Розділ одинадцятий

Ми такі всі різні!! 
 

  Склеп, могила. Чи ще гірше смерть. Останні дні я все більше думаю про неї. Настільки довго замислююся про це, що без думки не можу заплющити очей. Михайло не відповідає на мої запитання, він мовчить. Напевно тому що рано. чи пізно це може статися, я була частинкою головоломки давньої чаклунки, для інших істот це лише не велика проблема. Рішення просте. Роза, Марія чи там хто б не говорив, але їх слова мали якусь розумну думку. Якщо вони не хочуть панькатися з амулетом на моїх шиї, який почав все більше виказувати про своє існування мене просто не стане. Що для них важко буде вбити таку собі просту чаклунку, я не навчилася захищатися від них. Мій порошок вже перестав діяти, іншого захисту від цих чудовищ я не маю. І не знаю чи зможу навчитися за день. 
Розплющивши повіки, поглянула на стелю. Навіть в власній оселі я почуваюся тепер зовсім не в безпеці. Михайло залишився зі мною цієї ночі. Завтра з ранку ми маємо прибути в його бар, і обговорити те що діялося, те що сталося і те що може статися. Михайло поки не сказав жодного плану, тому очікувати на те що може відбутися завтра не знаю Готуватися до поганого, чи краще не думати про це. Як же жаль що мама поїхала і вже не може підказати мені що робити. Але стартах смерті не покидає мене ні на мить. 
Коли помирала Януся, останні дні вона просто лежала та дивилася у вікно, на небо. Час від часу говорила, частіше згадувала минуле. Про діда та свою маму. І казала що в нашій родині всі легко йдуть, але ще не її час. Вона ніколи не говорила мені чи боялася, чи ні. Та я от не знаю, було б краще щось вигадати. 
Підвелась на ноги, ступивши до дверей (у власному домі як чужа), відкрила двері поглянула в коридорі суцільно темно. Вампіри не сплять, але хтозна чи після сьогоднішнього він не засне. Він довго бурчав що довелося багато втратити сили на біг до мене, а потім ще відкинути вавка. А вони досить важкі. Не знаю коли в останнє харчувався Темний, але він був блідуватий. Загалом вампіри харчуються не так часто, як люди, але принаймні раз в день їм потрібно поправлятися. Інакше це буде живий скелет, який зсохнеться і видасть себе. Це напевно гірше тих моделей які худі що лише кістки видно, це виглядає несимпатичні зовсім. 
Пройшла до кухні включивши світло, відкрила холодильник і зрозуміла що мама перед від’їздом викинула всі продукти які швидко зіплувалися. В морозильній камері залишалися куски м’яса, та якісь ягоди з літа. Нічого з того що можна було б поїсти. Жаль що нічого не взяла зі собою. Ще в обід з’їла останній батончик, а тепер хотілося їсти. Сівши на крісло відкрила свій щоденник, взяла до рук ручку, і почала переписувати сьогоднішній день. Коли позаду сходи заскрипіли автоматично ручка покотилася в низ, обернулася. Темний стяв переді мною, виглядав він набагато краще ніж раніше. Хотілося пожартувати на рахунок його харчування, але зрозуміла що це буде безглуздий жарт. 
- Чому ти не лягаєш?- мовив він звернувшись до мене, 
— Не думаю що засну, весь час в голові думки про.. – задумалася,- про смерть, Роза вже в друге говорить це, тай не тільки вона. 
- Марія хоче залякати тебе. Вона це вміє краще інших страшилок. 
- Ти не говориш ніколи про те що ви робите. Весь час маніпулюєш мною, так наче я ніхто лише лялька у ваших руках. Мені набридло це. 
- Ева ця розмова ні до чого не приведе,- мовив. 
- Можливо, — хлопнула щоденник, Михайло поглянув на нього. 
- Але якщо наступного разу ти не встигнеш що ви будете робити. 
- Вб’ємо тебе, це буде просто, перекрутити голову або вирвати серце, ти ж знаєш сили достатньо, і проблеми з воротами та безсмертними душами вирішується, — від його слів мене айкнуло.- Ти це хотіла почути!- спитав уважно вивчаючи мою реакцію. 
- Я спати!- мовила йдучи геть від нього. 
 
На ранок, прокинувшись все думала про те що буде сьогодні. 
Оля з Іринкою стояли коло бару поруч з ними був Юрко, хлопець почувався якось дивно. Іринка з Олею були зовсім звичайні, їхня аура світилася позитивними емоціями побачивши мене подруги одразу підбігли. Розумію що ми не бачилися два дні, але я хвилююся за них. Коли Марія може зробити все що завгодно, їй не буде проблем знайти їх, навіть якщо їх охороняли. До того ж вчора мій амулет просто казився всю ніч не давав мені спокійно спати, і думки. Подруги одразу помітили мене, Ірина помахала. 
- Ева! – вигукнула пробігши до мене. Михайло поглянув на дівчат, пройшовши повз них. 
- Ева. Ми так хвилювалися, з тобою все добре?- обидві в унісон мовили, я кивнула розуміючи що вони справді хвилювалися. 
- Все чудово, а ви, я думала що ви разом десь ховаєтеся? А ви тут, ви ж розумієте що Марія може вас шукати, ви моя Ахіллесова п’ята. 
- Ні, ти що ми  на пари ходимо, до речі ти загубила телефон, чи що не можу додзвонитися до тебе. Декан питав куди ти зникла? Потім Михайло поговорив з ним, вчора коли шукав тебе, і все твоя сесія закрита, 
— Та невже, — обернулася,- Телефон вкрали. Сьогодні відновлю картку і привезла з дому старий телефон, поки буду з ним, 
— О, ну це принаймні краще чим нічого, що ви вирішили. Та Марія щось все ж таки зробила, всі такі злі ходять, а моя мама казала що зникло дві дівчини, це дивно, оскільки вони просто пропали. 
- Я не знаю нічого. Хоча напевно це пов’язано якось з твоїми справами, Михайло бував не знає що коїться, він же слідчий як-не-як?- мовила Іра, Темний щось шепнув на вухо Юркові який одразу підійшов до нас. 
- Іринка, Оля не хочете ви пройтися зі мною. Тут зараз буде трохи..- Юра закусив одну з губ, зрозуміла що Темний знову відсилав подруг куди по дальше аби вони не постраждали. Він говорить як Темний, і слухає його, хоча той зовсім не вожак їхньої зграї. Ніколас напевно теж тут буде, цей тип мене лякає до мурашок в шлунку. 
- Ева ти не переживай ми тебе підтримуємо, хоча у всій цій вашій магічній штуці зовсім не розуміємося, напевно важко, але Юра постарався трохи пояснити все. Хоча в голову досі не вкладаються думки про цей світ. Думаю моя мама б цього не зрозуміла подумала що всі ми просто здуріли,- усміхнулася Іра. 
- Світі є багато цікавого,- підійшла обійнявши подруг. Справді я скучатиму за ними. Але залишаючись зі мною вони можуть наражати себе на небезпеку. Їм буде краще в тому місці де ніхто з Маріїних людей їх не знайде, і не зможе маніпулювати мною. Притиснувши обох відчула що Іра налякана, а Оля трохи збентежена.- До зустрічі завтра, — мовила відпустивши. Оля кивнула відійшовши, Ірина поглянула на мій вигляд. 
- Ева, все буде добре, ти в нас крута чародійка,- під мигнувши пішла до машини. 
- Юра прошу! 
- Я знаю!- мовив лише повернувшись до дівчат зник.