Розділ шістнадцятий

Ми всі такі різні!! 
 
Коли люди розповідають що таке безсилля ніхто з них не говорить, які це відчуття знати що ти нічого не можеш зробити. В паніці хочеться діяти на емоціях от лише нам відомі ці часи коли емоції брали гору над людиною. Істрія знає багато таких випадків, які були не тільки з нацією, а зі всім світом. Тоді нічого доброго не ставалося, а навпаки світ ставав дуже похмурим навколо. Коли ж емоціями керувалися чаклуни, тоді хаос який люди знали до цього був нічим. Світ зовсім чорнів, і тікати нікуди не було. Зараз в моїй голові саме така паніка починалася, я бачила лише погані чорні емоції. 
І я знала про це. 
Мені негайно потрібно було опанувати себе, зібратися з силами та перестати думати про погані речі. Негайно вигадати щось таке що допоможе в цій ситуації. Прокинувшись в машині Темного зрозуміла що знепритомніла, але коли саме це сталося не пам’ятала. Темний сидів спереду ввівши автомобіль, він одразу звів погляд на мене. Я бачила його очі. Вони мовчали, як і все інше. Я розуміла що ми їхали геть з села, але навіщо коли потрібно було негайно йти до мами. Чому Міша не хотів помагати їй, нащо вивезти мене геть. Різко підвелася розуміючи що емоції знову взяли гору наді мною. Темний не зупинив авто навіть після того, як я відкрила двері на ходу. Він лише швидко закрив їх, я не встигла навіть зрозуміти цього. 
- Годі Ева! Тобі потрібно опанувати себе!- почав кричати знову прямо поглянувши на дорогу перед собою. 
- Моя мама в неї. Марія зробить це якщо ми не допоможемо їй, потрібно було рятувати її.- почала заплутано говорити звернувшись до нього. 
- Твоя мама сильна і вона розуміє що Марія маніпулює цим.- мовив спокійно Темний. 
- Що вона, годі тобі зупини машину я сама піду до цієї жінки та зроблю все аби врятувати маму,- мовила повернувши різко до нього. Темний усміхнувся хитаючи головою на знак відмови. 
Він повинен був повернути автомобіль і то негайно. 
- Поверни його. Або зупини!- мовила я розуміючи що зараз не могла слухатися свого серця, але воно все одно діяло замість мене. Мені негайно потрібно щось робити, не повинна допустити аби моя мама загинула. Потрібно поставити крапку під усім цим. Я не повинна була допустити, щоб хтось з моїх рідних міг постраждати. 
- Ева! Вона цього і добивається, я повинен відвести тебе якомога далі, це для… 
- Твоєї безпеки, ти не розумієш що я ніколи собі не пробачу якщо мама…- закричала до нього. 
- Добре!- мовив тихо зупинивши авто по серед дороги. На Темного це зовсім не було схоже, він вийшов з машини. Вампір перейшов дорогу махнувши мені рукою. 
- Я б раніше не робив цього, до того ж старшини вони наказали відвести тебе трохи далі цього хаосу. Юра з дівчатами разом з Анною не переживай, твій бар’єр досі стримує Розу. Вони в тебе в дома, тітка з сестрою теж під наглядом.- мовив він звідки він усе це знав? 
- Чого ж ви тоді чекаєте, для чого чекати коли він стане живим. 
- Вони не чекають цього!- мовив знову голосно. 
- А що тоді? Марія ж зробить те що задумала раніше. А тоді це кінець. 
Темний не відповів нічого, він перейшов дорогу до лісу. 
Я знала це й ліс виросла в ньому, в дитинстві ми часто ходили гуляти саме до нього. Виходячи на околиці ходили блукали, збирали ягоди, гриби та різні трави з мамою та бабусею. Це й ліс був місцем обрядів багатьох століть наших чаклунів, Януся розказувала що перші зібрання клану були саме в ньому. На невеликій галявині в самому центрі. Існувало місце де було кілька старих дерев, вони були складені колом, а по середині діаметрів з двісті трава. Жодного дерева на цьому місці не росло, а трава постійно була світло зелена. Януся часто казала що це місце сили куди земля могла відсилати свою енергію людям. На планеті таких місць багато, вони розкидані по всій землі. Потрібно лише знати де саме їх шукати. Наше було за двадцять хвилин від села де ми жили. Місце сил, де чаклуни, та маги могли взяти енергію в землі. Мама черпала часто свою енергію саме з цього місця, і часто навіть сиділа кілька годин дивлячись на ліс перед собою. Тато цього не розумів. 
