Розділ сьомий

Ми усі такі різні! 
 

Раніше ніколи не думала що буду учасником збрів створінь яких можна було лишень роздивитися в книгах, або містичних енциклопедіях (щоб знали такі існують). Та от на думку Михайла спало те що мені було б корисно познайомитися зі всіма. Ну що ж почали. 
У світі крім вампірів та вовкулак існують і інші створіння, де які з них викликають огиду: наприклад тролі. Навіть на малюнках вони здаються страшними та великими. А в житті я навіть не можу уявити як такі створіння можуть жити серед людей. Чи феї. З їхніми добрими серцями. Хіба можна жити у світі де суцільна не справедливість, а гноми це вже зовсім інша історія. Може ще духів би якось закликали, тут би взагалі весь дует був. Хоча на чолі померлих душ нікого немає, кожна може прийти лише з власної волі. 
Але здається Михайло вирішив не приголомшувати мене одразу всім цим, а поступово добити мою і так вже слабку уяву. 
- Ева!- звернувся він до мене, показавши рукою на чоловіка який продовжував вивчати мене, Юрко стояв позаду нього, щось в рисах обох чоловіків було знайоме, але не могла зрозуміти, може вони родичі? Перше ще спасти на думку.- знайомся це Ніколас Барон - голова вовків, він дуже хотів познайомитися з дівчинкою з клану «Пурпурне серце Ангела», Ніколас перший хто відізвався допомогти нам знайти Марію. Ми досі знаємо що вона в Полтаві, після того, як втекла з Києва, вона та ще двоє її прибічників один з яких вовк, тут. 
- Ти не говорив що вона втекла з вовком. Ти сказав що ще двома..- почала я помітивши скептичний погляд Юрка. Хлопець на мить поглянув на мене, а тоді одразу перевів очі до стіни вдаючи вигляд що розглядає якусь картину. Ну цікаво що ж таке важливе що Юрко має бути тут присутнім, хочу, щоб він розказав свою таємницю Ірі. 
- Так, але ти прослухала. Вона втекла з вовком, який сидів в тюрмі десять років за те що вбивав туристів в лісах Карпат, лише за для розваги, і ще з жінкою, на ім'я Роза. Приваблива блондинка з синіми очима, та чарівним голосом, яка в Чорному морі в дев’ятнадцятому столітті не один корабель забрала в глиб моря. Це була для неї своєрідна розвага, їй подобалося заманювати моряків до себе, а ті таким чином топили корабель. Розвага з не простих, оскільки рано, чи пізно ти закохуєшся, 
— Сирена, я думала їх немає в …- почала помітивши тепер вже на собі цей погляд (септиму). 
- Все що існує на сторінках книг, існує і в нашому світі. Не це тобі постійно повторяла Януся?- мене аж перекинуло звідки він знає ці слова. Стиснувши кулак поглянула на нього розуміючи що якщо він ще раз так зробить, просто повернуся та піду геть.- Я бачив щоденники, Янусі, твій, і Філіпи коли ти була в дома. І первородство яке вона зашифрувала в обгортці, все читав. 
- Ти обіцяв не лізти в мою родину, не наражати на небезпеку..- почала я відчуваючи як гнів наростає в мені. Потрібно опанувати себе, коли в кармані джинів знову забринів телефон, це лише СМС. 
- Твій тато забере твоїх рідних, йому допомогли в Греції наші друзі. До того ж .. 
- Ти все це підстроїв, але як?- запитала перебиваючи його. 

- Є люди, є вампіри по всьому світу, один одному помагають. Я не закінчив, чи ти вже не хочеш слухати?- спитав повернувшись до мене, 
— Ні, продовжуй. 
