Розділ п'ятнадцятий

Ми всі такі різні! 
 
- Навіщо їм приходити по мене, — продовжувала запитувати не помітивши як на сходах в низу побачила Ірину яка заглянула крізь перило. Подруга напевно прокинулася до поки ми сперечалися з Темним, Іра першою встала, або наважилася вийти з цікавості. 
- Тому що вона дуже любить мститися, до того ж ти зараз остання з роду. А вона вірить в одну річ… річ яка для неї тисячу років була важливою. Марія народилася коли люди вірили проростав, магію природи.. ти ж Ева з іншого світу для неї. 
- Годі мені брехати, всі ці тижні я лише чую одне і те саме. Остання з розу, остання з роду, до чого тут мій рід. Марія стала вампіром, вона знала що народжуся я. Вона чекала коло амулет буде належить мені, хоча весь час думала що він її. Чому до цього часу вона ні разу не намагалася його вкрасти, чи забрати коли був час. 
- Ева, він тут?- почула тихе питання з гори. 
- Так, Іра краще закрийтеся в кімнаті, мені потрібно до тітки, думаю я зроблю це з Темним, він не нашкодить мені,- поглянувши на чоловіка мовила. Він не відповів нічого. Іра як завжди збентежено посміхнулася йдучи на гору. Вона надто спокійно відреагувала на мої слова, раніше подруга б заперечувала і спустилася до мене. 
 
Ельзин дім знаходився не далеко від нашого, Темний мовчки йшов позаду мене. Дивно було що я йшла по серед ночі до тітки, яка могла вбити мене минулого разу. А ще дивніше що йшла простити в неї допомоги. Може Ельза зла, може вона і чорна чаклунка, але вона справді могла зв’язатися з Фліпою та Янусею зараз в голові в мене не було жодного плану. І те що хотіла вигадати як забрати амулет, чи щось що може завадити Марії не було правдою, бо не знала зовсім що робити. В голові пусто жодної корисної думки не з’явилося навіть після приходу Михайла. Цей вампір лише розізлив мене ще більше. Якщо тітка вирішить все ж нашкодити мені, вона назавжди втратить свої дари землі. Це я вже точно знаю переконавшись в тому що можу використати чорну магію, я починала ходити на лезі ножа кожного разу коли користувалася заклинанням Марії. Будь-яке з них може привести до прокляття! 
Ельза вирішила нас видно зустріти оскільки вже стояла на дворі зі свічкою в руках. Невже вона не знала що існують ліхтарики? Вона усміхалася, хоча я розуміла що про наш прихід вона ні як не могла дізнатися. Духи сказали чи що? Подумала пройшовши вперед. Темний тримався поруч, на той випадок якщо доведеться використовувати його силу. Хоча надіялася що цього не буде потрібно робити. Видихнувши поглянула на тітку, Ганя вийшла з дверей у сукні, нічого собі та сестра чекала нас. Дивно! Вони знали про наш прихід заздалегідь, це вже викликає не малу підозру потрібно буде напоготові. 
- Привіт! Ева! Ти прийшла цього разу з гостем знову. – звернулася вона до Темного, -Я б хотіла, щоб Темний залишився тут,- показала на землю, — він все ж вампір. Не хочу, щоб в моєму домі були ці створіння, вони мені не до вподоби….- мовила фиркнувши носом. Михайло не відреагував ні як. Він лише спокійно зміг відповісти. 
- Не думаю що це гарна ідея. До того ж ти вже мала гостей з мого роду,- відповів поглянувши на тітку, яка усміхнулася. Ой Ельза що разу хитрить, вона має план, якщо вже не все йшло по її. 
- Ми прийшли, щоб ти помогла нам, ти казала що можеш викликати духів.- перебила його. Розуміючи що краще одразу почати говорити по суті справи, ніж ходити кругами. 
- Вони мені й розповіли про ваш прихід. Янусю хочеш почути, вона не приходить до мене навіть коли я прошу. Філіпа коли приходила мовчала, думаєш цього разу вони проговорять зі мною. Не впевнена. Але точно знаю що з тобою хоче поговорити інша особа…- мовила повернувшись до дверей будинку. Що за особа хотіла говорити зі мною? Хтось з її оточення? Хто? 
- Ти не зможеш вдруге задати нас Марії.- заперечила я поглянувши на сестру яка встигла засміятися. 
- Чому ж ні, вона дала Гані силу, про яку та попросила. Гана тепер теж чаклунка, але от жаль що не біла. Бо довелося прикладатися до чорної магії. Ми тепер повинні виплатити Марії за доброту, вона просила лише тебе! А ти бачу сама прийшла до нас. Я не кликала цього разу тебе, не йшла за тобою. Ева ти.. 
- Доброту,- засміялася, розуміючи що було помилкою йти до тітки. Місяць був над нами над головами, Темний стиснув мою руку міцніше, мені хотілося зойкнути, бо і так все тіло боліло. Та я помовчала розуміючи що ладна зараз вдушити сестру з тіткою. Мені потрібно було заспокоїтися і не реагувати ні її витівки. Вони хотіли, щоб я нервувалася через це. 
- Для вас це лише гра! Марія згодиться вбити вас, а потім забере і те що ви маєте. Вона робила це раніше. А ви просто її маріонетки якими вона керує.- озвалася голосно відчувши як мій голос почав тремтіти. 
- Ні раніше це робили люди, — перебила мене Роза появившись на порозі будинку. Кого, кого, але сирену я не готова була побачити зараз. 
- У вас вовк, а? Марія дуже хоче знайти його. Він зник після того, як переслідував його, мені потрібно точно знати чи він у вас? 
- Пізно тепер він далеко буде гнити, навіть вона йому не поможе.- відповів Темний. Я зрозуміла що вовка не було, бо хтось вже знищив його. Цей хтось був Темний. Роза засміялася, наче ця фраза її веселила ніж засмучувала. 
- Марія зараз може все. І вже вона поверне його. – мовила Роза, — навіть якщо його тіло знищене, вона може просто повернути його.. 
— Роза, а ти сама не боїшся що вона і тебе знищить і твого коханого не верне, ти ж тому з нею. Через обіцянку яку вона тобі дала, чи не так? Повернути коханого, а він же давно мертвий.. навіщо тобі його душа тіла ж ти не маєш. Він може взагалі не захоче повертатися в цей світ, він же був людиною. Ти інша! 
- Ні, не тільки, — відповіла не впевнено жінка. Мені довелося вступити трохи до Темного і він вже майже обіймав мене. 
- Ні! Марія хоче повернути нам життя як було до того як люди стали Богами. Ми будемо правити цим світом.. Люди надто багато взяли на себе, вони знищують планету. 
- Люди, вони самі не знають чого хочуть. Де зараз вона? Де Марія?- спитала я відчуваючи що розлютилася через слова Рози. 
- Тут, в лісі там дитиною ти гриби збирала. Там є алея де твоя мама часто вчилася чаклувати, там є сила. І вона вас чекає.. Вона все вже має, їй потрібна лише ти,- відповіла Ельза піднявши очі до неба. 
- Чому Ельза, чому ти так не любиш мою маму?- повторила поглянувши на тітку яка почала сміятися.