Мене дивував той факт що Темний йшов до нього знаючи де саме знаходилася ця галявина. Він навіть не питав куди звертати, він йшов знаючи куди прямує. Я позаду пленталася розуміючи що не готова думати про маму зараз. Ми зупинилися за двадцять метрів від галявини, поруч з якою стояли два чоловіка. Михайло махнув одному рукою, той швидко підійшов до нас, вампір подумала розуміючи що це ті хто стежили це Марією. Ті про кого вона знала. Марія весь час знала що за нею стежили. Вона прорахувала кожен рух кожного хто підійшов би до неї. Це говорив сам сніг, оскільки вони не наближалися ближче ніж це було дозволено. Марія схитрила, знайшовши це місце, і до того ж наклала на нього своє заклинання захисту. 
- Вони там?- спитала ступивши крок до Темного. 
- Так, там!- відповів Михайло. Ступивши наступні п’ять кроків помітила що Темний вже був позаду. 
- Ти не повна йти туди!- не надто заперечуючи мовив він до мене. 
- Чому?- повернувшись до нього спитала продовжуючи повільно наближатися до Марії. 
- О,- почула перед собою голос Марії. – Привіт Міхель, Привіт, Ево! Вас лише усі чекають! О Міхель своїх людей ти можеш залишити за бар’єром вони все одно не зайдуть суди. Місце чистої енергії. Енергії життя яке земля дарує чаклунам. Місце сили,- усміхнулася провівши по повітрю рукою. Марія виглядала досить бадьорою, хоча тримати такий бар’єра, було не з простих речей. 

 
Я добре чула голос Марії, але не могла роздивитися її. До Михайла одразу наблизилися його люди які встали позаду нас. До того місця де стояла Марія залишалося десять метрів. Я вже бачила на землі тіло чоловіка у білому одязі, воно лежало на снігу, злившись з ним. Це був Артур! Ось лише маму я не помітила серед дерев, чи взагалі коло Марії.. Може вона десь її ховала. А Марго де? Де ця старшина яка перейшла сторону. Чому тут була лише одна Марія, з нею могли впоратися дуже швидко. 
- Ти одна, всі тебе покинули? – мовила. Марія засміялася махаючи головою. 
- Не усі. Марго скоро буде тут, а Роза ця бідолашна вона ніколи мені не подобалася. Сирени всі такі наївні коли закохані, о шкода лише вовка він справді був дуже хорошим. Темний позбавив його радості життя!? Жаль що зараз я не можу помститися за нього, але згодом все можливе. – стоп! Чому вона сказала Темний, а не звернулася особисто до нього. Повернувши голову до чоловіка закліпала розуміючи що зовсім вже розгубилася від її слів. Марія щось наплутала чи що? Може вона від гніву просто не бачила його перед собою, от він стоїть позаду мене. 
- Все ж ти одна, а тут скоро буде армія яка тебе зупинить. Все це лише питання часу, не потрібно думати що ти перемогла. 
- Мені не потрібно щоб вони мене зупиняли, для цього в мене є ТИ!- звернулася Марія до Темного який вмить опинився поруч з нею. Михайло встав коло Марії, відійшовши в бік. Я перейшла бар’єр, 
— Ева хороша дівчинка яка наївно думала що з тобою Темний, ось фокус в тому що він слухає старійшин,- мовила жінка провівши рукою по Темному, який в мить став зовсім іншою людиною. Переді мною стояла ця сама дівчинка яка встигла мене обдурити вже раз. Марія яку Марія використовувала зараз, була досить простою у використанні. Про неї знав кожен, от лише потрібно було мати якусь річ людини на яку ти хочеш перетворитися. А інші люди повинні бути ілюзією, тобто… думати весь час про цю людину. Я зрозуміла фокус, усі ці дні Темний не виходив з моєї голови. Фокус спрацював, я сама була обманутою своєю головою. Яка я наївна думаючи про нього весь час, я сама себе вела в пастку. Але чому я весь час думаю про нього? 
- Круто, цього разу вийшло зовсім бездоганно зіграти роль. – мовила вона. Мене аж лють охопила, вампіри які стояли позаду мене самі ошелешені дивилися на дівчину. 
