Розділ чотирнадцятий

Ми усі такі різні! 
 
  Я і раніше знала що вовків в Полтаві багато, але щоб так, ніколи. 
Їх було близько сорока штук, і це лише ті які згодилися прийти за Ніколою. Якого серед них чомусь не було, всіх їх зібрала його дружина. Анна яка йшла спереду. Помітивши свого племінника, ким виявився Юрко вона одразу ступила вперед поглянувши на нього. А я досі думала як всі вони могли міститися в барі, хоча може помилялася їх було менше. Анна була досить милою зовні жінкою, на вигляд молодша ніж Ніколас. Хоча їх об’єднувала одна дуже спільна риса, вони обоє були хмурими, та грубі в розмові. До цього часу, я лише чула про неї, і то краєм вуха від самого вовка який якось сперечався телефоном. Напевно вони схожі характерами, бо Юрко і її трохи налякався. 
- Юра?- здивовано спитала жінка, її голос був дзвінкий, та трохи хриплим. – Якого чорта ти тут робиш?- спитала вона вирячившись на хлопця. Той облизав губи ховаючи свій телефон до пальта, тоді вона поглянула на Іринку. Здається Іра теж знала цю жінку не тільки заочно, але та особисто.- Іринка і ти тут?- мовила вже ніжніше.- Я можу поцікавитися що ви забули в цьому місці? Обоє? І ще привели зі собою людей?- вона поглянула на мене та Олю яка мовчки роздивлялася жінку. 
- Так, ми шукаємо Михайла Темного він володіє цим баром!- мовила Іринка,- Він вампір! 
- Іра! Звідки вона?- звернувшись до Юрка спитала. 
- Ми все знаємо!- мовила дівчина далі, — Не бійтеся лише ми, нікому не скажемо, ви знаєте де він?- спитала далі. 
- Юра поясни що відбувається, ти ж знаєш що після смерті твого тата Ніколас був для тебе як батько, в нас же свого сина вже давно немає. Він зрікся нас, як і своєї справжньої сутності. Звідки дівчатам відомо так багато? Хто їм сказав правду про цей світ!- розлючено мовила жінка, звернувшись лише до племінника який стулив зуби поглянувши на мене. 
- Я Ева! Думаю ви знаєте мене, це я сказала їм, і Юрко тут не винен. Йому було сказано тримати нас, але ми більше не хочемо сидіти. Я знаю що позаду вас ваша зграя, Темний збирає вампірів і викликав старіше. Марія викрала тіло і вона готова повернути його до життя. – мовила розуміючи що жінка почала задумуватися, а тоді поглянула на нас. Роздивившись усіх, стиснула кулак, хтось позаду її відвернув запитуючи. Вона гаркнула і на цьому все закінчилося. Вони її слухали, хоча це було досить дивним явищем у світі нижньому, до того ж зграєю керував Нікола але … 
 
- Ева Греко! Та сама далека кровна родичка Марії! НЕ скажу що приємно здивована твоєю появою, історію про втрату амулета чула. Нікола готовий порвати тебе. Нам усім доводиться готуватися до кривавої війни, ця жінка не просто хоче смерті всіх нижчих. Її Маг, якого вона збирається повернути, покалявся повернутися і закінчити те що залишилося після останнього разу війни..- Мовила смикнувши однією рукою двері, які в мить впали перед нами. 
- Ну що ж дітки якщо ж ви прийшли заходьте, Михайло напевно не чикав гостей. – мовила. Ірина першою перейшла поріг, за нею схопивши її за руку прошепотівши яка ця жінка зла Оля. Юрко переглянувся з тіткою і пройшов одразу за дівчатами. Я зайшла після самої дами. А вже потім всередину зайшли люди. Ніхто і не збирався закривати двері. Анна пройшла за бар вийняла пляшку з під коньякам і келих поглянувши на мене. 
- Ну що ж дитинко, цікаво що ж буде. Ти вигадала вже щось, а то я тоді не розумію для чого ти тут?- мовила вона звернувшись до мене. Вона не поспішала наливати собі випивки, лише продовжувала дивитися на мене. 
- Мені потрібно поговорити з Темним, ви знаєте де він міг би бути?- спитала розуміючи що Анна не говоритиме мені як і інші всього. Іра з Юрком сіли поруч з баром, інші люди розійшлися по столиках, тепер їх було можна побачити. 
