Розділ п'ятий

Ми усі такі різні 
 

В дома справді не була давно, тата не бачила напевно рік, а то і більше, оскільки він постійно на гастролях. Якщо і був в дома, то я вчилася в Полтаві, якось виходило так. Зайшовши до братової кімнати справді навіть не впізнала її. Все було зовсім різним, так наче тут не жив хлопчик якому дванадцять років, а чоловік. Я оглянулася, і помітила новий комп’ютер фотографії на стінах, плакати  різні речі яких пів року тому ще не було. Нова гітара брата стояла коло вікна, до якого я одразу наблизилася, на дворі продовжувала стояти Ельза вони говорили з мамою зовсім спокійно. Брат напевно вже звик до зустрічей тітки. От мене це дивувало, Юра повернувся в кріслі вирячившись на мене, а тоді пригнувши голову почав роздивлятися. 
- Ева! – вернувся брат,- ти якась дивна. Все добре? Ти тут? Ей земля викликає Еву Греко!!- почав махати перед обличчям своїми руками. 
- Юра ти про що? – спитала брата продовжуючи дивитися на тітку. Її аура стала синьою, вона не змінилася за цей час, знову голуба, зелена. Блін, що ж вона таке думає, не можу зрозуміти мама як завжди тримає себе спокійно. 
- Те що ти дивна! 
- Юра ти що головою вдарився, чи вже забув в якій ти родині народився, тут усі психи! – відповіла підійшовши до брата, поглянула на його нову гітару. – ти вже щось умієш грати? 
- Ображаєш сестричка. Твій брат рок-музикант в школі всі за мною бігають, ми навіть групу зібрали. В нас все круто! 
- Групу? І як вона називається? – спитала продовжуючи думати про свої речі. 
- Вовки, — швидко відповів. 
- Вовки??? ТИ що справді дав назвав своєю групу так? А чому саме так?- спитала Юра підвівся з ліжка схопивши свою гітару, повернувши її іншим боком показав мені великого вовка який був наклейний. Ну це було круто, але якась не дуже назва, для рок гурту. 
- В групу входить справжній вовк,- в брата зашарілися очі, від цих слів. 
- Ти про що?- нахмурившись. 
- Мама знає тут в селі є родина вовкулак, я знаю хто він оскільки він мій найкращий друг, Адам не приховує цього від мене. Він красний, хоча ще не має такого як його тато. Напевно потрібно почекати. 
- Не вигадуй, чому я не чула про нього? І як мама відреагувала на таку дивну дружбу. 
- Нормально, зовсім спокійно, ось ж наша мама відьма, і ніхто не зважає на це, вона лікує людей. В Адамовій родині це секрет для людей, та й ніхто не вірить йому. Всі думають що це жарти. А я ж то знаю правду,- ой Юра надто ти просто говориш про такі речі подумала коли у дверях появилася мама. 
- Ну що, можна і піти обідати. – мовила поглянувши на брата. 
- Мама Юра розказав про друга вовка — правда? 
- Ева, це справи не наші, ми до них не ліземо, — відповіла. Якщо я правильно розумію раніше ніхто з чаклунів не водив дружби зі створіннями які могли нашкодити. До того ж мій брат людина, без якихось там чарів, чи сили. Він лише унікальний тим що народився після мене. Мама напевно помітила мій стривожений вигляд, оскільки одразу підійшла до мене. 
- Ева ми не договорили про твій кулон, він знову пік тебе?- промовила мама, я машинально доторкнулася до нього рукою, відчуваючи що він перестав горіти. Здається я трохи починаю розуміти його можливість. Напевно він відреагував на тітку, але чому невже це знак того що вона тепер темна чаклунка. 
- Так. Звісно, але ж хіба це нормально. Це ж був секрет, 
— Люди  так не розуміють все це, ти ж знаєш як всі реагують на таку правду, хлопчик з дитинства говорив різне всі думали дитина казки вигадує. Але правда є важкою, щоб повірити в неї,- мовила мама. 
- Але мама,- знову заперечила. Юра поглянув на мене, а тоді поклавши гітару поплескати мене по спині, брат вийшов з кімнати. 
- Ева! Краще частіше бувай тут, ми скучаємо за тобою. Я до репетитора буду за дві години. А ти спробуй зрозуміти що не тільки вам з мамою водити дружбу з магією.- засміявся брат вийшовши. Мама продовжила стояти витріщатися на мене. Водити дружбу з магією, тата ніколи не ліз в мамині справи, і може завдяки тому що його не цікавили всі ці магічні штуки. От брат здається в нашому світі був більше розвіданий ніж ми. Принаймні те що в селі поруч з нами жила родина вовкулак вперше чую. Напевно потрібно нарешті змиритися з тим що магії стає все більше, навіть якщо дехто це заперечує. Я поглянула на маму коли мій мобільний почав дзвеніти. Напевно хтось з дівчат вирішив нарешті об’явитися, або Мала знову виріши нагадати що завтра ми повинні негайно купити подарунок Ірі. 