Магія, вона що разу приносить здивування кожному хто бачить її. Не потрібно думати що жива істота яка вміє керувати нею може не приголомшити. Я що разу дивувалася коли Януся проводила нові заклинання, але Марія перейшла навіть мою бабусю. Від того що вона перетворила цю дівку на Темного, я мало не впала. Якщо Роза знала весь час про цей трюк, де ж тоді справжні й вампір? Він знав про план Марії, чи нічого не здогадувався. Але ж тоді як його мобільний потрапив до цієї божевільної. 
Швидше за все Михайло навіть не знає що ми досі в цьому будинку, хоча телефон Юрка був досі в мене, от лише я перестала перевіряти повідомлення на ньому. Почуваюся як повна дурепа яку обдурили. Хоча мене обвели навколо пальця, моя мама була все ж в Болгарії. Я наївно думала що вона приїхала до тітки, бо знаючи добре серце мами. Вона могла втнути таку дрібницю. От халепа, мене просто загнали в пастку. Марія поглянула на дівчину яка стояла перед нею, і тішилася як дитина. Вона справді була новачком, але вона не нападала на мене. Такий контроль, мене трохи налякав коли мій мозок почав вже працювати нормально. Вона не могла себе контролювати аж настільки. Кожен новий вампір мав пройти через спокуси кров’ю, а ще вчора ця дівчина була людиною. За день ніхто цьому не вчиться. Марія помітила мій погляд, вона лише усміхнулася підійшовши до тіла Артура нахилилася до нього. Її голова схилилася над тілом поцілувавши його холодні губи. Від цього мені стало ще більше гидко, довелося ховати голову в бік, бо вирве. Рука до того ж знову почала смикатися. Підвівшись на ноги Марія вийняла амулет. Вона поклала його на шию Артуру провівши рукою по ньому. Я знала що для того, щоб відкрити силу амулету потрібно було використовувати багато сили. Якщо Марія зараз це зробить, вона втратить контроль над бар’єром, або ні? Але навіть тут вона готова була, ризикнути жінка підійшла до дівчини яка продовжувала тішитися. Прошепотіла щось їй на вухо, та кивнула минувши тіло (переступила його). Дівчина наближалася до мене повільними кроками, коли в лісі почувся шум. Це був голос Темного та голоси подруг, вони щось кричали наближаючись до нас. Я спершу подумала мене знову хочуть обдурити, це могла бути лише слухова ілюзія. Або мій психоз. От тільки Марія сама підхопилася стривожено, напевно вона не очікувала цього, змахнувши руками в гору закрила бар’єр повністю. Тепер ніхто не міг попасти в нього навіть з висоти пташиного польоту, її бар’єр світився силовим полем одразу показуючи себе. Може тому що вона використовувала іншу магію ніж моя. 
Я знала що вона почала говорити.. Заклинання яке було викарбувана на зворотній стороні щоденника Філіпи. Дівчина схопила мене за руку провівши до Марії. Штовхнувши її встигла визволити руку, коли помітила Михайла. Справжнього вампіра який йшов разом з дівчатами, (Ірою та Олею) два сторожі які завмерли повернулися до нього. На їх обличчі одразу появилася відраза, вони відчули кров, навіть дівчина яка до цього була байдужою вилупилася на мене. Напевно дія зілля яке Марія дала їй проти жаги крові, почала проходити або мала вже слабкість проти трьох людей. Кров перемагала завжди у вампірів. 
Марія встигла її відкинути до поки вона не вкусила мене, чи напала. Дівчина була швидшою неї, тому це могло бути для родички крахом всіх планів. Викинувши в сторону коло тіла, дівчина впала на землю встаючи на ноги. Марія швидко знову заморозила її, як минулого разу Темного. Один рух і вона може вмить перетворитися на порох, та замість того Марія продовжувала свої впевнені рухи. 
- Ніколи не потрібно довіряти людям,- мовила до мене поглянувши в очі, я засміялася розуміючи що вона про себе говорила. Хоча мій сміх був надто скептичним. 
