Глава тринадцята: Нічний двiж, розмова по душах, і чоботар без чобіт

 Отримавши назад свій телефон,  і розповiвши в вечері що  вдалося дізнатися, Маша піднялася до себе. Арнольд підійшов до бару. Взявши пляшку коньяку і дві чарки, він кивнув Кругу на вихід. Вони вийшли. Давши чарку, господар дому налив. Обидва мовчки випили. 

- Ти наглядай за нею - сказав Арнольд, наливаючи чергову чарку - Маша ще маленька. Вона не розуміє яких людей на себе навела. 

- Слухай не нагнітай. Зараз приватних детективів багато розвелося, зібрати компромат на людину не так вже і важко. А судячи з усього рильце в директора в пушку. - відповів на це Круг, сам слабо вірячи своїм словам. 

 Ранок для Маші Нерест розпочався об одинадцятій годині. Бадьора після ранкового душу, вона почала готуватися до наступного заходу. I це мала бути дискотека. 

 Як пояснив Арнольд Лахновский, син одного з партнерів компаній, в якості старту, відкрив нічний клуб. У зв'язку з чим сам батько попросив своїх партнерів, а вони наказали своїм працівникам, прибути о десятій на місце. 

 Вона стала підбирати собі наряд. Все залежало від того нащо взагалі іти на дискотеку. Якщо відірватися на танцмайданчику, то це одна справа, а якщо позагравати з хлопцями, потягуючи коктельчік, то це зовсім інша. 

 Останній варіант був відкинутий. Пам'ятаю як вона убилася з одного пакету портвейну, і згадавши роки юностi, вирішила пригальмувати зі спиртним. Та і по легендi, вона дівчина Арнольда. 

- Хоча - Маша відвела погляд в бік, уявляючи розгніване лице цього істукана, коли вона в відкриту фліртуватиме з якимось красунчиком за барною стійкою. На обличчі мимо волi з'явилася посмішка. Але зусиллями волi вона зітерла посмішку з обличчя, сказавши сама собі - Не забувайся. Це просто клієнт. Черговий клієнт, не більше. 

 Другий варіант, скоріше за все, також накрився. Цокати каблуками по лікарняній підлозі було ефектно, тільки ось розплачуватись за це довелося ниючою білью в нозі. Мазi i знеболююче допомогли   їй зняти біль, але дискомфорт лишився. Тому вирішила підібрати дещо більш менш універсальне. 

 Розклавши на ліжку комплекти, вона стала брати їх по одному, прикладати до тіла, і крутитися перед дзеркалом. Свій вибір зупинила на синій блузкi, з коротким рукавом, i обтягуючим джинсам. Вони  підкреслювали стрункі ніжки, і водночас були достатню розтягнутими аби не сковувати рухи. 

 З взуттям виникли певні труднощі. Маша дуже хотiла встати на підбори, але нога, новим приступом болі висловила рішучий протест. Тому обрала босоніжки на платформi. 

 По натхненню хотіла взятися за зачіску, але порожній живіт нагадав про себе. Спустившись в низ,  і проходячи мимо бара зупинилася. Краєм ока вона помітила щось дивне, не могла зрозуміти що. Підійшовши по блище, дівчина побачила порожню пляшку з-під коньяку, і дві перевернутих, явно брудних, чарки. 

- I чого це вони вчора так розійшлися?- здивувалася Маша, забираючи брудний посуд і витираючи місце де вони були ганчіркою. 

 У вечорi Арнольд Лахновский здивував Машу. Він поперся в нічний клуб в діловому костюмi, і як побачила дівчина він був такий не один. Багато хто стояв в стороні, явно виконуючи нудний наказ керівництва. Але більшість, просто гарно проводили час. 

 Взагалі Маші Нерест тут подобалося.  Мелькаюче, але не ріжуче очі, світло. Ритмічна, в мiру гучна, музика. До того ж на честь відкриття всі напої безкоштовні. Було видно що власник постарався. 

  Потанцювавши вона направилася до бару, але зупинилася. Пити вона не хотіла, заводити нові знайомства також, а танцювати вона просто не могла. Розтягнення зв'язок  це звісно не смертельно, та і часу пройшло багато, але вона переоцінила можливости свого організму. Дівчина вже обдумувала як би злиняти по тихому, як тут її  хтось поплескав по плечу:

- Маша ти чогось похмура, ходiмо потанцюймо. 

 Абагейл Ван Вуйц тягнула  її знову на площадку. Одягнена вона була своєрідно - футболка, лосини і кросівки. Все траурно - чорного колюру. Довершував образ металевий череп на шиї. 

- Зачекай - простогнала Маша. 

- Пробач. Знову нога?

  Після пам'ятного для Абагейл повноліття вони почали активно списуватися в соцмережах, і зідзвонюватися. 

- Поболює трішки. Так що подруго, я поки що натанцювалась. 

- Тоді давай по коктейлю вмажемо ? Тим паче безплатно

- Пити якось не хочеться. 

- Там багато безалкогольних. 

 Підійшли до бару, сiли за стійку. 

- Знаєш, а смачно - сказала Маша, після ковтка свого коктейлю. 

- Слухай, а що  твій Арнольд накоїв? Ти наче смертельно  на нього образилася. 

- Та нічого подібного. З чого ти взагалі взяла? 

- Я бачила як ви приїхали. Він не встиг підійти аби відчинити дверцята, як ти вже вискочила. Піднявшись, ти відразу пішла танцювати. I за весь вечір ти не відповіла на жодний його погляд. Хоча вони були, і доволі недвозначні. Висновок - на щось образилася. 

- Прямо "дедуктивний метод". 

- Ти забула? Я з батьківщини Шерлока Холмса. 

  Вони обидві розсміялися, вдало підмiченому факту. Абагейл нахилилася до Маші, і проговорила:

- I він не один.  Той симпатяга, в мене за спиною, такi погляди на тебе кидає. 

- Не на мене, а якраз таки на тебе. I не "погляди кидає", а відверто витріщається. 

  Але розвинути тему  не вдалося. Вони почули якусь метушню на площадці. 

 Одним з показників статусу закладу є охорона. Але двох розгніваних жінок, не так то просто вiдтягнути одна від одної. 

- Беатрис? Ребека? - не вiрила своїм очам Абагель - Ви що робите? 

 Перекошені гнівом обличчя, розтріпане волосся, і намагання хоча б ногою дістати суперницю, було красномовніше будь-яких слів. Підійшли ще декілька охоронців, бо двох на кожну ледве їх втримували, і витріщавшись на них хлопець  в синьому піджаку  сказав :

- Дами в мене не сільська дискотека, бійок я не потерплю. Вам доведеться залишити мій клуб.