- Мама, я на секунду зараз спущуся, — мовила вийнявши телефон з кишені. 
- Добре, я чекатиму в низу. І хочу зрозуміти чому тебе шукає одна особа, 
— Хто?- спитала одразу забувши про мобільний, мама не відповіла ступила в низ. 
Оля кілька хвилин лише читала мені мораль про те що я навіть не повідомила її про візит до дому. Потім чула у свою адресу, звинувачення в тому що поїхала без неї. В кінцевому результаті я повинна була вибачатися через те що не попередила її заздалегіть. До того ж Оля сказала що мене знову шукав той дивний тип з поліції, цього разу він прийшов до моєї роботи  хотів поговорити з начальником, чи той не знає де я. От чоловік і сказав що я поїхала до дому. Спустившись до мами, яка сиділа на кухні з чашкою чаю, вже розуміла про що піде мова. Вона знала, бо Ельза напевно приходила сказати про Темного їй. Якраз тоді перед тим як збиралася зробити сама, все розказати, зараз доведеться слухати моральну вичитку про те що я настільки не відповідальна що не могла відмовити вампірові. Мама напевно знала краще що не потрібно допомагати таким створінням. Темний знову порушує свою обіцянку. В котре переконана що вірити безсмертним не потрібно. 
Зайшовши в кухню помітила як мама читала щось з газети. Чи якогось клаптику паперу, напевно зазвичай вона це робила сама в дома. Тато знову поїхав до Греції. І мав приїхати лише на передодні нашого нового року. Мама наче відчула мою присутність і одразу відклала своє заняття. Я хотіла дослухати історію про Філіпу, та її дивний дар, та кулон. Може щось все ж таки зрозумію з цього. Сівши поруч поклала книгу, яку мама дала мені, на стіл перед нами. 
- Ева! Ельза приходила…- почала мама поглянувши на мене. 
- Вона сказала про Темного, я бачила її ауру, і думаю вона не часто сюди ходить, але все ж тепер ходить? Чому? Для чого? 
- Я помагаю її інколи, але не в магії, а в житті. Їй зараз важко, темна сила в ній росте. Вона знає що це не вихід, але вона не може вже відмовитися від неї. Після того як вона почала спілкуватися з духами, в неї.. це виходило добре. 
- Мама я знаю як тітка Ельза стала чорною, її ніхто не заставляв переходити сторону. Мама, просто вона мене лякає, раніше коли була бабуся вона могла її спинити, але тепер вона лякає. НЕ хочу, щоб вона зашкодила комусь з вас, знаю що ти сильна але.. – мовила я відчуваючи що справді почала переживати за маму. Після того як Ельза отримала дар розмовляти з мертвими, викликати з потойбіччя душі померлих, якісь завжди ходять з нею. 
- Чорна магія ніколи не зашкодить білій, до того є Ева мова зараз про твій кулон. Ти ж приїхала до дому не через моє спілкування з нею?- мама була рацію, якщо я б не приїхала до дому, то і не знала що мама спілкується зі сестрою. Може мене це її спілкування трохи дратує, але знаючи Софію (ім’я моєї мами) вона все одно буде робити по своєму. Така вона вже в мене. 
- Добре не хочу продовжувати мову про тітку Ельзу, але мені цікаво Юра правий вона часто приходить до нас?- цього разу мами була менш роздратованою, вона кивнула поглянувши на мене. 
- Так, але вона справді хоче змінитися. Вона старається допомагати цим людям, передавати звісточки від мертвих які не встигли попрощатися.- Будь – яке спілкування з мертвими загрожує живим, так завжди говорила Януся, а вона в цьому зналася. 
- Мама чорну магію не забрати від чаклунки, вона обрала ким бути. Обрала коли перейшла межу,- мовила серйозно. 
- Твоя бабуся мала б з тобою про що поговорити, Януся завжди бачила добро в людях навіть якщо це чорна магія. Ельза хоче позбутися своєї чорної сутності, після того, як взяла її. Вона…  
- Мама ти себе чуєш, чорна магія сильна її не просто побороти, будь-який світлий маг тобі про це скаже. Мама Януся знала як це важко, але ж тітка відкрила свій проклятий дар, як вона збирається відректися від нього. Якщо я розумію, єдине що вона може зробити це відректися повністю від своєї сили, і тоді зникне вся її магія. – мовила мама поглянула на мене розуміючи що я вже давно виросла.