiвши поглядом вітальню, він побачив Машу. Прикриваючись своїм халатиком, вона цілилася в нього з пістолета. Першим поривом Круг схопитися за свій, але передумав. 

- Сама невинність - сказав він підходячи до дівчини,  простягаючи руку додав - Маша віддай мені пістолет, і ми закінчимо те, що розпочали. Ти ж сама цього хочеш, я ж відчуваю. 

- Не підходь. У мене ... у мене інший. 

- Цікаво хто? Арнольдик чи що?

- Уяви собі. 

 Круг стрімко підійшов до неї, відвів пістолет в бік і прошипів прямо в лице:

- Ти за кого себе тут маєш. Квіти тут свої по роставляла...

- Звідки ти знаєш? Може це його?

- Для нас квiти - зайвий мотлох. Збирач пилу. До того ж геморойний. Їх хоча б раз на тиждень та поливати треба. 

- Але у нас...

- Яке  "у нас"!- Круг схопив її за плечі, і почав трусити - Їжачок, вийди ти з туману. Ти загралася. Для нього ти на завжди залишишся повією, хоча яке "назавжди". Як тільки вся ця хрінь завершиться, він тобі суне конверт з грошима в зуби, і викине зі свого життя. Такi хлопці не користуються секондом. 

 Дуло пістолета було приставлено до блискавки штанів:

- Ще слово,  і я тобі яйця відстрелю.

 Круг підняв руки,  і явно кривляючись відійшов в бік.

- Побрикайся трохи. Так навіть цікавіше. Але маю тобі повідомити - від сьогодні я твій офіційний хвіст. Куди ти, туди і я. Коли передумаєш, подаси сигнал у вікно.

- Геть звідси!

 Після того як двері закрилися, Маша накинула халатик,  і підійшла до бару. Взявши звідти пляшку, вона зачинив сказала своєму відображенню:

- А найогидніше що ця сволота правий - випив прямо з горла додала дивлячись самий собі в очі  - Загралася ти подруга. 

  Приїхавши в офіс Арнольд Лахновский зайшов в кабінет. Тут же пролунав дзвінок на службовий телефон. 

- Алло

- До мене, в "скляну кімнату". 

- Я зараз.

- Не зараз, а бігом, і підстрибуючи. 

 На цьому Сергій Вікторович кинув слухавку. Було ясно що трапилося щось лихе. Піднімаючись в ліфті, Арнольд перебирав в головi всі події минулої доби. Але нічого варте уваги самого шефа не бачив. 

 Пройшовши в кабінет, здавши всі свої речi вiн зайшов в "Скляну кімнату". Шеф кивнув на стілець, і  коли Арнольд сів почав:

- Як ти вже мені набрид, Вундеркінд ти наш. Що за кочка то спіткнешся, що не яма то впадеш. 

 На цих словах він кинув йому вже знайомий рекламний буклет Маші. 

- Знаєш звідки це в мене? 

- Гадки не маю - чесно відповів Арнольд. 

- Наш кібервідділ перехопив, в електронній почті Ван Вуйць. Конкуренти твою Машу злили.

- Але нащо було надсилати її рекламку Ван Вуйцу?

- Ти не Вундеркiнд, ти ідіот! - зірвався Сергій Вікторович,  охолов пояснив, наче малій дитині елементарні істини - Аби зірвати нашу угоду століття. 

- Але нащо було відправляти Ван Вуйцу? Злили б нас в інтернет,  і на телебачення. Це не тільки б розірвало б угоду, але і добряче підмочило б нашу репутацію. 

- В тебе є якісь припущення? 

- Шантаж.

- Несподівано. - не став приховувати здивування Сергій Качан - Роз'ясни.

- Нам показали товар лицем, адже всі знають що ми тримаємо на жучках партнерів і конкурентів. Те що зроблять з інформацією, здогадатися не важко. Наслідки передбачити також. Шантажисти потягнуть час,  аби ми заплатили будь-яку суму не задумуючись. 

- Ну що ж, цілком розумно. - начальник встав, і направився до виходу.