- Поговорити! Не впевнена що в нього зараз буде достатньо часу аби теревенити з тобою. Йому довелося викликати старійшин, а це вже погано. Вони не люблять коли молоді їх чіпають по дурницях. Вони надто довго жили в цьому світі, щоб реагувати на зло яке оточує людей всі віки..- як же вона мелодійно розмовляє. 
- Хто вони такі? 
- Вони, ті хто був проклятий першим. Їх лише четверо залишилося, Інші вирішили піти у вічність. Жити віки, надоїдає будь-кому. Особливо коли ти вампір, ти не можеш відчути ніжність сонця, твоє серце на віки стало камінцем. Ти можеш проживати тих кого любиш. Михайло не говорив яка це мука.- Анна налила собі коньяку, видихнувши сіла.- Хочеш почути історію поки ми чекаємо Лею та її людей? Може навіть мій чоловік встигне підійти швидше! – жінка усміхнулася ковтнувши коричневої рідини залишки якої розтектися по шиї. 
- Лея теж повинна прийти?- спитала розуміючи що її товариство було б дуже в пригоді зараз. Анна не відповіла лише усміхнулася продовжуючи довгу історію про старійшин. 
 

Одже! Перший вампір який появився на планеті Земля, був народжений, вірніше не народжений, а створений природою, п’ятнадцять, а то і шістнадцять тисяч років рому. Він появився через велику силу Землі та гріх, який зробив. В той час природа та людина були дуже близькими, скажемо навіть навчилися розмовляти своєю мовою. Після появи першого, вампіра у світі почався хаос, люди боялися виходи на (вулицю) чувши страшні крики по ночах. Закривалися в печерах, потім таких як він ставало багато. До поки одного дня якась не відома сила почала знищувати їх. Не задовгого до цього світ був на межі вимирання, бо як що б на планеті залишилися лише прокляті. Людству прийшов кінець. Та все минулося. Перші вампіри, жили довго, до поки їм не починало набридати таке життя. Одні з них створили орден, інші мирно спочили в кам’яних могилах, до поки не заснуть вічним сном. Ті хто залишився розбіглися по світу, зараз навіть якщо такі існували, вони вели спокійне життя, не привертаючи зайвої уваги. В ордені який створили, спершу були лише обрані, але з часом засновники все більше думали про те що їм набридло жити вічно. З тих хто залишився було четверо людей. Чоловіки та одна жінка, яка вела спокійне життя десь за Океаном (так думала до поки не дізналася що це наша знайома). Вона водила знайомства з усіма створіннями, і не дуже любили брати участь у таких війнах як ця розповідала Анна, хоча щось змінилося ще поза минулого століття. 
Анна встигла заїкнутися і про те чому МАГ хоче мститися всім нижнім. Помста за її словами мала бути жахливо кривавою. 
Багато століть тому, коли (Іртон) Маг набув можливості не помирати, він накопичував силу інших чаклунів, які на той час були. Сили ставало все більше, і він зрозумів що не потрібно, щоб планета годувала слабших. Він міг сам забрати всі сили, і просто взяти правління на себе. Йому не хотілося ділитися магією ні з ким. Тоді були чорні часи, для чаклунок та магів, всі вони страждали від полювання. Від людей які думали що вони їм шкодили, і від злих магів які хотіли забрати в них силу. Це дуже чорна магія відібрати силу іншого мага тим самим позбавити його життя. Забираючи силу без дозволу Мага, чаклун помирав, а сила, його дар проклятим для того хто його отримав. Це тривало декілька століть, до поки всі нижчі створіння не отримали погроз через захист магів. Нижні створіння були скритими, і ніколи не показувалися. Люди не розуміли їх, і мало хто міг повірити що вони не нашкодять. Марія вже тоді була вампіром. Вона хотіла, щоб весь світ  знав про них. Щоб люди боялися, а нижні створіння правили боягузами. Було вирішено створити групу з най сильніших на впливовіших семи створінь. Для полювання на Марію та Іртона, вся ця казочка розгорталася яка раз коли світ відчував глобальні зміни. П’ятсот років тому. Коли на планеті відбувався прогрес, як технічний, так і екологічний. 
