Розділ шостий

Ми усі такі різні! 
 

   На пакувавши дві великі сумки з домашніми продуктами, та іншими смаколиками зі села, я ледь змогла пройти в цю крихітку маршрутку. Водій пан Петро вже не раз возив мене до дому. Чоловік знову провів мене усмішкою промовивши щось на зразок цього «Знову з дому повні мішки везеш». Я лише кивнула розуміючи що в цих пакунках продуктів на два тижні, а з моїми любими сусідками та їхніми гостями які не звикли запитувати дозволу, якщо пощастить тиждень. Пройшовши в сам кінець поклала пакунки під ноги. Помітивши ще один припущений дзвінок від Олі, подруга напевно дзвонила вже разів двадцять. Все запитувала коли мене зустріти, і чому я не могла приїхати раніше. Вона ще говорила щось таке. Чого через телефон зовсім не було зрозуміле, наче в місці щось сталося, коїться щось. Оля як завжди до кінця не могла роз’яснити що саме її так тривожило. Але її могло тривожити  щось таке дрібне як, наприклад новий випадок не законного пограбування, чи щось типу такого. 
Маршрутка тягнулася цього разу довго, навіть сусідка по місцю, яка сиділа поруч коло вікна, почала нудитися у своєму телефоні. Дівчина щось переглядала в інстаграмі. Якісь дивині відео, звук був хоч лишень в навушниках, але я добре чула крики через них. Дивні картинки наче з кіно про вампірів, а потім лише сміх що наводив жах. Може уривки з нового фільму, хто зна таким чином рекламують новинку. Тепер реклама стала більш реалістичною, особливо якщо це новий трилер до якогось фільму жахів. 
    Оля чекала мене на автовокзалі, вийшовши з автобусу з пакунками одразу нагнулася. Дарма взяла стільки всього доведеться брати таксі до гуртожитку, бо не доберуся на автобусах. Подруга підхопила один кульок, а тоді випрямившись поглянула на мене. Її аура випромінювала обурення з нотками гніву, хоча це мине за секунду знаючи що вона не довго ображається. Телефоном ми домовилися одразу поїхати в торговий цент за подарунком. Іра напевно сьогодні знову буде з Юрою, вони мали їхати до батьків. Я одне рада що Темний не набридав більше мені, може він знайшов когось іншого у своїй справі. Зараз мені потрібно розібратися з дивною поведінкою кулону. Знову я перевернула свої думки з гори до низу, Оля ж чекає. 
    Подруга встигла викликати таксі яке вже стояло на зупинці, поки водій засував речі в багажник Оля взяла мене за руку. Подруга посміхалася, ця посмішка її говорила щось підозріле. Невже вона знову щось вигадала. Знаючи Олю це було дуже імовірно, напевно щось вже вистрілило їй в голову. 
- Ева! За цей день в Полтаві таке відбувається, що просто. Кажуть що дівчину в торговому центрі вбила якась жінка. І це її не перше вбивство, вона наче серійний вбивця. Уяви в нас серійний вбивця, це просо!- я нахмурила брови. Розуміючи що тут нічого веселого зовсім не було. Про що вона говорить, я вже зовсім не згадувала про той випадок що стався в п’ятницю. 
- Оля, ти чого? Я думаю це погано, жахливо просто,- мовила поглянувши на подругу. 
- Так, але усі думають що це круто в нас нічого давно не відбувалося, зовсім скучно жили, а тут таке всіх на вуха поставило. Всі слідчі тепер в пошуках цієї божевільної. 
- Це зовсім не круто. 
- Дівчата сідайте поїхали!- мовив водій Оля знову обурилася сідаючи на переднє сидіння. Як зазвичай сіла позаду. 
- Ева ти вже вигадала що ми купимо Ірі?- спитала Оля, повернувши голову до вікна авто рушило. Оля продовжувала дивитися на мене, я зовсім не думала вчора про подарунок Ірі. Щось вигадаю вже на ходу. Не вперше. 
- Ага. 
- Значить ні! 
- Як ти добре мене знаєш, — відповіла, а наступні двадцять хвилин я чула монолог подруги яка говорила що я не відповідальна. Що на мене не можна покластися, ой вона цілком права. Я завжди літаю десь в небесах, може тому і не зважаю на ці її вислови. Будь-хто інший напевно б вже образився, але не я. Я відношуся до тих людей які знають що вони не праві, тому не ображаються на оточення яке трохи підказує їм як краще жити. 
 