- Сирена, вірно, вона не просто допомагає Марії, а має теж особливу ціль. Як ти знаєш сирени вічно молоді дівчата з прекрасним голосом, і можливістю закохувати в себе усіх чоловіків світу. Але вони теж кохають, і що найгірше через це кохання вони божеволіють. Її звати Роза Магдалина Роклоун. Вона сиділа в в’язниці через те що не тільки полюбляє топити човни, яхти та інше, а через те що розкрила свій секрет смертному. Її перевели до в’язниці з іншої, де вона була вже сто років під вартою. Скільки законів нашого світу вона порушила, точно не знаю, але те що вона говорила з Марією про план повернути своє кохання чули всі. 
- Безглуздя якесь, обидві хочуть повернути мертвих з того світу. Це ще нікому не вдавалося за історію, ніхто не знає як це зробити. Мені здається що вони обоє просто трішки того, ну Марія ще хоче повернути втрачену силу, але до того ж все інше мені здається тупо!- мовила я помітивши як Ніколас скептично поглянув на мене. А тоді перевів погляд до Темного. Мені вже годину тут читають про різні проблеми, чому знову не спіймати цю трійцю та вколоти в них коли, і все. Проблеми вирішенні, вовки смертні тому він помер, а сирен можна назад в море відправити нехай розбираються з нею її родичі. На мою думку, це, проте рішення, але воно напевно здається для них надто важким. Чи це ще не все? 
- Ева, це не просто затія це може призвести до глобальних проблем, таких яких світ людей досі не знав. Як ти розумієш не всім сприймають новину про те що все що вони знали стає брехнею, нормально. Є ті кому такі новини можуть принести багато проблем. До того ж повернувши собі сили, ми думаємо що Марія не тільки поверне свого коханого до життя, вона може створити велику армію. Ті хто повертаються зі світу мертвих, вони вже не ті люди яких знали раніше. Їхні душі стають чорними, такі люди зло, чи навіть створіння як ти говориш які не мають душ, як думаєш як їх можна оживити коли їх немає? 
- А тут давайте трохи СТОП! – мовила поглянувши на трьох чоловіків які втирали мені якусь не зрозумілу інформацію. – Я все розумію, але хіба одна стара навіть вампірша. Навіть якщо вона захоче повернути свою колишню магічну силу яку земля не просто так в неї забрала, а через причини. Які проблеми вона несе людству, вам?? Можна якось конкретно. 
- Ева все полягає в тому що цей світ і наш поєднані,- мовив Ніколас в нього був трохи хриплий голос, він привернув мою увагу на себе.- Світ людей, без світу створінь не існуватиме так само як світ створінь без світу людей. Тут дуже багато причин, але основна їхня причина полягає в тому, що все почалося надто давно. І не один маг, відьма чи інша істота вже хотіли взяти суцільний контроль у свої руки. Існує вірогідність того що після того, як ворота які відділяють нас і мертвих відкриються, а вони мають відкритися, щоб душа того мертвого чоловіка вселилася в нове тіло і стала жити. 
- Ні. Я думала це не так працює, — перебила його.- Мертвий повернеться у своє тіло. І буде жити так само як жив до цього, ти не сказав що той чоловік кого Марія кохає був людиною, він говорив що це був Маг, чаклун який підкорив смерть. Але в якомусь сенсі він все ж був людиною. Якщо він був людиною в нього досі є душа, він ..- ні він там де моя Януся, ось про які вона говорила ворота, може це виглядає безумно…але в тому щось є. 
- Я досі не можу зрозуміти ваші казки про воскресіння, 
— Чому ж, ти вирішиш що у світі існують такі тварі як ми, але не можеш повірити у воскресіння мертвих. Хіба в Біблії людей не написано що Ісус став з мертвих.. ви вірити в одне але відкидаєте можливість іншого. Ева, ти дуже кмітлива відьма яка бачить лише душі людей, чому ж ти вважаєш що ми не маємо душі? 
- Ніколас,- перебив його Михайло. 
- Ні, Михайло я хочу сказати свою думку. Ця юна відьма відкидає одне але вірить в інше, так не піде.- звернувся він знову до мене, а тоді почав говорити дивлячись мені в очі. – Ева, ти наче відьма яка бачить душі людей, примітивних, їхні емоції та так звану ауру. Чому ваш клан вважає що інші не мають душі такі як ми? Для чого вигадувати це, лише ви говорите так. Інші маги та чаклуни мовчать, а вам хватає совість казати що ми прокляті. 