Маг не очікував що білі та чорні чаклуни об’єднаються, крім цього їм помагатимуть інші створіння. Він не міг захистити себе від такої сили яка була, до того ж магія Землі яку закликали чаклуни позбавила його всіх сил. Він залишився без нічого. Не минуло і тижня, як його не стало. Тіло сховали по далі від Марії яку в той час шукали. Шукали та знайшли на імпровізованих похоронах. Після чого вона була вперше заколота, але, як відомо далі кілок хтось витягнув. І казка ця продовжувала тривати, до поки вона не створювала план за планом… 
Тіло Мага всі ці роки переховували, до поки воно повністю не стало прахом. Прах не повернути до життя, як думали інші й перестали бути на готові... Та п’ятдесят років тому Марія знову спробувала повернути сили чаклунки, але її вчасно знайшли цього разу засунули у в’язницю. Всі надіялися що сила бар’єру та захист інших нижніх не дасть змогли вибратися їй. Тільки от якимось не зрозумілим чином вона знайшла послідовників собі, там. Тепер вона була зла, і готова на більш радикальні дії. Які всі вже бачили. 
Анна вже щось сказала про те що вона любить перетворять людей на собі подібних. Це для неї забавка, оскільки такі привертають увагу, а вона тим часом буде мати час для свого плану. Цікаво, і розумно. Іра з роззявленим ротом вислуховувала розповідь Анни, яка затягнулася. Я поглянула на бар, вовки приглядалися. Якщо не знала всього могла подумати що це не поганий спланований сценарій, з крутими спецефектами які могли бути. 
Якщо Анна права в бар мали зібратися усі, але чому досі нікого не було. Хоча сумніваюся що це місце витримає ще когось. 
- Анна! Ви часом не знаєте чому досі нікого немає.- саме в цей момент в середину зайшов сердитий Ніколас, жінка яка його побачила відвернула погляд від мене. Нікола був в спортивному одязі без жодної зимової куртки. 
- Ева, чорт тебе б побрав що ти збула тут?- загарчав крізь свої зуби вовк. Одразу звернувши увагу на мене, хоча його дружина сиділа поруч. 
- Я хочу допомогти!- відповіла повернувшись до нього. 
- Як, ти сама про себе не можеш подбати, а прийшла ще зі своїми подругами людьми. О як же цікаво ви будете битися з Марією та Іртоном, який по твоїй вені вже оживає десь в лісі. І якась чаклунка, чи чаклун зараз помирає, 
— Ви знаєте де? 
- Ні, Михайло мав вислідити їх, зі своїми. Лея була?- гаркнув чоловік до жінки. – Олексій затримується, Ігор вже тут вони на вулиці. Нам би кудись перейти, а то привертаємо більше уваги. Потрібно якось перенести події якомога далі від людей, сама розумієш,- звернувся він до Анни. 
- Це важко оскільки ми навіть не знали де Темний, він не виходив на зв'язок, а ця дитинка хоче з ним поговорити терміново як вона каже. Вона має план, чи ні? Чи збирається ризикнути? Я не зрозуміла для чого землянка тут?- сміючись відповіла Анна. 
- Я! 
- Ева, ти ще мало творила справ?- звернувся Нікола, 
— Може в неї є план, а ви ніхто, не хочете послухати її,- встаючи на ноги мовила Іра. На подругу одразу всі витріщилися. Зараз вона була дуже сміливою. Навіть її аура світилася, так яскраво. 
Іра не вперше виступала на мій захист, виходило в неї це завжди круто. Навіть в університеті коли мої задаваки чіплялися вона давала гідну відповідь.. Нікола за кілька секунд поглянув на неї, а тоді перевів погляд на свого племінника, який не хотів перебивати Іру. Юра за словами подруги вічно був джентльменом, тому він їй і сподобався.  Від погляду вуйка йому стало напевно лячно. Він схопив дівчину за лікоть, притиснувши до себе, від чого Іра повернула голову до нього. Напевно така поведінка була в нього вперше. Подруга ніколи не любила коли її перебивали, а ще гірше хотіли зупинити у висловлюванні протесту. Тут цій людині могло перепасти ще більше. Але цього разу вона замовкла, лише скривившись повернулася до Ніколаса. Напевно як би ще пройшла кілька мовчазних хвилин, вона знову би почала говорити. Але ситуацію, врятувала Лея яка зайшла, не те що зайшла, а увірвалася в бар з кількома дивакуватими створіннями позаду себе. Спершу вона оглянулася на всіх, скривилася, їй було не приємно перебувати з вовками раніше у приміщенні, а цього разу їх було так багато. Біла шубка Леї цього разу посіріла. Таке враження наче вона падала не раз, може це так місто вплинуло на колір шуби. Хоча вона і досі виглядала дуже привабливо, а її волосся яке приховувало ви довжині вуха цього разу було в горі. На них висіли золотаві сережки з перлами, які вона до цього не мала. Звернувши увагу на бар, де ми були вона направилася до нас. Двоє її напарників, чи родичів пройшли не помічаючи інших за нею. Встаючи позаду Леї, щоб всім стало зрозуміло вони захищають її. Вони склали руки на грудях розкривши ноги в довжині стегон, і поза нагадувала воїнів. 