- Марія, ти спізнилася. Марго спіймали на кордоні з Литвою утікаючи, а Роза схоплена і після того, як Ева відкриє бар’єр буде відправлена назад до свого водного міста, де на неї чекатиме суд. – Темний говорив спокійно не дивлячись на мене, ні разу навіть не глянув оком. Це мене трохи засмучує, але чому сама поки не зрозуміла. Він міг зараз говорити надто агресивно, чи залякуючи, але ж ні він вибрав тактику пасивного гравця. Лише дівчата помітивши мене коло Марії злякалися, Іра схотіла була вже бігти до мене, але один з його посіпак схопив дівчину. Іра смикнулася, розуміючи що сили вампір який тримав її мав більше ніж її. За кілька секунд вона перестала смикатися, стояла смирно розглядаючи Марію. 
- Годі! Ви та так спізнилися, моя сила росте з кожною хвилиною, і не потрібно було оточувати мене навколо. Це дарма, цей бар’єр зняти можу лише та хто наклала його, як же тобі відомо Ева підтвердить це? Чи не так? 
- Так,- кивнула розуміючи що Марія тільки цього і чекала. Я не хотіла, щоб зараз знову почала словесна гра, хто кого. Марія цокнула пальцем, і дівчина яка до цього була коло Артура опинилася на іншому боці. Я ніколи раніше не бачила такої магії. Вона що разу дивувала мене своїми вміннями, і якщо я права вона стала сильнішою. Настільки сильною що навіть ордер би не міг зупинити її. Чорна магія все виходила з неї, а вона поглинала ще більше сил Землі. Це не закінчувалося ні на мить, якщо це продовжиться її не перемогти. А сама Землі чому вона не бореться з цією темною магією. Природа завжди давала відсіч чорним чаклунам. 
- О, пограйся зі смачною їжею. – мовила показавши на моїх подруг. 
- Ева!- гукнула Оля яка стояла коло Темного, ново обернута швидко почала розганятися. Темний схопив її перш ніж вона щось могла б завдати, 
— Відведи дівчат геть!- закричала. Йому лише довелося кивнути цим двом типам, як вони зникли з поляни. А тим часом Темний знову перебіг, бо ново обернуті надто швидкі та прудкі, йому довелося зупинити її. Я лише могла спостерігати за цим всім, Марія тим часом коли всі відвернулися почала заклинати. 
- Мій дорогий Маг ти скоро повернешся,- мовила провівши рукою по амулету який на моє диво почав відкриватися. Скільки мала його в себе, ніколи не могла подумати що він може так. Темний продовжував боротися з дівчиною, а мої очі були прикутими до Марії. До кожного її нового руху який вона робила, у двох метрах від мене. 
- Ти ще можеш цього не робити. Навіщо тобі його влада,- мовила розуміючи що в цьому колі я не могла завдати їй значної шкоди. 
- Він той хто прийшов в цей світ пройняти нас, він мій! Він мій!!- повторила вона знову провівши рукою по повітрю перед собою. Над тілом появився яскравий вогник… Вона глянула на мене усміхнувшись. Чари амулета почали діяти, скоро звільниться Ірох, а з ним і ворота смерті відкриються. Ева! Думай!!! Що можна зробити, щоб завадити цій відьмі. 
- Думай, а він би тебе врятував? Він би боровся з всім цим для того, щоб ти жила? Марія? – звернулася до неї, жінка на мить завагалася, але ця секунда пройшла не залишивши більше сумнівів в неї. 
- Ну, він так! Він був усім, це я вирішила жити вічно з ним.- поки Марія говорила я штовхнула пальцями з останніх сил, амулет в повітря до поки той не встиг повністю відати свою силу. Якої там було зовсім мало. Той вилетів з шиї Артура впавши на землю поруч зі мною. Моя магія все ж була не надто досконалою, але я могла зупинити, чи принаймні трохи відстрочити те що мало відбутися. Марія засміялася з мого вчинку випрямившись поглянула на Темного який продовжував боротися з дівчиною позаду. А дівка позаду виявилася досить сильною, якщо вампір з досвідом не міг побороти її швидко. 
- Ти її випустила для ігор з Михайлом?- спитала розуміючи що це була правдою. 
- Ну навіть якщо і так, то що з цього, він все одно переможе її, але не буде мішати. Бо гості вже йдуть до нас. Раптом я помітила як позаду Марії, тіло Артура сіло випрямивши спину повернувши голову до мене. Від чого його очі на яких до цього були якісь кристали впали на підлогу. Темний схопив дівчину стиснувши її сильно, та впала на землю. Михайло хоч і переміг її, але її регенерація швидко поверне її до життя.