- Це..- почала я, але раптом зрозуміла що хочу почути цього вовка до кінця. Раніше ніхто не заперечував того що мертві не мають душі. 
- Лише вони Михайло думають таке. Ева скажи мені чому Михайло хоче, щоб ми тебе взяли в команду?- він що справді думає що я вирішила вступити в їхні таємні збори з власної волі. Зараз я б сиділа на роботі заробляла гроші. 
- Я не просилася, він сам прийшов за мною, — цього разу я не витримала, Ніколас наче звинувачував мене в тому що я сиділа за цим столом. 
- Ніколас, не потрібно так говорити в Еви унікальна можливість бачити нас серед натовпу тому її дар важливий для нас, 
— Вона бачить лише емоції людей, а не наші душі, для неї вони чорні, тобто їх не має. 
- Пане!- перебила його відчуваючи як в середині мене все починає закипати, якщо він вирішив зараз тут при усіх просто накричати на мене цього терпіти я не буду. Встаючи поклала руки на стіл поглянувши на Ніколаса, а тоді на Темного .- Пане, Ніколас я вас взагалі не знаю, і помагати таким як ви створінням мені взагалі заборонено я можу наректи себе на прокляття, яке потім буде зі мною все життя. Тому я можу просто зараз повернутися та піти геть, мені байдуже до вашої Марії, до ваших створінь у в’язниці про яку я вперше почула. Я знову житиму своїм спокійним дитячим життям, і не знатиму проблем! 
- Ева! Ева – почав Темний звузивши очі, поглянув на мене, а тоді перевів погляд на Ніколаса коли я не звернула уваги на його благання. Продовжила знаючи що мені потрібно виговоритися. 
- Якщо ви вважаєте що мій дар не потрібен вам, тоді покличте чаклуна який уміє заклинати, я таке не вмію і не знаю, чи взагалі змогла б. Михайло дякую, але я бачу що мені тут не раді.- мовила схопивши свою сумку зробила крок до дверей. 
- Я не говорив цього!- озвався Ніколас позаду, Юрій який стояв переді мною цього разу поглянув на мене, але одразу опустив свій збентежений погляд до підлоги. І чому ж він так боїться цього Ніколаса, наче звичайний собі пан, хоча щось в ньому є таке. Не приємне, навіть гірше ніж в Темного. Хоча історію цього вампіра не дізналася до кінця. 
- Якщо Михайло довіряє тобі, чому ж ні, — мовив Ніколас, хоча по його тону було зрозуміло що він не цілком згоден. Я повернулася, Михайло стояв поглянувши на мене, а Ніколас продовжив сидіти, його міміка завмерла на цій яку я бачила перед тим як встати. 
- Ева! Річ у тому, що ми не вимагаємо від тебе чарів, чи заклинання, лише те, щоб ти спершу вислухала нас. Оскільки Марія твоя родичка. І річ яку вона шукає на твоїй шиї, лише за допомогою амулета вона зможе відкрити ворота. Повернути якось це, ми до кінця ще не знаємо як саме. Але думаю що вона вигадала вже щось, оскільки почала приносити жертви.- Мовив Михайло спокійним тоном, наче те що він сказав мить тому не означало нічого. Жертви, справжні жертви як в якихось давніх ритуалах. Він що серйозно говорить про це. Я не могла повірити. Невже за стільки років цей метод не вичерпав себе. І до того ж чому я вперше про це чую, таке враження наче він головну інформацію залишив на десерт. 
- Жертви? Справді не як в кіно? Чи що не міг сказати це раніше? – спитала повернувшись до нього. За моїм виразом обличчя можна було сказати що приголомшена і лютувала. 
- Ева! Це вже починає набридати, ти або сприймаєш все серйозно або годі дурачитися! 
- Добре, розказуй все що знаєш, і цього разу я б хотіла почути повну історію, без всяких твоїх ..мм зупинок і пауз.. 