- О! Здорово Лея? Чому не зв’язалася раніше? Я думав ти відмовилася? А ти бачу ще і не сама. Не страшно вам?- спитав якось підколюючи її Ніколас, хоча вона зовсім не звернула увагу на його слова. Дівчина поглянула на мене, усміхнувшись як минулого разу. Оля яка стояла коло Іри нахилилася до неї шепнувши щось на вухо. Напевно подруги помітили її особливість. Оля фанатка моделей, і сама могла зрівнятися з багатьма з них, подруга любила моду, а Лея зараз виглядала як одна з тих кого вона бачила на обкладинках глянцевих журналів. 
- Вони все чують і так!- мовила Лея повернувшись до дівчат. – Я маю не погані можливості, як думаєте в лісі жити, чути як шепочуть листя позаду тебе. Як квіти плескаються на сонці… 
- Лея, годі тобі! В нас планів повно, це всі кого ти могла взяти зі собою?- спитала її Анна поглянувши на гостей. 
- Не забувай, — вона поглянула на Ніколаса строгим виразом, а тоді продовжила говорити в такому ж самому ніжному тоні.- В мене не велике плем’я, і більшість старі вже, або діти, вибору не багато. І не забувай кращі двоє сильних, ніж зграйка підлабузників.- відповіла вона, Анна яка роззявила рота, напевно хотіла була відповісти за таку образу свого племені, але Ніколас першим заговорив злобно. Я б не могла сказати слова Леї, надто лячно виглядав цей вовк, а якщо він все ж вирішить перегризти мені горло, не потрібно ризикувати. Він міг це зробити. Списавши потім на те що таким чином рятував світ? Звучить безглуздо, але ж я раніше не зустрічала вовків, їхня поведінка могла бути не очікуваною для мене. 
- Лея, я тут лише для того, щоб не почалася війна, а ти не називай моїх сильних вовків так. Вони сильніші твоїх боягузів, вони не вагалися прийшли. А ти що? Привела двох і думаєш цього буде достатньо, завжди ви ельфи воюєте на двох сторонах. Не здивуюся якщо з вашого табору кілька вже перетнулися до Марії! 
- Не кажи чорт не знаючи цього, ти сам не раз бачив що вовком не можна довіряти.. От я знаю своїм людям я можу вірити, а вам? Не впевнена! Ви завжди полювали на нас, як на здобич.. – мовила фиркнувши носом жінка. 
- Нам то не можна, а згадаймо минулого разу хто був на чиєму боці? 
- Я не відповідаю за кожного свого родича, всі вони роблять і мають вибір вибирати. Як і ви чи ж ваш вовк, яким є ти, наказуєш як рабам.- Лея скосила очі на Анну яка закусила язика. Щось їхні словесні перепалки мені зовсім не подобалися. До чого тут сваритися коли проблема була зовсім іншою. 
- Ми ніколи.. 
- Та годі вам вже, сваритися як малі діти!- вигукнула розуміючи що ця перепалка вже дістала мене.- Потрібно шукати Темного. Він мені потрібен! Я маю поговорити з ним про Марію.. 
- Ева права, я зв’язався з Михайлом йому вдалося знайти Марію. Тіло Артура в неї, Сирена вже знайшла жертву, — він поглянув на мене, а тоді закусив губу. 
- Вони вирушили за тобою Ева.- мовив Ігор який появився у дверях не очікувано для всіх. Нікола поглянув на чоловіка, Лея видихнула відчувалося що вона не договорила. Я! ? Щось не могла второпати. Жертвою повинна стати я, чаклуни закінчилися, чи в неї просто пиха не дозволить взяти когось іншого. Може вона досі тримає зуба на мене. Та не встигла оговтатися, як Ірина смикнула мене за руку. Подруга налякано дивилася, вся її аура стала темною, Оля поруч теж злякалася. Та нічого зі мною не станеться, Марія далеко, а я серед усіх цих створінь. До того ж не думаю що це правда, якщо вона б шукала мене давно …. А так я в безпеці. Вона не нападе на мене перед вами.- мовила я розуміючи що Марія могла і це зробити, хоча краще дівчат не лякати так. 