    Ми приїхали саме в той момент, коли Оля вже відійшла від гніву який був через подарунок. Витягнувши свої сумки подруга знову взяла один з пакетів, вийшовши вперед. Після того я відчувала минулого разу в цьому місці, бути знову тут моторошно. Пройшовши до середини на першому поверсі було знову багато людей. Мій кулон на шиї наче сказився знову почав нагріватися, я одразу оглянулася, але нічого підозрілого не помітила. Може це лише моя уява. Пройшовши на другий поверх ми зупинилися посередині залу, Оля дивилася на вітрину з білизною, а я на сувенірну крамницю. Згадуючи що Іринка вже заручена було б не погано подарувати їй щось цікаве для їхнього спільного життя, або щось де вона б могла тримати гарні речі. 
    Оля напевно зрозуміла що на цьому вони розійдуться за подарунками в різні сторони, подруга швидко пішла до магазину білизни. Я ж направилася повільно до магазину з сувенірами, до того я звернути увагу на жінку що пройшла повз мене. Від її присутності одразу стало не комфортно, повернула голову розуміючи що вона звичайна людина. Але от випромінює щось погане. Оля зникла за дверима, я схопивши пакунок теж маю йти, але чомусь досі стою. Чому ж ця людина таке випромінює, годі Ева тобі думати! Щось потрібно негайно вибирати в подарунок. Все залишаємо потім, головне зараз щось купити. 
    Пройшла до середини, кілька людей навколо щось роздивляються я одразу звернула увагу на невелику шкатулку з камінчиками. Було б не погано засунути туди щось красиве, вибираю швидко її оплачую і повертаюся в хол. Олі досі не має, подруга напевно буде годину вибирати білизну, але ні. Я пройшла в середину і бачу як вона вже тримає покупок в руках, але дивиться на свій телефон. Коло неї стоїть продавчиня, обоє налякані, чи збентежені. Їх аура навіть приголомшила мене, подруга не помітила моєю присутність. Оля напевно надто чуйна до різних речей, але навіть тепер вона була дуже, дуже приголомшена тому що басила на екрані. 
- Оля!- гукнула я її. Вона підняла очі на мене, в них були сльози. Оля ніколи не плакала через якісь там новини в інтернеті, що сталося. Жінка поглянула на мене, пройшовши до каси. 
- Ева, це просто жах!- подруга навіть не запитувала чи я купила щось Ірі. – Ева, не думала що це справді правда. Жах якийсь. 
- Ти про що, що знову тебе так налякало. Навіщо ти взагалі ці новини дивишся, — звернулася одразу почавши читати статтю на якій була відкрита її сторінка у Гуглі. 
- Це вислала сьогодні мама, 
— Що там.- почала читати, заголовок був просто жахливим. «Жертвами вбивці стало вже четверо людей, в усіх немає крові, свідків немає» за ним йшли картини тіл, як таке взагалі можна дивитися. Хто дозволяє таке фотографувати. 
- Оля це лише черговий фейк!- Я переконана що цим газетам в інтернеті не потрібно вірити, 
— Мама каже в них в клініці вже близько десяти людей з дивними порізами на шиї, 
— Ну і що з цього напевно коти поцарапали, чи собаки, 
— Не схоже мама каже це наче укуси, схожі на кажанів, 
— Мишей.- цього разу я не могла не засміятися. Оля знову обурено поглянула на мене, а тоді схопила мене за лікоть. 
- От скажи мені Ева, ти весь час кажеш що відьма. 
- Чаклунка! – виправила її, Оля продовжила говорити не звернувши увагу на мою поправку. 
- То чому ти не повіриш що існує щось інше крім вас ну, наприклад ці самі створіння з фільмів, 
— Оля, якщо я б сказала тобі що всі казки реальні ти б повірила!- серйозно звернулася я до неї, вона скептично усміхнулася. 
- Ні я б сказала що ти просто фанатка Сутінок!- вона засміялася, а тоді сховала телефон в кишені. – Ну добре ходи що ти взяла Ірі? До речі вона вже чекає нас в себе в дома, разом з Юрком та її батьками, 
— Ти не могла сказати про це раніше, — мовила я розуміючи що зовсім не готова йти в гості, я була брудна після автобусу, з двома сумками позаду себе. 
- Ну ти б відмовилася, Іра ж знає тебе, Ева всі свої не думаю що це тебе сильно втомить, просто пройдемося і швидко повернемося завтра ж пари, останній тиждень перед святами,- весело мовила подруга. Справді йшли остання дні до Різдва. Я зовсім забула через всі ці клопоти що скоро вони. Оля поглянула на мене примружуючи свої очі, нахмурила ніс, а тоді схопила мене за руку і потягнула до автобуса. 
 
Іра жила в Подільському районі Полтави в самій долині нашої любої річеньки. Куди  улітку можна було поїхати на пляж. Якщо він був чистий авжеж, взимку вона не сильно замерзала, лише по кількох місцях. Де можна було зустріти рибалок. Жила подруга на дев’ятому поверсі, тому все місто не погано можна було роздивитися (в телескоп). Хоча сама Іра частенько бувала у свого Юрка, хлопець жив в Київському районі тому до гуртожитку було не далеко, от подруга часто заходила до нас з Олею. Які були поруч в будь-яку пору дня, чи ночі. 
В цьому далекому районі я не любила бувати, напевно віяло щось темно в ньому. Люди тут були дуже різними, хтось міг привітатися, а хтось навпаки вирішався на тебе як на чужака. Михайло Темний жив десь в цьому місці теж, ми лише раз були в його в лігві. По іншому це чоловіче житло не назвеш ні як. Хоча мені здається всі чоловічі житла такі, хоча я була не в багатьох. 
Автобус висадив нас з Олею, якраз навпроти будинку Іри. Яка вже стояла коло під’їзду, напевно подругу попередила Оля, ну по іншому вона не могла ні як знати що ми будемо вчасно. Не встигла оглянути Іринку, я Оля перша почала обіймати подругу вручивши їй свій подарунок. 
- Вітаю! І як мама відреагувала на заручини з Юрком?- спитала відпустивши за шию подругу. 
- Добре, хоча сказала що ми надто молоді ще для весілля потрібно закінчити навчання, і таке інше. Ева, а ти чого стоїш?- спитала мене подруга коли я закліпала. В цю мить знову відчула як кулон на шиї почав горіти, його вогонь був настільки сильний що мені довелося відпустити один з пакетів які я тримала в руках. Оля поглянула на мене, я тим часом лише схопившись тримала його в долоні. Яка теж почала нагріватися від нього, що знову чому це відбувається так часто? Подумала, якщо відпущу тоді шия почне червоніти, але і зняти я не можу. Януся не говорила чому, але коли я його одягнула потрібно було носити постійно. 
- Ева з тобою все добре? Ти щось побачила? – спитала зацікавлено Іра, ні я нічого не бачила. Навіть навколо не було нікого хто міг би викликати таку реакцію. Може ця штука на моїй шиї зламалася.