- Якщо ти так хочеш потрібно повернутися до твоєї історії, а точніше історії твого роду. 
- До чого тут мій рід?- сіла назад розуміючи що Михайло наче знав більше чим я сама про себе.. 
- Все почалося з першої відьми Пурпурного серця, до того як Марія та Філіпа народилися. Ваш клан складав лише з семи поколінь. Історію знаєш? 
- Мені її ще в дитинстві мама розказувала, але хотіла б почути твою?- мовила розуміючи що Михайло приготував щось цікаве. Все ж вампір так цікавився моїм кланом, вперше чую таке. 
- Перша в історії чаклунка яку знали по тому що вона з клану «Пурпурне серце» все ж була Філіпа яка започаткувала багато нового в вашому клані, але до неї існувало інші сім жінок. Перша з яких померла молодою залишивши свою юну дочку Стефанію без будь-якої інформації про її дар. Оскільки сама не встигла дізнатися нічого про нього. Тоді смертність серед жінок молодого віку була дуже популярною. Про них ти могла не чути. Але вони існували, Стефанія була однією з тих хто зрозуміла свої сили. Вона першою використовувала їх в цілях допомагати людям. Тоді ніхто ще не знав про відьом і не існувало інквізиції. Всі дарунки природи сприймалися як дуже великий дар з небес. Вона мала сестер, але ті весь час сварилися за владу. Тому одного дня природа сказала що лише одна з дітей Стефанії отримала в дар, це буде дівчинка народжена першою. Її звали Лена, Лена мала дар розмовляти з природою, дивно, але після неї такий дар мала лише ще одна дівчинка з вашого роду і народжена вона була після десяти століть аж. Матір Філіпи, була не простою чаклункою, вона уміла писати створювати заклинання, чого і навчила свою дочку з онукою. От і ми прийшли до того звідки Марія може чаклувати. Не просто чаклувати, а писати нові заклинання давати їм силу. І втілювати таким чином всі свої плани. 
- Ти розказав все те що знала і я, до чого тут Марія?- перебила його розуміючи що Михайло просто цим насміхався з мене, або хотів таким чином повільно дійти до теми. Коли ми вже будемо полювати на мою далеку : вампіршу родичку? А чи ми весь день просидимо в барі для вампірів та інших створінь? 
- Можна запитання, якщо ви все так добре знаєте про Марію, знаєте що вона хоче, і хотіла чому ніхто не подбав про те, щоб вона ніколи не вибралася з вашої в’язниці. Ви тут говорите постійно про мене та клан. Але ні разу про те що хтось з ваших перетворив мою родичку на божевільну чаклунку яка ще й до того тепер безсмертна і вона знає як повернути собі чари, ой тут помилка у вас. Перш ніж перетворювати на вампіра, чаклунку потрібно подумати про наслідки. Може вона не захоче залишатися примітивною, а схоче щось більше. 
- Ева, не потрібно заводитися так! Я ж не кажу що вина наша, ми ще вияснюємо чому помер Маг! 
- Досі, а хто знає чому він помер?- це звучить надто не гарно, але чому такі створіння довго копаються в смерті одного чаклуна, думаю він був надто старим. Тому і помер, а подбати про захист розуміючи що МАГ уже в роках було б логічно з їхнього боку. Хоча думаю всі думають що люди живуть багато, ой маги, перепрошую. 
- Добре, я зрозумів про що ти натякаєш, ні він не міг померти від старості, бо як ти вже знаєш не всі такі чисті та добрі як ти! Маг мав книжечку з чорними заклинаннями, в якій було кілька цікавих, через які він додавав собі років. До того ж Ева! Ця книжечка могла б пригодитися наступнику хто буде захищати бар’єр, але проблема в тому що вона теж зникла.- Ой! А це вже не проблема одна, а ціла низка проблем які виникли в їхньому світі. Як вони не могли стежити за всім цим. Я не здивуюся якщо її викрала Марія, бо книга якимось чином належала її колишньому коханню.