- Ева!- строго мовила подруга. 
- Нічого. Я тут. Вона чортзна-де,- відповіла швидко. 
— Вона послала за тобою Сирену і Марго, не думаю що Марго слухатиме Марію. Ця жінка давно вже нікого не слухає, до того ж вона може просто полювати. Її давно місце було у в’язниці, але ні як зловити не могли.- мовила Анна, Марго теж поза їхнім законом, а це вже щось нове. Якщо ці двоє такі не вловний, якому за стільки-то тисячоліть ніхто не винайшов смертельної зброї для них. Може десь вона та зброя справді існувала, от лишень би дізнатися де саме. Мисливців? 
- Я тут, вона далеко, — повторила розуміючи що усі зараз звернули увагу лише на мене. Чому ж всі так переживають, справді не розуміла їхнього страху за мене. Марія вже отримала чого хотіла, зараз головне знайти швидко Мага для жертви. І все вийде! А я дуже важка здобич. Напевно всім здавалося що це було не так. Може і не настільки важка, але все ж вона відкрито не нападати знову. Другий раз викрадати, ну тепер я вже точно на готові, і очікуватиму цього. 
- Краще повернімося думати як забрати мій амулет в неї, а то вже скоро вона поверне Мага, і без мене точно. 
- Справді, Ева зараз права якщо Марія захоче вона може зробити це.- відповіла Лея поглянувши на мій вираз обличчя, я старалася не видавати що мені на мить стало страшно. 
- Краще якщо ви відправити їх до того місця де вони мали бути, — мовила Лея, — я не очікувала цих слів від неї. Від кого, але не від тої яка мені найбільше подобалася ніколи. 
- Перші гарні слова за вечір, почала думати?- мовив Ніколас поглянувши на Лею яка видихнула. Їй давалися важко говорити ці слова. Але вибору зовсім не залишалося. 
- Годі тобі, Юра відправ їх назад до квартири Михайла там вона точно нічого не зможе зробити, не дарма ж Темний поставив бар’єр. Ми пошукаємо Розу та цього вампіра, жаль що ти був не правив Ніколас, вовк серед лав Марії все ж є!- мовила вона повернувшись до своїх. Анна стиснула кулак, коли Ніколас повернувся до неї. Було помітно як би Лея не встигла відійти трохи далі отримала б удар. Цього дня Ніколу вже вивели з рівноваги її слова, а Лея все наривалася на удар. Хоча з його боку вдарити жінку було б ганебно навіть якщо вона ображала їхній рід. 
- Ти чув що наказано, але цього разу з тобою підуть інші. А то знову не зможеш стримати. Кликне Ігоря нехай когось відправить з тобою. Дивися, щоб цього разу ці дівчата не вийшли з дому, мені не дуже хочеться пояснювати мамі Іри чому її дочка померла. А тебе заспокоювати.. 
- Ви говорите так наче ми слабкі, це не так Ева вміє постояти за себе,- вигукнула Іра смикнувши мене за руку. 
- Ева! Ну скажи їй,- мовила поглянувши на мене. 
- Можливо він правий, я зараз нічого не можу зробити. В мене зламана рука, і не вмію я так чаклувати як Марія, Ніколас правий я просто невдаха.- мовила розуміючи що краще піти, вони не дадуть мені нічого зробити. Іра з Олею мало не впали зі стільців коли почули мою репліку. Я повернулася до Юри, хлопець видихнув. Нічого якщо всі, так думають що я слабка і без допомоги не зможу обійтися, доведеться обдурити всіх. 
- Але, Ева! 
- Пішли, — мовила я повернувшись до дверей. Краще не залишатися тут, до поки не зрозуміють мій план. У квартирі я зможу позбутися наглядачів. Думаю Юрко не ображатись якщо спить трохи. 
- Ева!- гукнула Іра, я вже вийшла на двір. Побачила Ігоря до якого побіг Юрко, хлопець щось прошепотів йому, а тоді показав на нас. Оля з Ірою йшли позаду обурено витріщившись на мене. Подруги не розуміли мій вчинок, але я вже не могла вдіяти якщо не самі пішли б нас силою потягнули. А тоді всі би очікували від нас втечі, краще погодитися і потім злиняти по тихому.